У такий спосіб Україна знову залишилася без реальної альтернативи монополісту Газпрому, а значить без важеля впливу на нього. На цей раз Кремль начебто підкупив наше керівництво зниженням ціни на імпортний газ.
Але заплатила за цей «пряник» Україна, попередньо переплативши понад 20 мільярдів американських доларів. Виграли від такої оборудки олігархи від газу (мабуть і українські, і російські). А програв український народ. Очевидно, щоб зберегти обличчя, Міністр каже про «призупинення», а не «зупинення» поставок газу. Мовляв, у будь-який момент ревес відновимо. Але це не відповідає дійсності. Оскільки в кожному договорі, в тому числі і на реверсні поставки, є ще друга сторона, яка на сьогодні має повне право відчувати себе ошуканою, зокрема, після кульбіту Президента України у Вільнюсі в листопаді минулого року.
У такій ситуації ця «друга сторона» має повне право не підписувати жоден договір, а наша сторона втрачає можливість перекинути на когось, наприклад на Енергетичне Співтовариство, свою провину.Очевидно, що тепер зазнають певних обмежень і західні компанії, які нещодавно підписали відповідні документи по георозвідці і видобутку сланцевого газу. Адже Газпром вже давно вельми критично ставиться до «сланцевого» конкурента. І треба думати, що він не дозволить буріння з приводу сланцевого газу на території нашої держави, яку він відтепер знову вважає своєю.
На жаль, нинішнє керівництво України так і не позбулося короткозорості і не навчилося міркувати стратегічно у ключових питаннях державного будівництва – енергонезадежності.