«Налить на сковороду молока той коровы, которую доит или которую испортила ведьма, и поставить сковороду на огонь, — ведьма тотчас явится, потому что по мере того, как будет согреваться на сковороде молоко, будет постепенно вместе с тем усиливаться у ведьмы внутренний жар».
Прочитавши за вечір дві критичні статті проти ініціатив Кириленка, в мене з’явилось відчуття, що він має хобі – смажити оте саме молоко…
Підстави так говорити мені дає критика, яка ллється з усіх сторін. І якщо частина її є й справді справедливою, то є ОДНЕ, з чим я погодитись не можу категорично. Це лемент навколо заявленої ДЕКОМУНІЗАЦІЇ. Наведу лише дві історії.
Перша. Вчора у ЗМІ з’явилася інформація стосовно того, що в приміщенні Міністерства культури на Франка, 19 замість галереї портретів міністрів культури з 1953 року і до 2012 –го розмістять малюнки вихованців дитячої художньої школи. Істерика в соцмережах сягнула такого рівня, що страшно говорити.. (а от ініціативу стосовно ліквідації історії України у вишах вони чогось не помітили…) Причому знаєте що найсмішніше? Хоч раз в житті бачити ті портрети міністрів мав можливість 1% критиканів. Інші не знають, де міністерство знаходиться… Але «за компанію» кричати в нас навіть модно…
Друга. В міністерстві культури сьогодні відбулась нарада В`ячеслава Кириленка і першого заступника Ігора Ліхового з директорами національних музеїв і заповідників. Однією з порушених була тема декомунізації і як наслідок – прохання в оновленні експозицій, у перегляді текстів екскурсій, бо події на сході – це наслідок відсутності культурної політики в країні в глобальному сенсі, і застарілі неправдиві радянські експозицій в українських музеях – в локальному. (Щоправда, заповідників це менше стосується, бо радянщиною грішать краєзнавчі та історичні музеї). Хоча закінчиться все колективним плачем «нема грошей, нема грошей»…
Про істерію навколо пам’ятників радянським діячам навіть говорити проти ночі не хочеться…
Вся ця вакханалія схожа на купальську ніч, коли нечиста сила намагається завадити пошуку цвіту папороті.
Або на ніч, коли Хома Брут ночував біля мертвої Панночки... Він помер, бо «побоявся. А якби не побоявся, то нічого відьма з ним би зробити не змогла. Треба тільки перехрестившись, плюнути їй на хвіст» - йдеться в літературному сюжеті.
От і я думаю, що в плані декомунізації треба йти прямо, не повертати голови і не боятися, і чомусь впевнена, що з часом все вийде. Ну а те, що нечисті багато з’явилося свідчить тільки про те, що Кириленко крок за кроком дотримується правил, які записав П. Іванов ще в ХІХ ст.
Тепер тут головне: не випускати сковорідку з рук і не забувати плювати.