Економічні інтереси Держави формуються з багатьох складових, і не всі з них можуть і мають бути захищені існуванням кримінально караного діяння та необхідністю його застосування.
В сучасних, динамічних умовах розвитку технологій, які потужно впливають на світову економіку, економічний розвиток Держави залежить від гнучкості господарських відносин, що забезпечується певною економічною «безбар’єрністю» (мінімізованою участю Держави в бізнес середовищі).
Світом править економіка. Політика створена для реалізації та відстоювання економічних інтересів. Поточна геополітична ситуація (до укладення Big deal) залишає Україні мало часу. Перехід від об’єкта та потенційного суб’єкта може відбутись через зміну економічної моделі. Або ми стаємо цікавими економічно для Світу (нам довіряють капітали), які потім власники будуть «всебічно» оберігати, або залишаємось «Foreign investment risk» і нас розміняють.
Національні інтереси – стати суб’єктом, а тому економічні інтереси мають стати інструментарієм для цього. Офшорна Україна – це певна економічна «безбар’єрність». Ми поки що маємо активи, маємо географічне транзитне положення, можемо стати «економічним шлагбаумом» між ЄС та Азією, в який буде вигідно вкладатись. Держави ЄС дедалі більше залежать від потоку товарів та послуг, людей та капіталу, інформації та технологій, які можуть йти через наші кордони.
В сучасних динамічних умовах розвитку економіки поняття «ухилення від оподаткування» настільки змінилось, що його практичне застосування в світі стосується лише відверто кримінальних схем, що поєднуються з транснаціональними транзакціями та відмиванням кримінальних доходів. Найважливішим у економічній «безбар’єрності» - це не стати «помийною ямою» транснаціональних операцій. В такому випадку треба удосконалювати протидію відмиванням (легалізації) доходів.
Стратегічна державна мета, розуміння функцій та завдань, якісна інформація, доступ до інформресурсів, все це має формувати бачення своєї місії у потенційного детектива Бюро. «Думай глобально, дій локально» такий принцип забезпечує бачення у детектива економічних ризиків від глобальної схеми пов’язаної відмиванням і з можливістю процесуальної нейтралізації її поширення в Україні. В таких смислових процесах не має місця відпрацюванню контрагентів по 205-1 ККУ, або перевірки юридичної адреси та складів.
Не треба створювати своїми руками удаваних «ухилянтів» від сплати податків. Правоохоронна система завжди шукає собі роботу, адже не може існувати слідчий (детектив) без процесуальних дій. Якщо одразу правоохоронному органу не розширити інтелектуальний кругозір, він завжди буде процесуально тренуватись на найближчому полі – вітчизняному бізнесі. Кримінальне покарання за «розмиття» податкової бази – це безрезультативне постійне відпрацювання бізнесу та роки судового розгляду з прогнозованим виправдувальним вироком.
Безподатковість на введення капіталу, державні гарантії для роботи капіталу та збереження активів і податок на виведений капітал. В цій формулі немає місця «ухиленню від сплати податків» вітчизняним виробником. Вітчизняний виробник за рахунок вільних капіталів повинен отримати податкові пріоритети. А тому, в загальній концепції, в перспективі, кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків вітчизняним суб’єктом має залишитись на згадку про минулі часи. Фіскальне покарання через якісні нормативні правила, правове забезпечення ДПС та персональну відповідальність податківців, і ризик ухилення від оподаткування буде мінімізований.
Раціональність та цільове використання державних ресурсів повинно досліджуватись не через кримінально-процесуальні дії, а через якісний аналіз відповідними міністерствами передумов для зловживання і їх нормативної нейтралізації. В іншому випадку статтю 191 ККУ Нацполіція (МВС) не віддасть.
Держава в економіці – це «смотрящій», такий собі арбітр, а тому, стабільним, надійним та передбачуваним має бути лише правовий каркас, адже це і є обов’язок держави формувати нормативні правила, які забезпечують у бізнесі справедливість, рівноправність та чесну конкуренцію.
Коли «арбітр» може залучити примус, в тому числі, через силовий блок? Коли грубо порушено нормативно визначені та доведені всім учасникам правила. Ось там, на тому етапі грубого порушення правил і має утворитись кримінально-процесуальний примус. Детектив Бюро має усвідомлювати, що КПК – це один з елементів реалізації його функцій захисту економічних інтересів Держави, а не «KPI» його діяльності.
Наостанок. Навіщо «вбили» новим законом про легалізацію статтю 209 ККУ «Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом», і так вона толком не народилась у сучасній системі і була скоріше придатком у фабулах кримінальних проваджень для морального залякування, а тепер взагалі стане «мертвим» жахом для судової системи. Визначення предикатного злочину, особливо вчиненого за межами України, визнаного суспільно небезпечним протиправним діянням, є запорукою судової перспективи та законності арешту активів. Без встановленого та доведеного факту злочинного походження майна «легалізація» не може існувати. Якщо правильно визначити дефініції в статті 209 ККУ, новим детективам Бюро вже буде орієнтир у чому удосконалюватись – в англійській мові та відпрацюванні закордонних процесуальних (судових) документів. А потім у плідній співпраці з Дерфінмоніторингом шукати хто, де, що і як приховав або надав правомірного вигляду різному майну на території України.
В іншому випадку «процесуальний мотлох» старих кримінальних проваджень податкової міліції нейтралізує будь-які перспективи розвитку Бюро економічної безпеки.