Очевидно, що при внесенні пропозицій щодо кардинальних змін податкової системи, особливо в частині вкрай необхідної ліквідації податку на прибуток, головним аргументом для збереження цього податку стане наявність проблеми з розбалансованістю державного бюджету, яка виникла внаслідок зниження ставки ЄСВ.
Враховуючи це, пропонував би такий алгоритм проведення податкової реформи.
Почну з питання ЄСВ. Як я вже казав, зниження ставки ЄСВ без кардинальної реформи системи соціального страхування проводити неможливо. При цьому ліквідувати зразу одним рішенням існуючу систему соціального страхування теж неможливо, бо в першу чергу йдеться про солідарну пенсійну систему. Тому спочатку потрібно для самих себе чітко усвідомити, в якому вигляді вона має існувати в майбутньому. Пропозиції деяких урядовців, народних депутатів та експертів взагалі ліквідувати ЄСВ та повісити зобов’язання по солідарній пенсійній системі на державний бюджет м’яко кажучи виглядають дуже сумнівними. Слід нагадати, що власні надходження Пенсійного фонду в 2015 році були заплановані в розмірі 172,5 млрд грн. Бюджет Пенсійного фонду на 2016 рік ще не затверджений, тому ще немає цифр оприлюдненого прогнозу на 2016 рік його власних надходжень від ЄСВ. Але з урахуванням зниження ставки ЄСВ, можна припустити, що йтиметься десь про 125-130 млрд гривень. Якщо хтось збирається зразу ліквідувати ЄСВ, тоді він має зразу дати відповідь, де, екстраполюючи дані 2016 року, найти ці 125-130 млрд гривень в 2017 році та наступних роках на додачу до тих 145 млрд грн., які вже змушені виділяти з держбюджету на функціонування солідарної пенсійної системи. Це передбачатиме необхідність введення інших податків, які можуть ще більше заганяти бізнес в «тінь».
Ми вже бачимо розмір дірки бюджету Пенсійного фонду та які проблеми породило бездумне зниження ставки ЄСВ до 22 відсотків. Саме ця дурість значною мірою заблокувала можливості для реального реформування податкової системи.
Отже, в будь-якому випадку зниження ставки ЄСВ чи взагалі ліквідацію цього квазіподатку неможна робити зразу. Цей процес необхідно розтягнути на 5-7 років, усвідомлюючи в якому вигляді ми хочемо бачити в подальшому солідарну пенсійну систему та інші види соціального страхування. Своє бачення я вже багато разів висловлював, тому не повторюватимусь. Охочі можуть подивитися, наприклад, статтю «Необхідно кардинально реформувати систему соціального страхування – одну з головних корупційних потвор в Україні» в моєму блозі на ЛБ.
Дозволю собі лише сказати, що суть пропозицій зводиться до ліквідації Фонду соціального страхування України (створений шляхом злиття Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності) та Фону соціального страхування на випадок безробіття. При цьому соціальне страхування найманих працівників від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань має стати обов’язковим, але недержавним. Виплати при тимчасовій втраті працездатності повинні взяти на себе роботодавці.
Залишитися має лише Пенсійний фонд України, але внески роботодавців до нього повинні бути поступово знижені до рівня 10 відсотків. При цьому не від всієї зарплати, а від трьох-чотирьох середні зарплат по країні. Тобто якщо брати дані грудня 2015 року, то має йтися про нарахування внеску до Пенсійного фонду від зарплат в розмірі не більше 16800 грн.
Якщо йдеться про виплати з Пенсійного фонду, то для всіх хто за десять років та пізніше виходить на пенсію, вони мають бути обмежені мінімальної, однаковим для всіх розміром щомісячних виплат.
До речі, я би також застеріг від ідеї включення нарахувань внеску на пенсійне страхування до податку на доходи фізичних осіб. Економічна природа пенсійного страхування та податку на доходи фізичних осіб різна. Розмір внесків на солідарне пенсійне страхування має бути обмежений, тому що держава обмежує свої зобов’язання щодо майбутніх пенсійних виплат. Жодних преференцій по сплаті внеску бути не повинно.
В той же час податок на доходи фізичних осіб передбачає обкладання всіх доходів. При цьому держава може встановлювати стимулюючи норми цього податку, спрямовані на те, щоби фізична особа спрямовувала частину своїх доходів на витрати, які можна вважати корисними (недержавне пенсійне та медичне страхування, підвищення кваліфікації, заняття спортом, здійснення заходів з енергозбереження, доброчинність тощо).
Враховуючи все вище викладене пропонував би щодо сплати ЄСВ з 2017 року запровадити такий підхід.
• Ліквідувати з 2017 року Фонд соціального страхування та Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Витрати щодо соціального страхування найманих працівників від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також виплати при тимчасовій втраті працездатності повинні взяти на себе роботодавці. Але вони не повинні бути прив’язані до фонду оплати праці.
• Реформувати солідарну пенсійну систему, виходячи з такого:
• Всі застраховані особи, які станом на 1 січня 2017 року молодші 50 років, після досягнення пенсійного віку та наявності необхідного строку (35-40 років) відрахувань до солідарної пенсійної системи (з урахуванням періоду до появи Пенсійного фонду України) отримуватимуть пенсійні виплати на рівні прожиткового мінімуму.
• Особи, вік яких, станом на 1 січня 2017 року, перевищує 50 років, після досягнення пенсійного віку та наявності необхідного строку (35-40 років) відрахувань до солідарної пенсійної системи, отримуватимуть пенсійні виплати з неї на рівні мінімального прожиткового мінімуму + доплати в розмірі не більше ще одного прожиткового мінімуму.
• Особи, які мають стаж роботи на шкідливих виробництвах (за списком 1 та 2) та мають право на додаткові пенсійні виплати, отримуватимуть їх з недержавних корпоративних пенсійних фондів, внески до яких повинні здійснюватися роботодавцями, що використовують працівників на важких та шкідливих виробництвах.
Для тих, хто вже припинив працювати на шкідливих виробництвах, але має право на додаткові пенсійні виплати, отримуватимуть їх за рахунок коштів державного бюджету.
• Для підприємств, що знаходяться на загальній системі оподаткування, ставка ЄСВ (ставка пенсійного страхування) протягом 2017-2018 років має залишатися в розмірі 20 відсотків, а починаючи з 2019 року – знижуватися щороку на 2 відсотки до досягнення рівня 10 відсотків.
Для підприємств, що знаходяться на спрощеній системі, починаючи з 2017 року встановити ставку ЄСВ в розмірі 10 відсотків.
База сплати ЄСВ для всіх підприємств визначається щоквартально в розмірі чотирьох середніх зарплат по країні.
(Б.К. – Такий маневр дозволить зберегти в 2017 році та протягом наступних років джерела формування власних доходів Пенсійного фонду на рівні не нижчому ніж в 2016 році. Це частково вирішить завдання скорочення дефіциту державного бюджету. Поступове зниження ставки ЄСВ в наступні роки компенсуватиметься повільним зростанням рівня середніх зарплат, з урахуванням детінізації економіки та зарплат на підприємствах малого бізнесу.
При цьому малі підприємства стоятимуть перед вибором здійснення діяльності за спрощеною системою, зі сплатою єдиного податку, але з кардинальним скороченням нарахувань ЄСВ, чи переходу на загальну систему, яка дозволятиме не сплачувати податок на розподілений прибуток та податок на майно (з урахуванням його майже повної відсутності), але зі сплатою ЄСВ в розмірі, які встановлені для підприємств, які знаходяться на загальній системі оподаткування).
Що стосується інших кроків з реформування податкової системи, то пропонував би таке:
• Перейти від податку на прибуток до податку на розподілення прибутку. Одночасно залишивши спрощену систему, збільшивши максимальний розмір знаходження на ній до 100 млн грн та піднявши максимальну ставку єдиного податку до 7 відсотків. При цьому, очевидно, що після того, як для підприємств, що знаходяться на загальній системі оподаткування, ставка ЄСВ опуститься до 10 відсотків, потреба в спрощеній системі навряд чи залишатиметься. Її потребуватимуть лише самозайняті особи.
• Ввести податок на майно для підприємств зі ставкою 2 відсотки від балансової вартості з урахуванням амортизації. При цьому ставку податку, в період протягом 2016-2020 року, враховувати з коефіцієнтом 0,2 в 2017 році, 0,4 - в 2018 році, 0,6 – 2019 році, 0,8 – в 2020 році, та 1 – в 2021 році.
• Зміни в частині сплати ПДВ:
• Ліквідувати всі виключення по сплаті ПДВ;
• Ввести єдиний відкритий реєстр заявок на відшкодування ПДВ та здійснювати відшкодування в порядку надходження заявок (це потрібно ввести в дію не пізніше 1 липня 2016 року);
• Підняти на наступні чотири-п’ять років ставку ПДВ до 23-24 відсотків.
• Для нівелювання негативу пов’язаного з вилученням оборотних коштів при сплаті вхідного ПДВ підприємствам машинобудування, легкої та меблевої промисловості має бути надана можливість випуску електронного векселя зі сплати ПДВ, який акцептуватиметься державним казначейством.
Машинобудівельні підприємства з довгим строком виготовлення складної продукції повинні мати можливість випустити електронні векселі зі сплати ПДВ на строк до 1,5 років.
Підприємства легкої та меблевої промисловості (з урахуванням зайнятості там більше 300 тис осіб, з потенціалом збільшення до 500 тис осіб, та потенціалом збільшення внутрішнього попиту на продукцію вітчизняного виробництва) повинні отримати право на випуск електронних векселів зі сплати ПДВ на строк до 120 днів.
Максимальний розмір випущених електронних векселів по сплаті ПДВ не повинен перевищувати 24 відсотків від річного обсягу виробництва цих підприємств.
Такі пропозиції щодо ПДВ дозволять забезпечити додаткові податкові надходження в розмірі 35-40 млрд грн. та покрити більшу частину втрат державного бюджету від переходу до податку на розподілення прибутку).
• Зберегти в 2017 році та в наступні роки пласку ставку податку на доходи фізичних осіб на рівні 18%. Військовий збір має бути скасований. Одночасно слід передбачити низьку податкових пільг при здійсненні документально підтверджених витрат на заходи з енергозбереження та впровадження технологій, спрямованих на використання альтернативних видів енергії, придбання полісів недержавного медичного страхування, відрахувань до накопичувальних пенсійних систем (недержавні пенсійні фонди, компанії зі страхування життя, накопичувальні пенсійні банківські рахунки), витрат на навчання та підвищення кваліфікації, на абонементи у спортзалах та інших видів фітнес та спорт активності.
Щорічні податкові знижки не повинні зменшувати базу оподаткування доходів фізичних осіб більше ніж на 30%.
• Податок на нерухомість для фізичних осіб має залишатися на рівні, запропонованому урядом.
• Покриття дефіциту державного бюджету на наступні 2-3 роки має здійснюватися за рахунок масштабної приватизації більшості державних підприємств, за виключенням вузького кола стратегічних інфраструктурних та оборонних підприємств.
• В межах ліквідації існуючої процедури фінансування державного бюджету за рахунок перерахування різниці між доходами та видатками НБУ, необхідно, щоби центральний банк суттєво наростив кредитування економіки.
Найкращим інструментом цього мали би стати політика довгострокового (на строк до 15 років), рефінансування банків під цільові банківські кредити населенню (в тому числі ОСББ та ЖБК) заходів з енергозбереження. Ставка такого рефінансування має бути на рівні 2%, а ставка кредитів позичальникам не перевищувати 3%.
Обсяг такого рефінансування в 2016 році має становити 60-80 млрд гривень.
Це дозволить стимулювати економічний розвиток, кардинально збільшить обсяг заходів з енергозбереження та скорочення витрат енергоресурсів, підвищить надходження до державного та місцевих бюджетів.