Про (не) кризу
Одночасно з кризою державної системи освіти є безліч альтернативних освітніх просторів (приватних, громадських, волонтерських), які ростуть з геометричною прогресією у великих містах. І якщо економіка буде рости в арифметичній прогресії, або хоч просто в позитивній динаміці, вони так само будуть рости в регіонах, в т. ч. в малих містах. Бо є попит. Бо зупинити нас, українців, в прагненні дати гарну освіту дитині, може лише відсутність роботи. І тут головне питання - доступу до цієї альтернативної освіти. Велика роль в цьому не лише держави, а й батьківської спільноти.
Сьогодні можна багато творити через мережу небайдужих трішки крейзі/затятих батьків. Одна з них - авторка цих слів. 8 років тому я спільно із спільнотою легендарного Київського природничо-наукового ліцею 145 і митцями заснувала Міжнародну зелену школу у високогірному селі Космач. Теж легендарному. А 21 березня цього року ми (разом з такими ж трішки крейзі батьками) відкриємо двері в Науковому ліцеї/пансіоні Міжнародна зелена школа ім. Клима Чурюмова в центрі Києва.
Мріяти і діяти можна і потрібно разом через мережу.
Це сьогодні головний блокатор криз і викликів.
Про виклики
Думаю, ми маємо сьогодні 3 головні виклики в системі освіти України загалом, і математичної освіти зокрема.
По-перше. Нудьга.
Дітям нецікаво. Ні в школі, ні вдома. Нема мотивації. Нема самоусвідомлення. Бажань і цілей. Най будь яких. Нема посмішок. Те, про що ми мріяли в дитинстві (наприклад, каток і ковзани) для сучасних дітей - повний вихід із зони діджітал комфорту. Журба і нудьга. І це проблема глобальна, не лише України.
Далі. Навіщо ця математика, навіщо школа, коли є безліч успішних прикладів як можна обходитись без цього. І саме такі приклади вони бачать в своєму просторі: в соцмережах. Чують, коли батьки приходять додому виснажені роботою. Коли вмикають ящик і створюють простір, де їх далі пилять. Пилять інформацією про те як в Україні і світі все не так. Хіба буде тут веселість у дітей?... Журба і нудьга.
Крім того, сучасне покоління важко чимось здивувати. Ми ж привчили їх з дитинства споживати, а не виробляти. Привчили не творити разом, а розважати: клоуни і аніматори на день народження, кафе і офіціянти. Далі - смартфони, відеоігри. Підміна розмаїття відтінків і смаків реального життя віртуальними розвагами. Ні, я не проти гаджетів, але про це іншим разом. Я про журбу і нудьгу.
Тепер про ефект “вау”. Здивування, захоплення сьогодні нема ні в родині, ні в школі. Скажете яке там вау з навантаженнями вчителя і батьків. І це теж правда. Проте...Скільки батьків з дітьми дивляться на зоряне небо? Неспішно міркують. Це просто. І це ефективно. І з цього споглядання народжується “ваааау, звіде блакитний!”. Починається дивовижна подорож не лише в світ астрономії і фізики, а й математики. А далі - в світ стартапів, бізнесу, і головне - успішних відповідальних громадян. Шлях успіху. Але успішні в нашому суспільстві - це предмет заздрості і тролінгу (чи може й булінгу чи як там ще з нормативною лексикою). І тут наше фсьо - це обезцінення.
Отже, другий виклик - обезцінення вчителя та учня.
Знецінений вчитель знецінює учня. Обезцінення роботи вчителя є на різних рівнях: батьки, держава, суспільство. Далі - ланцюгова реакція. “Такого учня/ такої групи в університеті ще не було в моїй історії, йому/їй нічого не потрібно”. Ця фраза мені досі лунає і країть серце. Як часто чують її батьки від вчителів?...Потім в університетах? Скільки потрібно мати любові і мужності, мудрості батькам, щоб переплюсувати, щоб не втратити віри в дитину... Завдання багатьох вчителів - не пояснити гарно матеріал на уроці, а зробити це під час репетиторства. Бізнес прийшов в державну (не)безкоштовну освіту не сьогодні. І не вчора. Зарплата спонукає вчителя заробляти репетиторством. Допізна. Виснаження. Чи може він створити оте “вау”? мотивувати учня до вивчення математики?
Одночасно, якщо вчителю дати реальну свободу від паперів, звітності, від шаленого навантаження, якщо кожного разу фіксувати його успіхи (великі і маленькі), то я переконана, що простір радості і інновацій буде не лише в стартап кампаніях та альтернативних школах. Але це, швидше, мрії. Про дії далі.
Третій виклик - освітній простір.
Інтерактивна дошка, яскравий ремонт і мобільні меблі не вирішують потреб математичної освіти. В Science Greenhouse (в Ізраїлі) я побачила купу старих столярних верстатів. Це простір, де школярі разом з вченими роблять (серед безлічі проектів) і стартапи для космосу. Так ось, там вважають, що найкраще засвоєння теореми Піфагора відбувається, коли учень/учениця майструє стіл. Ні, це не експлуатація дитячої праці. І це не лише життєві навички та інші скіли, про які так модньо писати. Це - жива математика.
Крім того, для уроків математики потрібна звичайна дошка і кілька кіло крейди. Так, так. Я була в математичній школі-інтернаті (ой, і такі там є!) для обдарованих дітей в Єрусалимі. На уроці про паралельні лінії школярі спочатку моделювали їх із звичайними ручками, олівцями, які в них були в пеналі. Так, так. А вже потім вчитель зайшла на спеціальний сайт для вчителів математики і показала як це працює. Це було реально вау. Цей сайт є лише на івріті. На цьому уроці вчитель одночасно пояснювала матеріал двома мовами - державною і англійською. Маленький показовий приклад ставлення до держави. І як працює простір. Архітектура - то окреме питання.
Ми спробували адаптувати ідеї ізраїльських архітекторів освітнього простору і втілити їх в науковому ліцеї/пансіоні “Міжнародна зелена школа”, який запрацює в Києві як пілотна модель школи без стін з 1 вересня 2020. Малесенька школа мрій і дій.
У системі фізмат ліцеїв вже не є новинкою гостьові візити успішних стартаперів, представників хайтек - кампаній, R & D department. Але чи є це нормою в пересічних школах?
Математика - це, перш за все, мова. Мова економіки, мова бізнесу, мова ІТ. Мова успіху. “Не знаєш математики - ти лузер”. Цей меседж на різних рівнях пропагується у стартап-країнах. Сьогодні ІТ в Україні є найбільш динамічна галузь (розвивається якщо не в геометричній, то точно в арифметичній прогресії). Галузь, яка вийшла в нашій країні на друге місце по експорту.
Скільки мотивованої успішної молоді працює в ІТ- кластерах у Львові і Харкові, Києві і Дніпрі? Чи є вони в освітньому просторі шкіл?... Так, питання на мільйон доларів як їх мотивувати. Але… Я багато спілкуюсь з ними. Повірте, їх мотивувати можна не лише грошима. Це інше покоління. І тут ховається в укритті наш чи не найбільший ресурс. Так, і ми це теж хочемо спробувати масштабувати.
“Якщо ми будемо СЬОГОДНІ вчити дітей як вчили вчора, ми будемо красти в них ЗАВТРА”. Цю цитату я намагалась донести вчителям сільських шкіл в невеликому містечку Глобине на Полтавщині, де ми проводили тренінги з підвищення кваліфікації. За 2 доби відбулась дивовижна трансформація. Вчителі, для яких діджітал інструменти були викликом, з величезним ентузіазмом ЗРОБИЛИ ВЛАСНІ діджітал продукти: опитування в смартфонах, спільні гугл презентації, створили мультик, закодували простого робота для уроків екології. Ні, це не вчителі інформатики, і не вчителі з гімназій великих міст. Частина з них до цього користувалась лише кнопковими телефонами. Частина - тих, кому 50+. Знаєте який секрет? Освітній простір 21 століття - це спільний МЕРЕЖЕВИЙ простір вчителів і дітей, вчених і мейкерів, громадських організацій і методкабінетів, і... мотивованої місцевої влади. Це школа без стін. І головне - простір РАДОСТІ, позитиву, спрямованості на те, що у вас все вийде! Толерантного відношення до помилок інших. І вже потім - це простір інтернету і гаджетів.
Чи є це викликом для математичної освіти в Україні? Так. І він посилюється стереотипними уявленнями. Смарт-дошки і продаж обладнання, меблі і ремонт - непоганий бізнес в системі української державної (не)безкоштовної освіти. І тут ми підходимо до головного питання - питання цінностей.
Головне.
Штучний інтелект прийшов не лише у військову, космічну галузь, медицину. Сьогодні роботи доглядають за хворими, старенькими, прикутими до ліжка. Вони акуратно піднімають хвору людину, купають, навіть розмовляють. Робот може навіть творити. Наприклад, якщо задати базу даних творчості Моцарта, робот може створити твір за його мотивами. Роботи забирають і будуть все більше забирати робочі місця. Юристи працюють над розробкою законодавства про захист прав роботів. Трансгуманізм є серйозним викликом, про який говорять не лише філософи. Фільм “Сурогати” і багато інших - це не просто утопія чи фентезі.
Одночасно, попит на наукоємного працівника, на людину, яка знає математику, буде зростати точно з геометричною прогресією. Але жоден робот не може замінити живе спілкування очі-в-очі.
Милосердя - це те, що може дати відповідь на загрози штучного інтелекту. Але чи є душа сьогодні в школах, чи є цінності? Головна цінність вчителя - ЛЮБОВ до дитини. І до себе. Якщо ми робимо відкати на ремонтах і обладнанні, чи будуть вірити нам наші діти? Чи можна чекати милосердя і співчуття, коли ми знецінюємо того, хто поруч. І того, хто в нас…
Про дії
Громадянська платформа з реформування наукової сфери, яку координує ГО “Фонд “Відкрита політика”, успішно проадвокувала спеціалізовану освіту наукового профілю. Ідея від початку була зберегти успішні вітчизняні традиції фізмат ліцеїв і дати новий простір для розвитку всього живого. Наукові ліцеї/інтернати, підтримка популяризації науки законодавчо закріплені в двох законах. І не питайте мене якими зусиллями це було досягнуто. Сьогодні навіть не віриться скільки роботи зроблено з фізмат, науково-природничими ліцеями, молодими вченими, академіками, політиками. Без двох міністрів (позиції Лілії Гриневич і допомоги Ігоря Жданова) це точно було б неможливо. Положення про науковий ліцей/інтернат і стандарти теж затверджено. Так, попри наші намагання, терміну стартаперство і багатьох ціннісних стандартів там нема. Але є фундамент, на якому можна будувати.
Для мене шоком було те, що норму 20 учнів в класі для таких наукових ліцеїв було затверджено не для ДЕРЖАВНИХ шкіл, а виключно для приватних. Мінфін не пропустив. А щодо приватних, то цей абзац з'явився поза робочою групою. Ну, що ж “стадіон так стадіон”. Це стало чарівним “пенделем”, який спонукав мене зареєструвати приватний науковий ліцей/пансіон. Шукати команду отих крейзі, які без інвестора хочуть запустити приватний науковий ліцей таким, яким він пропонувався державі.
Епілог
Сьогодні я, думаю, що любий виклик це можливості росту.
В цьому впевнилась 27 лютого в NEOсвітньому Арсеналі на панельній дискусії “Математика, освіта та життя: чому складно вчити і чому потрібно?, яку організувала ГО ТРОН.
Серед спікерів було багато унікальних особистостей, яким точно є що сказати: Ірина Єгорченко, Anastasiia Kyslynska, Кateryna Terletska, Ірина Стеценко, Юрий Богачков. Дискусія була відкритою, тому частину з цих тез блогу я озвучила серед бунтарів стандартної системи освіти (саме так означили організатори мету заходу).
Відео виступів є на фб. Із позицією вченої Ірини Єгорченко, з якою не один рік плідно співпрацює Міжнародна зелена школа, можна ознайомитись в численних відео і статтях. Must read. Своїми міркуваннями про мистецтво і математику, міждисциплінарний STREAM підхід (бальзам на душу мені і авторам зеленошкільських GREEN STrEAM методик) поділилась Ірина Стеценко. Вона авторка STrEAM підручників, журналу для молодшої школи і дитсадків. Було презентовано новий інтегрований комплект підручників для 3 класів.
Якщо коротко підсумувати подію: рік математики і такі простори дають надію.
Коротко мої пропозиції
1. Об'єднати (мережувати) мережі, які ефективно працюють. Згадаймо круги Ейлера. Кожен з нас теж має своє коло, свою успішну історію. І ми маємо об'єднатися для посилення синергії по кільком ключовим напрямкам:
1.1. Підручники, методичні матеріали, які акумулюють кращі вітчизняні традиції вчителів фізматів і сучасні потреби дітей
1.2. Навчання вчителів математики (та інших предметів математичній грамотності). Створення програми тренінгів і команд, які б працювали із сільськими вчителями. Така робота вже проводиться. Потрібно її масштабувати. Потрібно йти працювати в “поля”.
1.3. Промоція математичної освіти.
Міжнародна зелена школа може надати простір із зручною локацією для зустрічей і серії стратсесій та брейнштормінгів як в центрі Києва, так і в горах (ефект занурення важливий теж).
2. Залучити успішну молодь із стартап компаній, хай тек бізнесу до промоції математичної освіти. Залучити відомих публічних людей, які мають довіру! серед дітей та підлітків, до цієї роботи.
3. Зробити державний експеримент, на якому пілотувати модель/моделі наукового ліцею/інтернату. До експерименту залучити 2-3 державних науково-природничих, фізико-математичних УСПІШНИХ ліцеї (наприклад, Київський науково-природничий ліцей 145 і Український фізико-математичний ліцей). Виділити кошти з держбюджету на те, щоб створити тут простір, про який я писала вище. Зробити 2-3 регіональні експерименти за рахунок місцевих коштів. Це пілотування на 3-5 років. Описати, оцифрувати унікальні! методики вчителів цих закладів. Це потрібно зробити якнайшвидше. Тому що вони йдуть. Частина - на Небо. Частина - в приватні школи.
4. Підтримувати приватні математичні школи, наукові ліцеї. Школи, які мають на меті не лише створити красивий комфортний простір, красиву рекламу, залучити велику кількість учнів і заробити кошти. А й готові стати відкритими стартап майданчиками. Готові дати додану вартість суспільству у вигляді унікального продукту. Тут має бути якісний контент, невелика кількість учнів і залучення хайтек бізнесу, вчених, митців. Це унікальний продукт. Він не може бути масовим і суперприбутковим. Тому потрібна підтримка держави і бізнесу. Якщо державі, звісно, потрібен відповідальний громадянин, а бізнес стратегічно думає про наукоємного працівника. Про людину з цінностями любові до себе, до того, хто поруч, до України. І відкриту до світу.
Але це вже тема наступного блогу.