Ті держави здатні стати великими, у яких великі малі люди.
О. Довженко
Нам постійно твердять про те, що Україна вже є європейською державою, але чи це дійсно так? Україна зможе по праву вважатися такою, коли в кожного її громадянина будуть європейська свідомість, європейське мислення, європейське бачення. Коли кожен зможе з гордістю сказати: «Я – громадянин України! Я – громадянин Європи!» Що особисто я можу зробити, щоб моя рідна країна стала ближчою до Європи? Саме своїми власними руками, а не через бездумне підписування численних декларацій. Саме своїм власним розумом, а не через сліпе слідування чужим гаслам. Саме своїм власним духом, а не через постійне повторювання заїжджених ідей. Я можу! Я можу мислити по-європейськи, робити по-європейськи, бачити по-європейськи та показувати це всьому світові, в якому місці я б не перебувала.
Дуже часто за кордоном до українців досі ставляться як до мешканців Росії, колишнього СРСР або навіть якоїсь невідомої національності. Я особисто зіткнулася з такими думками під час програми обміну студентів до США. Але я не стала мовчки сидіти та втішати себе, що колись «оживе добра слава, слава України», як заповів Шевченко, а сама вирішила показати, що «козацькому роду нема переводу». З тих пір я провела багато презентацій про свою неньку-Україну для іноземних школярів, студентів і викладачів. Кожного разу вони були зачаровані нашою музикою, що лунає з традиційних інструментів – бандури, кобзи та ін. Кожного разу їх вражають замки й фортеці Західної України, індустріальні гіганти зі Сходу нашої держави та собори й монастирі по всій нашій країні. Кожного разу це ніби говорить, що ми – самостійна нація, що ми в центрі Європи, що ми цінуємо культурну спадщину та нічим не гірші за інших, і ніщо цьому не перешкодить.
подібні заходи проводяться не лише за кордоном, а й в наших дитсадках, школах, вищих навчальних закладах. Як активна студентка інституту, я сама організовую тренінги з європейської культури для нашого майбутнього покоління. Крім того, я приймаю активну участь у розвитку руху євроклубів у нашій державі. Розмови про європейську свідомість українців, євроінтеграцію не залишаються в стінах дискусійних клубів, вони стають темою дебатних турнірів, зустрічей молоді між собою та з владою, багатьох семінарів та конференцій.
коли кожен українець повірить в те, що він дійсно європеєць та почне активно доводити це в першу чергу самому собі, тоді всі інші також повірять в це! Головне – не бути пасивним, а бути свідомим громадянином. Все залежить від нас, все залежить від мене!
«Для того, щоб почати велику подорож – потрібно зробити перший крок», сказав Лао-Цзи. Він не знав, що через багато років, ця фраза стане філософією Євроінтеграційної політики України, де кожен повинен усвідомити свою Європейську приналежність, тим самим зробивши такий важкий перший крок.Так, я можу вийти на вулицю и волати на весь голос: «Майбутнє України - з Європою! Майбутнє України - з Європою! »… Але це будуть просто слова, що викликатимуть посмішки і нерозуміння у навколишніх. Недостатньо кричати, недостатньо писати – треба діяти! В цьому ессе я розкажу про свої перші кроки, про пройдений шлях і про майбутні горизонти. 2008 року трапилась доленосна подія в моєму житті, а саме участь в міжнародній програмі «Build new bridges», де я вперше «доторкнувся» до Європи. Молодь з 15 країн тісно спілкувалась, обмінювалась думками, демонструвала свою самобутню культуру, обговорювала локальні й глобальні проблеми й разом намагалася знайти варіанти для їх вирішення. Два тижні пролетіли як одна мить... Якби тоді я знайшов лампу Аладіна, єдиним бажанням було б: "Я дуже-дуже хочу щоб усі мої друзі побували в цьому місці!". Тому що ця подія вплинула на все моє подальше життя - саме тут визріло моє життєве кредо, саме тут з’явилась думка, що я не просто «громадянин», я – українець, і я – європеєць. Після цього мені знову пощастило подорожувати Європою, і вже більш зріло сформувати думку про ЄС. Модель українського суспільства дуже близька до європейського, але є істотні відмінності. Внести зміни в законодавство або скопіювати Європейську конституцію буде недостатньо, щоб наблизити Україну до Європи. Процес Євроінтеграції відбувається не миттєво, це результат кропіткої праці, плоди її не дозріють протягом року чи навіть десяти. Працюючи у великій компанії, своїм демократичним стилем управління я культивую європейські цінності у своїх колег. Через спілкування й роботу, власний приклад, ентузіазм я доношу важливість бути раціональним, культурним, допитливим, відкритим до змін. Намагаюсь продемонструвати, що важливо не боятись висловлювати свою точку зору, бути самим собою і в той же час невпинно розвиватись та самовдосконалюватись. Я безмежно щаслива, що колеги приймають мої цінності, спосіб взаємодії з іншими, діляться ними зі своїми друзями, поширюють їх далі! Таким чином, цінності, властиві європейському суспільству, проростають і там, де їх до цього не було. Таким чином, власна свобода стає для людей необхідною – свобода думки, самовираження, самореалізації.Але повернемося до Аладіна і його лампи.
Мені в житті поталанило, я була фіналістом програми FLEX і я провела один рік навчання в Америці. Не зважаючи на те, що цей рік був дуже захоплюючий та повен нових життєвих досвідів, мені було надзвичайно приємно повернутися на мою Батьківщину. Для того, щоб пояснити мою мрію бачити Україну членом Європейської спільноти, я б хотіла провести паралелі між моїм досвідом отриманим в Америці та сьогоденням України. Я хочу поділитися своїми міркуваннями про майбутнє України, про безліч можливостей і викликів, які постають перед країною та нами – майбутніми лідерам України. Ми й наші ровесники з інших університетів скоро будуть покликані допомогти торувати шлях України у майбутнє. Я вважаю, що цей шлях веде до демократичнішої,
більш енергетично незалежної і заможнішої України, яка відіграє ключову роль у питаннях європейської, євразійської і глобальної політики.
Тішить завзяття студентів, енергія співробітників громадських організацій, які займаються розв’язанням найскладніших соціальних питань в Україні, а також активна позиція журналістів у протидії цензурі і залякуванням. На мене також справило враження політичне керівництво, а саме – серйозність, з якою український уряд ставиться до підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом у листопаді з метою зміцнення інституційних відносин України з Європою.
Проте, у мене складається загальне враження, що Україна – інтроверт. Що Україна так зосереджена на власних внутрішніх проблемах, що, обговорюючи їх, вона не помічає всього того, що відбувається навколо. Хочу довести, що лише зосередившись на зовнішньому світі, взаємодіючи з Європою і рештою світу – саме таким шляхом – Україна знайде своє місце серед незалежних, демократичних і заможних країн світу.
Повірте мені, інтровертність не є рисою, притаманною лише Україні. У Сполучених Штатах також зосереджувалися на своєму внутрішньому стані в певні періоди їхнього розвитку. Для американців, як і для українців, головне – це сім'я, друзі, заробляння на життя і забезпечення кращих стартових умов для своїх дітей. Але з плином часу американці зрозуміли, що аби успішно розвиватися, треба стати активними громадянами у глобальному масштабі. Наша країна має взаємодіяти із зовнішнім світом, спостерігати і розуміти його, а потім діяти швидко й енергійно і ставати частиною величезних змін, які відбуваються щодня у кожному куточку земної кулі.
Підходящий момент для нас настав саме зараз, а Угода про асоціацію з ЄС і супровідна до неї Угода про глибоку та всеосяжну зону вільної торгівлі – це інструменти, за допомогою яких Україна може убезпечити свій суверенітет і незалежність, закріпившись до Європейських інституцій.
Але Сполучені Штати не лише закликають Україну до тіснішої інтеграції з Європою – вони також інтегруються. Сполучені Штати і Європейський Союз ведуть тепер переговори про угоду з трансатлантичної торгівлі та інвестиційного партнерства (англійська абревіатура «T-TIP») – всеосяжний договір про торгівлю, з метою стимулювання зростання економіки у трансатлантичному вимірі, аби Сполучені Штати скористалися багатьма перевагами торгівлі з Європою, тими перевагами, до яких Україна прагне шляхом Угоди про асоціацію, зокрема створенням глибокої і всеосяжної зони вільної торгівлі. Чому б нам не рухатись РАЗОМ на спільному шляху до процвітання, маючи Угоду про трансатлантичну торгівлю (Т-ТІР) і Угоду про глибоку та всеосяжну зону вільної торгівлі.
Я впевнена в тому, що Сполучені Штати Америки підтримують європейський вибір українського народу. Вони наші друзі у цій справі. Суверенна,
територіально цілісна, демократична, економічно заможна Україна завжди була в центрі надій у двосторонніх стосунках. США готові допомогти економіці України інтегруватися у світові ринки, допомогти зміцнити наші демократичні процеси та інститути і вигідно скористатися багатьма змінами, що йдуть до нас. Я щиро сподіваюся, що українська влада зробить ті кілька необхідних кроків, що залишилися, аби підписати Угоду про асоціацію на Вільнюському Саміті, у тому числі звільнення колишнього прем'єр-міністра Тимошенко, щоб вона могла отримати потрібну їй медичну допомогу за кордоном. Це наш вибір, і ніхто інший не має права говорити нам протилежне, або заважати нашим прагненням удосконалювати свою державу за допомогою інтеграції з нашими європейськими сусідами. Ніхто.
Нові можливості
Разом зі змінами з’являються і можливості. Для України це ширший доступ на європейські ринки для українських товарів; можливість розвивати вітчизняні галузі такі, як інформаційні технології та енергетика, можливість позиціонувати Україну як ворота Європи в Азію; можливість поліпшити відносини і розширити торгівлю з усіма своїми сусідами; можливість залучити нові, динамічні інвестиції та ідеї в Україну. Немає кращого способу підвищити конкурентоспроможність України, ніж шляхом узгодження своїх стандартів із найбільшим ринком у світі. Одним із прикладів потенційних вигод є те, що підписання Угоди про глибоку та всеосяжну зону вільної торгівлі дозволить значно зменшити собівартість продукції для вітчизняних виробників, адже зменшиться потреба у чисельних стандартах на продукцію. Водночас виробничий цикл за стандартами ЄС зробить українську продукцію конкурентоспроможною на світових ринках.
На ринку праці України є потужний потенціал, її студентів, програмістів , винахідників. Наша галузь інформаційних технологій має потенціал стати провідною експортно-орієнтованою галуззю нашої економіки, яка сприятиме створенню нових робочих місць і підвищенню нашої конкурентоспроможності у світі.
Вихід на європейські й інші світові ринки вигідно продемонструє, що в Україні високий рівень грамотності, що її систему освіти орієнтовано на природничі науки, технології, інженерію й математику, і що тут живуть і працюють талановиті люди. Я із задоволенням дивилася он-лайн конференцію в Ялті (конференція YES), я із захопленням дивилася на розробку українських студентів – один із найкращих винаходів 2012 року – рукавичку, яка перетворює знаки і жести, зроблені рукою у такій рукавичці, на текст або мову. Поряд із тим, український програміст створив відеогру «Контр-жур» (Contre-Jour) – одну з найпопулярніших у світі відеоігор-головоломок. Україна має інноваційну економіку і у Європі матиме змогу повністю реалізувати свій потенціал.
Україна також має змогу реалізувати свій географічний потенціал як міст між Європою і Євразією. Будучи прибережною державою на Чорному морі, вона
може стати трампліном для виходу на ринки Центральної Азії, Кавказу та інших регіонів. До українських фахівців звертатимуться по консультації, щоб зрозуміти, як ліпше експортувати товари до Туркменістану , Казахстану або навіть Китаю. Створіть сприятливі умови, й інвестиції потечуть в Україну, адже компанії будуватимуть виробничі потужності для обслуговування цих ринків або звертатимуться до українських колег, щоб постачати товари на нові ринки. Україна може навіть відігравати роль мосту між Європейським Союзом і сусідами далі на схід.
Україна розширятиме горизонти свого бізнесу не лише на схід і захід , але й на північ і південь. На півдні Туреччина, країна, яка розширює власні відносини з Европейським Союзом, відкриває нові можливості для експорту , інвестицій та співробітництва і є прикладом того, які вигоди приносять розумні економічні реформи.
На півночі в України залишатимуться важливі і дуже глибокі відносини з Росією. Економічні і культурні зв'язки лише розширюватимуться в міру зростання українського ринку. Нещодавно Голова Європейської Ради Герман ван Ромпей заявив студентам в Санкт-Петербурзі, що Угода про асоціацію з Європейським Союзом не шкодитиме давнім зв'язкам України з Росією, і поставив питання: «Чому має йтися про вибір або/або?» Президент Обама згоден з нашими європейськими колегами, кажучи, що «…це не гра з нульовою сумою». Асоціація України з Європейським Союзом може відкрити нові можливості і для Росії: у міру того, як розширюватиметься торговельне й ділове співробітництво, з’являтимуться і нові ринкові можливості. Адаптаційний період може бути складним, але тісніші відносини з Європою слугуватимуть на користь довгостроковим інтересам України і ВСІХ її сусідів.
Вище, я торкнулася українського успіху і потенціалу в царині інформаційних технологій. Але наголошу без будь-якого перебільшення – можливостей багато у кожній сфері. Візьмемо енергетику. Україна підійшла до пункту початку енергетичної революції. Сланцевий газ дає Україні можливість стати більш енергетично незалежною, створити нові робочі місця і потенційно відродити конкурентоздатність ключових секторів легкої промисловості й важкої індустрії. Я знаю, що американські компанії готові ділитися досвідом США із своїми тутешніми партнерами. Їм ця нова технологія дала багато економічних переваг. Власне, в одній свіжій доповіді вказується, що за минулий рік пересічна американська родина отримала тисячу двісті доларів додаткового доходу внаслідок сланцевої революції. Я впевнена, що українські, американські та європейські компанії можуть попрацювати спільно із місцевою й регіональною владою, щоб привести цей амбітний план до реальних плодів.
Але сланцевий газ – не єдиний вид енергоресурсів, де знадобляться українські таланти і винахідливість. Є ще технології відновлюваної енергії, які розробляються у США, Європі й Азії. Компанії, що хотіли б розкрити потенціал сонячної енергії і енергії біомас, шахтного метану, вітру України, хотіли б також розкрити тутешні інтелектуальні й інноваційні можливості. На
додаток до розширення джерел енергопостачання, Україна може отримати вигоду і від зменшення енергоспоживання завдяки проектам з підвищення продуктивності використання енергії, таких, як наприклад щойно розпочаті проекти у Львові з реформування муніципального опалення і використання екологічно чистих технологій.
Потенціал України не обмежується новими енергетичними технологіями – вона також може відігравати суттєву роль серед енергетичних ринків Європи. Удосконалення державної політики і курс на модернізацію дозволить Україні стати регіональним розподільчим вузлом природного газу і експортером електроенергії до Центральної та Східної Європи. Це стратегічно важливий напрямок, на якому американські, європейські та українські інтереси збігаються і відіграватимуть важливу роль у глобальних справах у наступні роки.
Із можливостями приходять і виклики
Я зараз ділилася із вами своїм ентузіазмом з приводу всіх можливостей, відкритих для України, що усвідомлює свою європейську ідентичність і гордо вступає на світову сцену. Тепер поговорімо про зворотній бік медалі – виклики і відповідальність, які несе прийняття нової ролі і нових можливостей. А їх чимало. І вони серйозні. Їх треба зустріти свідомо і подолати, щоби ми, наші діти й онуки могли продовжувати мати з цього користь. Я переконана, що Україна має обдарованих людей, людей із вміннями, і з баченням як відповісти на ці виклики і отримати від цього чималу винагороду.
Я змалювала перед вами динамічне бачення майбутнього України. Майбутнього, в якому українські товари знайдуть нові ринки в Європі й по всьому світу. Майбутнього, в якому процвітає внутрішнє виробництво, в якому Україна служить брамою Європи до Азії і залучає нові, динамічні інвестиції та ідеї. Підписаний папірець у листопаді сам по собі не доставить нас туди. Туди можна дістатися завдяки тяжкій праці, нелегкому вибору і суворим викликам. Президент Янукович часто каже, що Вільнюський саміт – це лише початок, а не кінцевий пункт європейських устремлінь України.
Щоб експортувати на європейські ринки, українському бізнесу потрібно буде адаптуватися. Потрібно буде навчитися застосовувати нові норми, нові технічні регламенти, потрібно буде навчитися новим способам ведення справ. Зміни – це добре, особливо, якщо вони ведуть до більших і кращих можливостей. Ці нові можливості будуть не тільки в Європі – вони будуть тут, в Києві, у Донецьку, у Дніпропетровську, у Львові та в інших містах і містечках по всій Україні, де місцеві компанії шукатимуть інвесторів у надії на партнерство, розширення і інновації.
Щоб привабити і не втратити зацікавлених партнерів, потрібно буде виконати певну роботу. При всьому її винахідницькому й науковому потенціалі, Україні бракує деяких фундаментальних засад у захисті прав інтелектуальної власності, що ускладнює роботу тут найпередовіших компаній. Піратство в Інтернеті залишається безконтрольним. Значна частка урядових структур, не кажучи про
приватні підприємства і громадян, користується неліцензійним або піратським програмним забезпеченням. Помилки у поводженні держави з товариствами зі збору роялті ще більше віддалили Україну від міжнародних стандартів.
Це потрібно змінити. Країна, яка має таких блискучих сучасних музикантів, як гурт «Океан Ельзи» і співачка Джамала, повинна бути стурбованою повсюдною присутністю сайтів, з яких можна незаконно завантажувати музичні твори тощо, і поширеним не ліцензованим публічним їх використанням. Україна зараз має експортний ринок програмного забезпечення, що оцінюється у півтора мільярди доларів і внутрішній ринок інформаційних технологій, що оцінюється у 3,1 мільярди доларів – уявіть, що БУЛО Б, якби викоренили піратство! Уявіть, що компанії приходили б сюди на постійно, ділилися б своїм ноу-хау і набирали б молоді українські таланти, щоб додавати до нього – ЯКБИ вони були впевнені у захищеності своєї інтелектуальної власності.
Зміни повинні відбутися, і я рада, що уряд робить перші кроки в цьому напрямку. У галузі судочинства успішні судова та конституційна реформи у відповідності до європейських стандартів, нададуть більше можливостей для захисту прав людини та покращення клімату в бізнесі. Україна зробила великі кроки, запроваджуючи законодавство у цій сфері. Новий кримінально-процесуальний кодекс, що вступив у дію в листопаді 2012 року – основне підтвердження цьому. За перші вісім місяців на 25 відсотків людей менше узято під варту в очікуванні висунення обвинувачень і суду. На 13 тисяч людей менше перебуває під вартою, і люди дотримуються умов альтернативного забезпечення їх перебування у досяжності для правоохоронної системи. Запровадження системи, що дозволить отримувати безкоштовну правову допомогу людям, які не можуть собі дозволити послуги адвокатів, і Закону про адвокатуру, за яким будуть підвищені професійні стандарти юристів, призведуть до покращення захисту прав людини в Україні.
Продовжується робота ще над двома значущими законами – реформою прокуратури та реформою судоустрою. Наш уряд вчинив мудро, направивши обидва закони разом із пропонованими конституційними поправками стосовно судоустрою до Венеціанської комісії та Ради Європи, аби дізнатися про їхню думку щодо відповідності цих законів європейським стандартам. Венеціанська комісія відзначила покращення, що відповідають європейським стандартам, і надала свої додаткові рекомендації. Я повністю підтримую ці закони та конституційні поправки, що включають в себе рекомендації Венеціанської комісії.
Те ж саме стосується й інвестиційного клімату. Щоб залучити найкращі компанії, найкращих партнерів і отримати найкращий рівень відсотку по кредитах, Україна має попрацювати над зміною законів про підприємницьку власність, зробивши у цьому пріоритетом номер один прозорість. Вона має продовжити опрацьовувати свій податковий кодекс і забезпечити рівність усіх перед законом.
Я дуже задоволена, що Україна покращила свої показники в рейтингу Світового Банку щодо легкості ведення бізнесу, і аплодую чудовій роботі українського уряду, що зробив реформи своїм пріоритетом. Але ще багато треба зробити – адже недостатньо мати хороші закони на папері, вони мають бути втілені чітко і повністю. Доказом цього покращення буде прихід в Україну інвесторів із своїми ідеями і капіталами. Це прийде – я впевнена – але тільки завдяки наполегливій праці – аби змінити бізнес-клімат і сказати «ні!» беззаконню та залякуванням, через що наші комерційні стосунки значно менші, ніж повинні бути.
Ні, я не кажу всім задля цього піти і стати бухгалтерами чи правниками чи держслужбовцями. Я прошу вас робити те, що найкраще у вас виходить – спостерігати, вивчати, обмірковувати, а потім ділитися своїми думками з іншими. Вивчайте досвід Сполучених Штатів, Європейського Союзу, нашої сусідки Польщі і великих нових ринків, як Мексика – як вони створили сприятливі для інвесторів правові режими, як вони зміцнили свої демократичні інституції, інституційно закріпили свою підтримку прав людини і розширили можливості для всіх громадян. Усвідомте, що це відбулося не за один день, що це забрало час, що довелося вивчити багато уроків – уроків, якими ми тепер можемо скористатися і зробити висновки.Подумайте про те, як ми можемо зробити внесок у майбутнє України. Думаючи і складаючи плани, беріть також безпосередню участь. Беріть участь у великому політичному процесі демократії. Допоможіть у всеозброєнні зустріти наступне випробування України в цьому сенсі – вибори 2015 року. Працюйте на те, щоб вони були не гіршими або ж і кращими за вибори 2010 року.
Я закликаю всіх вийти і проголосувати, і скористатися морем можливостей, про які я написала. Готуйте себе і своїх однолітків до того, що вам належатиме приступити до обов’язків як новому поколінню українських лідерів. Ми,український народ, знайдемо своє місце в Європі, забезпечимо енергетичну незалежність України і зміцнимо наші демократичні процеси та інституції.