Прогнози на найближче майбутнє тривожні. Міжнародне рейтингове агентство Moody`s прогнозує, що в США економіка за підсумками року знизиться на 5,7%, в зоні євро - на 6,5%. У Китаї очікують зростання ВВП на 1% (вже багато десятиліть в КНР не було таких низьких темпів зростання економіки). В цілому удар по найбільших економіках світу буде вельми відчутним - в державах «великої двадцятки» ВВП знизиться на 5,8%.
Аналітики Moody`s сподіваються на те, що ситуація буде розвиватися V-образно. Вони очікують швидкого відскоку світової економіки в 2021 році. Прогнозують зростання ВВП США на 4,5%, єврозони - на 4,7%, Китаю - на 7,1%. Але, фахівці Moody`s попередили - нинішній прогноз може бути погіршений, якщо доведеться знову вводити карантинні заходи. А це цілком можливо - багато епідеміологів вважають, що восени нас чекає друга хвиля коронавірусу.
Хочу привернути увагу до Китаю. У багатьох фахівців викликали недовіру статистичні дані, адже жорсткі карантинні обмеження там почалися з лютого (потрібно врахувати і те, що 25 січня відзначався Новий рік за китайським календарем після чого тиждень тривали канікули). Тому, зниження ВВП КНР на 6,8%, багатьом фахівцям здалося підозріло низьким. Знову говорили - «є брехня, є зухвала брехня і є китайська економічна статистика».
Утримаюся від оцінки якості китайської економічної статистики. Але пропоную подивитися на деякі важливі деталі, які змусять замислитися тих, хто її критикує, і дадуть поживу для роздумів.
Якщо подивитися на деталізацію по групах в розрізі фізичного обсягу виробництва, то можна побачити неоднозначну картину. Наприклад, в машинобудуванні і в галузях високого переділу, падіння обчислюється десятками відсотків. Зокрема, виробництво в КНР класичних пасажирських автомобілів в першому кварталі 2020 року впало в порівнянні з аналогічним періодом минулого року на 50% (повернулося на рівень першого кварталу посткризового 2009 року), виробництво позашляховиків і кросоверів - на 40%, вантажівок - на 32%, тракторів - на 15%. Більш ніж на 10% знизилося виробництво в авіа- і суднобудуванні.
Є велика група видів продукції, по якій зниження виробництва в Китаї в першому кварталі не перевищило 10%. Це - виробництво верстатів, промислового устаткування, двигунів, силових установок, побутових споживчих товарів. Несподіванка - знизилося виробництво медикаментів на 3,2%. Хоча багато хто прогнозував, що ця галузь лише виграє від поширення коронавірусу.
А ось далі буде ще більш цікава інформація. Гірничодобувний і металургійний сектори Китаю практично не знизили обсяги виробництва. Правда, судячи зі зростання запасів, 20% їх продукції залишилися на складах, але, зовсім не погано, що 80% були реалізовані. Майже не знизився видобуток вуглеводневої палива - вугілля, нафти, газу. Як і видобуток кольорових металів. Виробництво комунікаційного обладнання, комп'ютерів і комп'ютерних компонентів збереглося майже на рівні першого кварталу 2019 року. Збільшилося виробництво тютюнових виробів (напевно, щоб заспокоїти нерви, китайці стали більше курити). Стабільним було виробництво в хімічній промисловості.
Загальні висновки такі - тотальної зупинки промвиробництва в КНР не було. Краще за інших пережили кризовий перший квартал галузі низьких переділів, в тому числі ті, у кого безперервний цикл роботи (це можна пояснити, якщо хочете загнати в печаль професійного металурга, запитайте у нього - до яких наслідків призведе зупинка доменної печі або кисневого конвертера). Більше за інших постраждали ті галузі економіки Китаю, які виробляють споживчі товари і машинобудування. Падіння виробництва споживпродукції було пов'язано зі зниженням попиту на неї - в умовах невизначеності населення воліло зайвий раз подумати, перш ніж замінити старі телевізор і холодильник новими. Машинобудування - галузь з високою складністю виробництва, з безліччю виробничих циклів, з великою кількістю постачальників. Через розрив постачальницько-логістичних ланцюжків, цим галузям довелося туго - мати великі запаси проміжних деталей і компонентів їм об'єктивно куди складніше, ніж при виробництві комп'ютерів або смартфонів. Ще одна причина серйозного зниження виробництва в машинобудуванні і верстатобудуванні Китаю в тому, що ці галузі залежать від інвестиційного попиту, який сильно впав у всьому світі.
Судячи з Китаю, поки в кризовий період менше страждають галузі, що виробляють сировину і напівфабрикати. Якраз ті, які домінують в економіці України.
Чи варто з цього робити висновок, що нинішня структура української економіки не так вже й погана? Ні звичайно. Але, ймовірно, на якийсь час саме галузі старого технологічного укладу будуть відчувати себе непогано. Не виключено, що цей певний час може виявитися відносно тривалим, що дає нашій економіці шанс. Скористаємося ми цим? Можемо, якщо швидко впровадимо систему стимулів, які будуть частину виручки від підприємств часів другої промислової революції спрямовувати на створення нових секторів промисловості. Для того, щоб стимулювати найбільших українських підприємців до цього, потрібна воля і рішучі дії політичної еліти країни з прицілом на технологічну перспективу.
У зв'язку з цим у мене є пропозиція. Зараз багато дискусій про те, кого варто підтримувати в кризу. Одні експерти вважають, що малий і середній бізнес, інші - великий промисловий бізнес, треті говорять про сільське господарство. Я пропоную дивитися не на величину компаній або приналежність до тієї чи іншої галузі, а на технологічність продукції, на частку НДДКР у витратах на її виробництво.
Високотехнологічною зазвичай вважається продукція, в якій витрати на НДДКР становлять понад 50% від ціни товару. До такої продукції належить високоточна оптика, лазери, мікроелектроніка, софт, високоточна механіка, робототехніка, високотехнологічні двигуни, композитні матеріали, вакцини, медичне обладнання, фармацевтика (за винятком дженериків). Зараз у нас трохи підприємств, які виробляють таку продукцію (але вони є - в аерокосмічній галузі, двигунобудуванні, виробництві турбін, фармацевтиці). Саме виробники продукції з високими витратами на НДДКР можуть бути перспективні в рамках третьої і четвертої промислових революцій. Тому, витрати на НДДКР можуть бути критерієм для надання підтримки в період кризи. Природно, це позитивно позначиться і на прикладній науці.
Витрати на підтримку морально і фізично застарілих підприємств часів другої промреволюції теж зараз потрібні - так склалося, що вони займають велику частку в нашій економіці, на них працюють мільйони громадян. Але перспективні високотехнологічні сектори повинні бути підтримані, кошти для роботи в них знайдені і виділені. Робити це потрібно прямо зараз. Якщо світова економіка буде відновлюватися по V-подібній траєкторії, то темпи зростання міжнародної конкуренції не дадуть нам часу на розгойдування.