У Державі утворюють новий орган – Бюро економічної безпеки України. Що це - політичне рішення під політичні обіцянки чи виважений крок державного управління? Спробуємо розібратись.
Маркером створення Бюро протягом останніх років є політичні обіцянки ліквідувати податкову міліцію, як орган який начебто максимально дискредитував себе і діяльність якого має тільки каральне та корупційне спрямування. Обґрунтуванням, як завжди, наводяться приклади обшуків та вилучень. З цього приводу, на захист не податкової міліції, а справедливості, слід зауважити, що кримінальна відповідальність за підслідною податковій міліції статтею 212 «Ухилення від сплати податків» починається у разі несплати податків (без врахування штрафних санкцій) у сумі понад 3 млн. грн. (у 2020 році), і це тільки за частиною першої цієї статті, частина третя (особливо тяжкий злочин, який в пріоритеті на виявлення) починається з 7 млн. Слід додати, що вирахування суми збитків прив’язано до податкової соціальної пільги, яка постійно зростає разом із прожитковим мінімумом. Отже, для реєстрації кримінального провадження за ст. 212 ККУ ще треба неабияк попрацювати, щоб не лише встановити суму збитків, а й правильно її заактувати (скласти акт за результатами позапланової перевірки). Так дійсно, в умовах відвертої неприхованої конфронтації між ДФС та ДПС (про причини та наслідки буде нижче), міліціантам стало складно не тільки призначити позапланову перевірку, а навіть забезпечити якісний розгляд зібраних оперативних (слідчих) матеріалів під час проведення органами ДПС планової перевірки. Тому інколи в хід йдуть так звані «аналітичні довідки» про встановлену суму збитків, які намагаються підкріпити висновками експертів, але без висновків ревізорів контролюючого органу цей висновок не витримає об’єктивного судового розгляду. Отже: мінімізація кримінально-процесуальних можливостей, розбрат між ДФС та ДПС та постійна стадія «ліквідації» - це все вже кілька років тримає податкову міліцію в умовах «пацієнт скоріше мертвий, ніж живий», відповідно - так званий «каральний» уклін діяльності та «демонізація» цього органу надто перебільшені.
Чого не скажеш про так звані «економічні підрозділи» Нацполіції та СБУ, яких взагалі не існує, але голова фінансового комітету ВРУ Д. Гетманцев впевнено намагається переконати суспільство в їх колишньому існуванні і про наведення ладу в цьому питанні саме законом про створення БЕБ. Це підміна понять. Немає в Нацполіції «економічних» підрозділів з вересня 2019 року. В СБУ був такий, оперативний, лише з назвою економічного спрямування, але без самостійних процесуальних (слідчих) повноважень. Існують кримінально – процесуальні можливості у Нацполіції та СБУ (за певних обставин) проводити досудове слідство у справах за статтею 191 ККУ (привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем). Це найпоширеніший для розслідування склад злочину в економічній сфері, тим більше, у сфері держзакупівель. При цьому суми збитків у великих розмірах задля реєстрації кримінального провадження за ч.3 цієї статті достатньо у розмірах понад 253 тис. грн. (2020 р.) Саме цим пояснюється статистика, що за статтею 191 ККУ у 2020 році було зареєстровано 10 516 кримінальних проваджень, а за статтею 212 ККУ лише - 802 провадження. При цьому для реєстрації проваджень за статтею 191 ККУ не потрібно чекати акту перевірки, як податківцям, достатньо рапорту працівника підрозділу Нацполіції, наприклад, стратегічних розслідувань, який пан Д. Гетманцев не відносить до «економічних» підрозділів. До 191 ККУ варто додати 336 ККУ «службове підроблення» (5137 проваджень у 2020 році) – це взагалі найпоширеніша стаття для початку кримінально-процесуального «втручання» у господарські відносини. Реєструється «на раз» інколи навіть після перегляду результатів держзакупівель працівниками прокуратури. Так, дійсно, в органах прокуратури (регіонального рівня) навіть доведено як напрям роботи - відпрацювання держзакупівель.
Чи є негативні наслідки від такої «правоохоронної» діяльності для бізнесу? Так, звісно, бо реальні бізнесмени цураються участі в тендерах, саме з причин неадекватності такого контролю. Відповідно у тендерах відсутня конкуренція, є лише її імітація.
Не надавши якісного аналізу причинам правоохоронного тиску на бізнес, можливостям їх нейтралізації найбільш ефективним – нормативним шляхом, можновладці взялись до створення окремого правоохоронного органу, який мав би отримати підслідність «економічних» злочинів. Як раптом зрозуміли, що підслідність спрацює, лише коли в Кримінальному кодексі наведено лад, а якщо ж 191 ККУ не можна «розірвати» на частини, одні для Нацполіції, інші для БЕБУ, то і з поділом служб реально поспішили.
Але політичні обіцянки та їх виконання – це запорука рейтингу, а рейтинг у сучасних умовах – це запорука політичного виживання. В результаті, на догоду рейтингу, причини збитків державі виявляти та знешкоджувати не стали, а взялися публічно ліквідувати податкову міліцію (попередньо зайвий раз демонізувавши її діяльність через ЗМІ) та утворювати новий, з кристально «чистим» новонабраним колективом аналітиків-детективів. Єдине, про що замовчують ініціатори створення БЕБ – це про трудові права як первісні та основоположні в діяльності людини, на підґрунті якого побудовані демократичні західні суспільства і які закріплено численними міжнародними документами та нашою Конституцією. А трудові права податкових міліціонерів, органу, що ліквідуються, як раз знаходяться під захистом цих норм та відповідно Держави, адже оскільки роботодавцем є держава, у випадку ліквідації державної установи з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження ліквідованої установи, обов`язок щодо працевлаштування працівників ліквідованої установи покладається на державу через відповідну новостворену установу (доведено також численними позиціями Верховного Суду).
Навіть не доводячи прикладами судової практики про обвинувальні вироки з корупційних злочинів вчинених працівниками податкової міліції, можновладці перетворили медійно цю службу на ізгоїв, яких, за їх баченням, треба викинути «на вулицю» без права навіть спробувати подаватись у новостворений орган.
А як бути з формуванням свідомості майбутніх офіцерів, будь-яких правоохоронних органів, про захищеність Державою їх кар’єри, якщо у випадку, зміни політичного керівництва будь-який орган можуть ліквідувати та утворити новий, аби кадрово наповнити «своїми»?
Держава втомилась від безглуздого кадрового свавілля на кшталт реорганізацій та зміни штатних структур. Будування кар’єри офіцера - це в сучасних умовах життя флібустьєра - життя одним днем, бо завтра замість торгового судна отримаєш військовий фрегат у вигляді реорганізації. Так може це і є причиною правоохоронного свавілля – щоб хоч якось уберегтись від кадрових катаклізмів, правоохоронці використовують КПК не для викриття злочинів, а для «компенсації» непередбачених витрат пов’язаних з «непередбачуваною» кар’єрою? Скільки людей перебуває «за штатом» в правоохоронних органах в результаті цих реорганізацій, які не виконують свою роботу, але отримують гроші - оклад та звання? Хтось порахував збитки держави від протиправного звільнення та виплати вимушеного прогулу в результаті цих «реорганізацій»? Які збитки для Держави більше, від такої кадрової недолугості, чи від так званої оптимізації через ФОП у торгівлі.
Податкові міліціонери захищені правом першочергового прийняття у БЕБ, навіть якщо закон про БЕБ передбачив призначення тільки через конкурс, значить першочерговий конкурс за принципом атестації має бути для діючих працівників ДФС, інакше – нові безглузді, протиправні витрати з бюджету з якими так старанно бореться фінансовий комітет ВРУ. Не кажучи вже про витрати пов’язані з передачею (юридичною перереєстрацією) майна ДФС.
Перед створенням Бюро економічної безпеки бажано було визначити сектор економічної безпеки Держави та відповідно реально існуючі варіанти загроз. Якщо цього не зробити для Бюро в точці відліку, «свій» сектор його працівники (детективи) визначать самі, домальовуючи в процесуальних документах умовно існуючі загрози на рівні вітчизняного бізнесу, а процесуальні прокурори їм у цьому допоможуть.
Економічні інтереси Держави формуються з багатьох складових, і не всі з них можуть і мають бути захищені існуванням кримінально караного діяння та необхідністю його застосування. У сучасних динамічних умовах розвитку технологій, які потужно впливають на світову економіку, економічний розвиток Держави залежить від гнучкості господарських відносин, що забезпечується певною економічною «безбар’єрністю» (відсутність бар’єрів, які встановлює Держава для бізнес- середовища). Світом править економіка. Політика створена для реалізації та відстоювання економічних інтересів. Сьогоднішня геополітична ситуація (до укладення Big deal) залишає Україні мало часу. Перехід від об’єкта до потенційного суб’єкта може відбутись через зміну економічної моделі. Або ми стаємо цікавими економічно для Світу (нам довіряють капітали), які потім власники будуть «всебічно» оберігати, або залишаємось «Foreign investment risk» і нас розміняють.
У сучасних умовах розвитку економіки поняття «ухилення від оподаткування» настільки змінилось, що його практичне застосування в світі стосується лише відверто кримінальних схем, що поєднуються з транснаціональними транзакціями та відмиванням кримінальних доходів. Найважливішим у економічній «безбар’єрності» - це не стати «помийною ямою» транснаціональних операцій. У такому випадку треба удосконалювати протидію відмиванням (легалізації) доходів. Не треба створювати своїми руками удаваних вітчизняних «ухилянтів» від сплати податків на рівні середнього класу. Правоохоронна система завжди шукає собі роботу, адже не може існувати слідчий (детектив) без процесуальних дій. Якщо одразу правоохоронному органу не розширити інтелектуальний кругозір, він завжди буде процесуально тренуватись на найближчому полі – вітчизняному бізнесі.
Бюро економічної безпеки відноситься до сил та засобів протидії економічним та фінансовим загрозам. Їхня функція, місце, взаємодія, інструментарій та склад залежать від завдань, які вони мають виконувати в загальній Концепції забезпечення національної безпеки у фінансово-економічній сфері. Формувати функціонал такого органу без розуміння взаємозв’язку з іншими силами та засобами – закладання потенційного внутрішнього конфлікту. Яскравим прикладом вже існуючого конфлікту є так звані «робочі» взаємовідносини між ДФС та ДПС. Це саме той випадок коли відсутнє стратегічне бачення одного та іншого органу. Потенційно ці конфліктні відносини можна вже транспортувати на ДПС та БЕБ.
Декларування намірів перетворити ДПС на сервісну службу закінчилось лише намірами. ДПС вважає себе повноцінним контролером з каральною функцією: зупинення реєстрації податкових накладних перетворилось на суцільне примушування до підняття податкового навантаження та «кредитування» бюджету податком на додану вартість за рахунок платників; залишивши в структурі ДПС підрозділи боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, ДПС формує аналітичні довідки (але по окремо вибраних суб’єктах) для реєстрації кримінальних проваджень іншими правоохоронними органами. Монополізувавши контрольно-перевірочну роботу ДПС сама вирішує, як розглядати матеріали ДФС та чи використовувати їх взагалі у перевірках.
Останнім часом ми споглядаємо лише публічне протистояння між керівництвом ДПС та ДФС, в якому, на жаль, бере участь керівництво фінансового комітету ВРУ обравши одну сторону фаворитом, а іншу - «хлопчиком для биття». Загравшись у протистояння, законотворці взагалі не вирішили концептуальну проблеми кримінального процесу щодо допустимості, як доказу, матеріалів перевірок призначених слідчими підрозділами, свіжий приклад Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 23 червня 2021 року: «Результати перевірок проведених у межах розслідування кримінального провадження є недопустимими доказами і не повинні бути використані під час ухвалення судових рішень». Законопроект 3959-1 «Про внесення змін до адміністративного та кримінального законодавства щодо запровадження діяльності Бюро економічної безпеки України» взагалі не торкається цієї проблеми, відповідно - призначені детективами будь-які перевірки будуть в перспективі «нейтралізовані» виправдувальними вироками. Процесуальний статус так званого «аналітичного продукту» БЕБ, який також буде відсутній в КПК, також нівелює будь-яку судову перспективу правоохоронної діяльності БЕБ. Можновладці аргументують утворення БЕБ виконанням зобов’язань перед Міжнародним валютним фондом. Тоді питання: як бути із зобов’язаннями України у тому ж Меморандумі щодо припинення планових перевірок та здійснення тільки позапланових? Про це суцільна тиша.
Щодо актуальної у всьому світі боротьби з легалізацією злочинних доходів. Навіщо законотворці нормативно «вбили» статтю 209 ККУ «Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом» новим законом про легалізацію, якщо вона і так толком не народилась у сучасній системі і була скоріше придатком у фабулах кримінальних проваджень для морального залякування, а тепер взагалі стане «мертвим» жахом для судової системи?
Визначення предикатного злочину, особливо вчиненого за межами України, визнаного суспільно небезпечним протиправним діянням, є запорукою судової перспективи та законності арешту активів. Без встановленого та доведеного факту злочинного походження майна «легалізація» не може існувати. Рекомендації міжнародників для України передбачали не ставити розслідування 209 ККУ в залежність від наявності вироку (!) по предикатному злочину, а не наявності предикатного злочину взагалі. А сама сутність юридичного існування «предикатного злочину» закладена в Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом. Замінивши «предикатний злочин» на «фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом» законотворці розмили, разом з диспозицією важливої статті ККУ, будь-яку її судову перспективу.
Якщо правильно визначити дефініції в статті 209 ККУ, новим детективам Бюро вже буде закладена пріоритетність у чому удосконалюватись – в англійській мові та відпрацюванні закордонних процесуальних (судових) документів. А потім у плідній співпраці з Дерфінмоніторингом (за допомоги Мінфіну) шукати хто, де, що і як приховав або надав правомірного вигляду різному майну (іншим активам) на території України.
Щодо ухилення від сплати податків. Практика розслідування статті 212 ККУ «Ухилення від сплати податків» здебільшого пов’язана з фактами «нереальних операцій», по яких ревізорами ДПС не визнається податковий кредит з ПДВ. Судова практика по складних (багатоланцюгових справах) справах негативна, справи фактично безперспективні, існує складність доказування. За зазначеною статтею неможливо притягнути до відповідальності організаторів (учасників) так званих «конвертаційних груп». Стаття не відіграє упереджувальної (запобігаючої), умовно каральної функції. Слід зауважити, що стаття фактично містить смислову похибку, адже передбачає відповідальність за «ухилення від сплати податків», тобто податків тих, що вже задекларовані платником, але не сплачені. Визначення - «ухилення від оподаткування» має більш ширший та актуальний зміст щодо приховування бази оподаткування, тому сучасна редакція статті 212 ККУ потребує термінового законодавчого коригування, що також не зроблено законотворцями у законопроєкті 3959-1.
Славнозвісні «скрутки» - це окрема тема для наукової роботи під назвою «Бездіяльність органів влади як причини розповсюдження протиправних схем у сфері оподаткування». Хто тільки не використовує тему «скруток» як підставу для власного політичного піару.
Скрутка, у міркуваннях податківців, це розповсюджений «схемний ПДВ» через продаж товарів (послуг) відмінних від придбаних. Для боротьби з цим явищем наче створено СМКОР. Можливо колись це стане однією з ознак «удаваних» господарських операцій, що вчиняються з метою неправомірного зменшення податкової бази. Але, доки ці елементи не знайдуть своє місце в вітчизняній нормативній базі, «скрутки» будуть залишатись величезною мильною бульбашкою, обсяги якої, при відсутності чітких нормативних обрисів, можна рахувати як завгодно. Якщо треба збільшити для звітів обсяги скруток і показати мільярдні втрати за минулого керівництва ДПС, - врахували одні обсяги. Треба зменшити, і показати досягнення за сучасного керівництва, - відняли.
Єдине, що можна констатувати впевнено - СМКОР на даний час працює як «податковий комбайн». Згрібає всіх, у кого продаж товарів (послуг) відмінний від придбаних: виробництво, будівництво, с/г, і т.д.
«Помилка» зупиненого ПДВ на мільярди, може це і є магічний ефект податкових надходжень? Розрахунок простий – хто «живий», той оскаржить, не в ДПС, так в суді, тим більше, більшість вже оскаржує у наступних податкових періодах. Головне, що ефект досягнуто - зібраний ДПС «на халяву» ПДВ. Зупинені зобов’язання з ПДВ для обслуговуючого сектору – це відсутність податкового кредиту для більш крупного, який збільшує за рахунок цих зупинень сплату ПДВ. В результаті «досягнення» демонструє ДПС, задоволений Мінфін, та вже і податковий Комітет, якого, в умовах балансування над податковою прірвою, теж влаштовує «податковий комбайн».
На підтвердження цього твердження – цифри ДПС щодо роботи СМКОР (червень-вересень 2020): при зупинених 388 тис. податкових накладних на 4,6 млрд. грн. майже 40% «розблоковує» регіональна ГУ ДПС по поясненнях - це 135 тис. ПН, на суму 1,7 млрд. грн., по 13 тис. платникам. Тобто розблоковано 1,7 млрд. ПДВ лише по поясненнях (!). Це те, що СМКОР начебто вважав скрутками. Відмовила Комісія лише на 365 млн. грн., тобто та сума, яку Комісія вважає скрутками. ДПС України за скаргами «відпустила» ще 40,6 млн. грн., бо теж вирішила, що СМКОР помилилась. І лише на 361 млн. грн. підуть до суду, які теж прогнозовано відновлять, бо дефективне нормативне підґрунтя (наказ МФУ 520).
СМКОР з механізмом зупинення реєстрації податкових накладних було запроваджено за умови дотримання вимог безумовності податкового кредиту, який гарантується зареєстрованою податковою накладною в реєстрі. На практиці зазначена норма не працює. Органи ДПС не визнають безумовності податкового кредиту складаючи податкову інформацію для СМКОР про ризиковість контрагентів постачальників, тобто вважають операції ризиковими по вже зареєстрованих податкових накладних. Також продовжують визнавати фінансово-господарські операції «нереальними» (удаваними) під час контрольно-перевірочних заходів. При цьому практика Верховного Суду з даного питання є неоднозначною, але здебільшого рішення щодо «безтоварних» операцій приймаються на користь платника.
СМКОР запроваджено в органі, який відповідальний за адміністрування податків та наповнення бюджету без взаємозв’язку з загальним баченням протидії ухиленню від оподаткування. Відповідно СМКОР не виконує функцій протидії ухиленню від оподаткування. Лише породжує появу нових підприємств, задіяних у схемах, які після включення до ризикових залишаються та реєструються нові. СМКОР потрібно перетворити на «податковий сканер» діяльності СПД (мережі СПД, ланцюгів), але без права прийняття ДПС рішення про зупинення реєстрації ПН/РК. Набір висновків (критеріїв) СМКОР має бути лише підґрунтям для прийняття рішення про визнання операції. В свою чергу той орган (очевидно, що БЕБ), яким буде доводитись «нереальність» (удаваність) операції та прийматись рішення про наявність умислу і ознак злочину, повинен приймати рішення та нести за нього правову відповідальність про невизнання права на податковий кредит.
Чи є «тінь» в обігу ПДВ? Звичайно, але поки що в художньому розумінні. У нормативному – зареєстрована в ЄРПН податкова накладна дає право на податковий кредит. І немає права у ДПС визнавати на свій розсуд первинні документи недійсними. Врегулювати це нормативно ніхто не хоче, бо буде вже неможливо маніпулювати цифрами, та і відверто кажучи, поточний стан речей - чудова нагода поділити ринок «податкових послуг». А поки, що боротьба із «скруткою» – це також чудова нагода отримати політичну «розкрутку».
Держава в економіці – це «смотрящій», такий собі арбітр, а тому, стабільним, надійним та передбачуваним має бути лише правовий каркас, адже це і є обов’язок держави - формувати нормативні правила, які забезпечують у бізнесі справедливість, рівноправність та чесну конкуренцію.
Коли «арбітр» може залучити примус, в тому числі, через силовий блок? Коли грубо порушено нормативно визначені та доведені всім учасникам правила. Ось там, на тому етапі грубого порушення правил і має утворитись кримінально-процесуальний примус. Детектив Бюро має усвідомлювати, що КПК – це один з елементів реалізації його функцій захисту економічних інтересів Держави, а не «KPI» його діяльності.
Де-факто, Бюро економічної безпеки України – це не окремо взятий орган, тим більше кримінально-процесуального спрямування, це сукупність дій органів державної влади на захист економічних інтересів Державі. І в першу чергу, головуючим такого Бюро мають бути законотворці.
Мовою аналогій, порівнюючи з військовою структурою, Верховна Рада – це стратегічне управління, має стати Штабом, відповідальним за прийняття нормативних директив, якісно підготовлених на підставі перевіреної інформації. Кабінет Міністрів – це оперативне управління, відповідно здійснює збір та аналіз інформації від тактичних підрозділів, а також донесення до тактичного рівня директив штабу з необхідною (оперативною) корекцією підзаконними актами у межах своєї компетенції. Різні державні (контролюючі) органи, діяльність яких має бути координована одним з членів Кабінету Міністрів (очевидно, що Міністром фінансів) – це тактичний рівень, там де здійснюється робота окремих професійних малочисельних підрозділів, але які діють злагоджено у чіткому розумінні своїх «бойових завдань».
Для оперативного рівня завжди притаманні короткострокові власно розроблені плани діяльності. Зазвичай для органу державної влади (міністерства) це концепції затверджені відповідним розпорядженням Уряду. В державі є схвалена ще розпорядженням КМУ (Азаровим М.) від 15 серпня 2012 р. № 569-р Концепція забезпечення національної безпеки у фінансовій сфері. Очевидно, що настав час створити нову Концепцію із абсолютно новим баченням її мети, публічно, органом державної влади, який за цей напрям відповідає - Мінфіном.
Потреба в такому документі назріла. Перш за все, у необхідності формування візії економічних та фінансових загроз з відповідним обґрунтуванням, констатацією фактів, негативних наслідків реальних та потенційних, об’єктивною проблематикою сучасної протидії.
Концепція – не панацея, не нормативний документ, її завдання - це сублімація комплексного бачення проблеми та шляхів їх розв’язання в особливо важливій сфері держави. Але з урахуванням поточного стану сучасна Концепція повинна стати іще й публічною заявкою державного органу на спільну взаємодію з реальним бізнес-середовищем.
Боротьба з тіньовою економікою залежить від якісного визначення причин її існування. Певні сектори можна детінізувати за рахунок створення відповідних умов, підкріплених нормативно та інформаційно. Час залякувань реального бізнесу перевірками скінчився. У бізнесу не тільки вже «імунітет», а й зневіра, що є ще гіршим, бо впливає на відтік за кордон не лише капіталів, а й активної молоді нащадків вітчизняних бізнесменів.
Концепція має проголосити розуміння державними органами рівня та особливостей державних загроз у фінансово-економічній сфері та бачення їхнього подолання конкретними силами та засобами, щось нормативно, щось декларативно, щось потенційною діяльністю контролюючих органів (ДПС, ДМС, БЕБ), щось правоохоронними (навіть Нацполіції, ДБР та СБУ). Неможливо перекрити все одним органом, тим більше, правоохоронного спрямування. Концепція має визначити чіткі обриси ухилення від оподаткування, те, що в подальшому нормативно планується закріпити якісно і зрозуміло у Податковому кодексі.
Детективи Бюро можуть бути складовою контролюючого органу - БЕБ, діяльність якого має бути спрямована та координована через Міністра фінансів. Планові перевірки треба прибрати. Аналітику, позапланові перевірки, підрозділи боротьби з відмиванням та невелику частину детективів згрупувати у перетвореній Державній фіскальній службі (в БЕБ). Державна податкова служба врешті має стати сервісним (електронним) додатком для платників податків. Вся ця історія – це завдання Мінфіну, а не Комітетів Верховної Ради. В Кабміні має бути стрижень. Нехай в цей непростий час (особливий період) ним стане Мінфін, саме обсяг та особливість акумульованої в ньому інформації може забезпечити хоч якусь стабільність.
Вищевказана Концепція має бути деталізована. Тому при її розробці можна використати, як базу, той документ, що розробляється структурою з максимальною деталізацією функцій та понять – Армією. Там статути написані кров’ю, тому, що точніше визначення, то краще реалізація. Наприклад: «Військовий стандарт 01.004.002, Воєнна безпека, Стратегічне планування». Містить: Оборонний огляд та огляд спроможностей, оцінку безпекового середовища, планування сил, планування ресурсів, оцінка ризиків, формування перспективної моделі та структури сил, підготовка стратегічних та інших концептуальних документів. Чим не потенційний зміст Концепції фінансово-економічній безпеки?
Підготовка та формування Концепції може сприяти адекватному поясненню для Міжнародного валютного фонду причин зупинення запуску нашвидкуруч нового БЕБ. Це буде об’єктивна та правова демонстрація розуміння ситуації у зв’язку необхідністю системної реформи.
Для бізнес-середовища бажано задекларувати наміри (замисел) куди саме будуть спрямовані виведені з тіні ресурси (розвиток – інновація, індустріальні можливості, заохочення бізнесу, розвиток територіальних громад).
Можливо й Комітети Верховної Ради долучаться до співпраці, а спільна робота нівелює конфлікт між законодавчою та виконавчою владою.
Економіка держави – це, в першу чергу, її люди. Українцям притаманний автономний економічний розвиток, який починається зі своєї родини, народного господарства, своєї землі, народної справи. Така народна справа здатна розвиватись самостійно без контролю та втручання зі сторони владних структур. Самоконтроль притаманний вільному народу більше ніж нагайка. Максимальна лібералізація економічних процесів може стати зміцненням економічної безпеки, а незначна, але професійна та захищена Державою, кількість правоохоронців зможе приділяти увагу лише тим, хто відверто їй шкодить створюючи причини негативних наслідків.