Над усім цим панує запах згарища. Він миттєво повертає у кінець лютого кожного, хто був на Майдані. Запах насильницької революції, запах громадянської війни.
Якщо загибель близько півсотні людей у Будинку профспілок на Куликовому полі була чиєюсь спецоперацією, то вона, мабуть, вдалася. Тепер у проросійських сил є пантеон мучеників, своя небесна сотня. На Куликовому – імпровізований меморіал, гори квітів, сльози. Все, що так знайоме нам по Майдану.
Список загиблих пишуть від руки і навіть вставляють туди людей по два рази.
Винуватий у всьому – Київ.
При «меморіалі» висять оголошення. Зокрема, про прибуття «поїздів дружби» з Криму. Утім, навряд чи місцевим сепаратистам буде багато од них допомоги. Потяги з цього напрямку зараз посилено перевіряють у Херсоні. щодоби знімаючи по декілька десятків потенційних екстремістів.
Тексти, котрими щедро забезпечено новітній меморіал, особливою національною толерантністю не відрізняються. «Русскій мір» пропонує Одесі хворобливе чорносотенство - і одеситам, традиційно євреям більш, ніж наполовину, неможливо вважати сепаратистів своїми. Мова минулого не до смаку місцевим, котрі люблять усе дороге і передове. Якщо Одеса і готова протиставити себе Україні, то точно не під російсько-імперськими кольорами.
Обіцянки помсти поки що залишаються просто обіцянками.
Сплав казенного православ’я та совка, ця неорелігія путінської Росії, представлена тут зі своїми мучениками і дияволами.
Утім, Куликово поле – це радше островок безумства на фоні аполітичного, прагматично налаштованого міста.
Комерція, ця друга натура Одеси, починається буквально поряд з місцем скорботи. Три кавомобіля жваво забезпечують скорботний натовп напоями бадьорості.
Задній двір згорілого Будинку профспілок рясніє написами, політично протилежними тим, котрі знаходяться на його фасаді.
Своїми гаманцями одесити голосують за Коломойського проти Путіна. Можливо, частина з них і стоїть у чергах на «Авіасі» заради кількох копійок виграшу на меншій ціні, але і патріотична компонента тут точно присутня.
Заправка Лукойла, котра знаходиться поряд, майже пуста.
Єдине, що не дозволяє розслабитися – це погрози, написані на стінах будинків, де живуть майданівські активісти.
Громадянське суспільство Одеси – таке саме, як всюди. Організаційно слабке, партійно залежне, матеріально незабезпечене. Фізично незахищене. Але яким малим би не був їх вплив, без участі місцевих активістів одеська вулиця ніколи б не була . За два дні – лише одна георгіївська стрічка на машині, проти близько десятка прапорців України.
Штаб, що знаходиться у одеському дворику, охороняють декілька людей у традиційному камуфляжі
В штабі працюють цілодобово, існує посада «чергового офіцера». Прямо за одним із столиків надають медичну допомогу одеситу-автомайданівцю, котрий постраждав у зіткненнях.
Загалом атмосфера напружено-ділова, люди хвилюються за своє майбутнє. На питання, чим може Київ допомогти, усі, як один, просять силової підтримки. Серед можливих замовників вуличного насильства називають Сергія Ківалова.
Одеситка Ксенія Проконова, адвокат, на наступний ранок після трагічних подій організувала і координує одеський «ЄвромайданСОС» - спільноту ОдеСОС
Під час подій на Майдані у столиці координувала захист постраждалих у лікарнях, а також захищала в’язнів у СІЗО.
Ксеніє, на твій погляд, хто винуватий у тому, що випустили учасників заворушень, затриманих 2 травня – адже зараз прокуратура і міліція кивають одне на одного?
І прокуратура, і міліція. Весь силовий блок. Вони кажуть: «Ми не встигли все зробити за відведений строк». А під час Майдану вони встигали все робити! Сто чоловік для них, мовляв, багато… Це просто було використання «перелазу» в кримінально-процесуальному кодексі, котра насправді існує для захисту прав людини.
Та й взагалі, питань до правоохоронців купа. Раніше вони за одну фразу в інтерв’ю погрожували відкриттям провадження, а зараз є прямі заклики до помсти, з описом того, що вони збираються робити – і ніхто не реагує.
Зараз змінили керівництво, побачимо, що далі буде.
Як виникла ідея створити ОдесСОС?
В Одесі не було нічого, схожого на Євромайдан СОС, а коли я почала розуміти і розбиратися, що тут дефіцит адекватної інформації. Звичайному пересічному одеситу незрозуміло, що робити. Спочатку було дуже важко, але потім почала відгукуватися купа народу, вдалося швидко збирати конкретні речі. Потрібні для конкретних лікарень, і т.д. Таким чином, медичні потреби ми в цілому досить швидко закрили.
Тобто зараз вже додаткової допомоги медикаментами не треба?
Загалом ні. Але в цілому, ситуація важка. Кожен, хто побував у лікарнях, може підтвердити – була справжня бійня, і не вірте тим, що це було іграшково і постановочно. Вогнепали, розбиті голови. На вулиці одна людина орудувала киркою, уявляєш?
Тим не менш, тон спільноти досить спокійний?
Особливість ОдесСос – у тому, що він не спрямований на допомогу конкретній стороні конфлікту. По-перше, тому що усі постраждалі – все-таки, люди. По-друге, наприклад, люди, котрі потрапили у лікарню, не завжди відверто повідомляють, на якому боці вони були – тому, знову-таки, допомагати треба усім.
У своїх оголошеннях ми зберігаємо нейтральний тон – не називаємо нікого колорадом, приміром.
А що зараз, через два дні після подій, найголовніше?
Безпека для тих одеситів, котрі потрапили у «розстрільні списки». Переселення біженців, надання захисного екіпірування тим, хто залишився і збирається продовжувати боротьбу.
До мене звернулося близько десяти людей із цього списку, вони отримали консультації щодо своєї безпеки.
Звідки чекати проблем у найближчому майбутньому?
Є у нас «підрахуй», Кивалов. Вн реально має тут вплив і зараз, у нього величезний матеріальний і людський ресурс.
Які перспективи домовитися з сепаратистами зараз?
Мені здається, що, на жаль, там нема з ким домовлятися.
Олександра Степова, координатор штабу Ради Громадської Безпеки
Коли ваш штаб був створений?
Місяць тому, коли у місті загострилася ситуація. Всю зиму ми вели акції біля пам'ятника Дюку . Іноді нас всього бувало по 30 чоловік , але ми були . Одеські морози - вони суворі , тому що з моря дме вологий холодний вітер. З найбільш стійких і грамотних - створився наш штаб. Тому що, на жаль, боротьба триває.
Як себе зараз відчуває Одеса ?
Як каже мій тато , Одеса - завжди прагматичний місто , і під час війни , і за румунів , і при всіх. У нас торговий центр захоплюють... Скрізь ОДА , у нас торговий центр (сміється).
Це місто комерсантів , і воно спочатку було так побудоване.
Чим в основному штаб зайнятий?
Переважно - блок-пости. На них постійно бракує людей. Наприклад, 2 травня, коли почалася ця війна, і наступного дня блок-постів не було, бо в місті, на акціях потрібна була кожна людина .
Ще – збираємо медпрепарати. Зараз поки всього вистачає. А 2-го числа була паніка, ніхто не міг в аптеках купити навіть бинти.
Також ми відповідаємо на дзвінки. Людині в стресовій ситуації треба кудись подзвонити і запитати, що насправді відбувається . Кілька останніх діб люди дзвонять цілодобово. І треба правильно відповісти. Навіть коли ми оголосили мобілізацію, вони все одно передзвонювали...
Що, уточнювали, мовляв , «таки да, мобілізація?»
Не зовсім так, але щось схоже.
А що в Одесі означає «загальна мобілізація», це як ?
Це означає , що всі виходять і йдуть туди, де їх чекають. Де ми всі збираємося.
Чесно сказати, коли я вчора (3 травня - прим. Авт.) чула у слухавці жіночі голоси, я говорила «вам не треба». Було вчора досить напружено, щоб вони заважали тим , хто був правильно одягнений , захищений.
Як у вас з місцевою владою стосунки?
Що це? Що таке місцева влада?
У вас є місцева влада?
(Наступного дня на посаду одеського губернатора було призначено Ігоря Палицю – прим. авт.)У нас є людина , Немирівський - а він, до речі , ще є? У нас вчора відбулася повна реорганізація , тому я до кінця вже не впевнена.
Ну , припустимо... Ми до нього прийшли на зустріч , поставили запитання , що він думає про безпеку , тому що ситуація вже тоді загострювалася ... Він сказав - навіть не думайте , у нас в армії немає навіть . Тоді був голос із залу - «У нас все є! Візьміть нас ».
Потім з ним зустрілася група десантників і добре підготовлених людей , які готові були захищати свою батьківщину , відбувся якийсь вже діалог , але з тих пір справа нікуди не просунулася.
Те , що зараз відбувається , ми прогнозували давно. Досі нам щастило. Два місяці тому була сказана фраза актвівсткой і моїм другом: «Одеса буде останнє місто , в якому почнеться - але почнеться так , що мало не здасться».