До Парижа
Народився в селі Березівка Вінницької області. Батько – інженер, заможний акціонер, мама займалася домом і дітьми – крім Василя, у сім'ї було ще четверо дітей.
Вчився у Жмеринській початковій школі та в гімназії, але перед приходом більшовиків старший брат Ілько висмикнув його із Жмеринки і 15-річний хлопець, що з дитинства мав талант до малювання, опинився в армії Симона Петлюри. Після поразки петлюрівців дороги назад не було, і Василь Хмелюк їде до Польщі, де вступає до Краківської академії мистецтв, а в 1921 році перебирається до брата Ілька в Прагу – там він вивчає філологію в Карловому університеті і паралельно навчається в Українській студії пластичних мистецтв. У Празі – велике коло українців, вирує культурне і наукове життя. У Празі Хмелюк видав три збірки віршів - «Гін»(1926), «Осіннє сонце» і «Поезії 1923-26 і 1928» (1928). Але в 1928 році він переїздить до Парижа.
Арлекін. Олія, папір.
Париж
Париж 1920-1930-х років – рай для художників, Мекка світового мистецтва, де на момент приїзду Хмелюка вже існувала невелика українська група. Василь пише брату Іллі в Прагу напередодні Осіннього салону: «… я зайнятий цілісінький день. Я готую образи до вистави…, і те, що робиться протягом місяців, хочу чкінчити протягом півтора тижня. Якщо мої образи приймуть, то це велика зарука моїх успіхів у Парижі. Це найбільша виставка Парижу, яка влаштовується завжди осінню. І має строге жюрі. Образи маю подати зарамовані за чотири дні від сьогодні. Уже їх кінчаю. Побачимо, як далі буде… працюю від рання до смеркання. Оглянув Париж. Чудово. Пишу вночі вірші про паризькі речі. Взагалі праця і праця. Оглядав різні галереї, був у Луврі, Джоконда! Венера Милоська – золото!!!».
Натюрморт. Картон, гуаш. 40х43 см
Хмелюк зробив неймовірну кар’єру в Парижі, з українських художників успіх у французькій столиці мали також Олекса Грищенко та Михайло Андрієнко-Нечитайло, але йшов він до цього успіху довго і наполегливо, жив бідно, малював багато, не зважав на те, що роботи не купували, працював на славу і відомість. Першим купив кілька картин Хмелюка і почав їх виставляти на значимих виставках російський колекціонер Щукін, з подачі Щукіна яскравого українського колориста, що працював на перетині постімпресіонізму та експресіонізму, помітив один із найвпливовіших паризьких маршанів, беззаперечний авторитет серед колекціонерів Амбруаз Воллар, який просував Сезанна, Клее, Матісса, Пікассо, Майоля та інших. У 1932-1939 роках він мав 12 виставоку різних країнах світу, з них вісім – персональні. Хмелюк став новою паризькою зіркою, мода на нього поширювалася від салону до салону, від галереї до галереї, а він продовжував навчатися і отримувати задоволення від експресії кольору, від пластики композицій, від концентрату емоцій на полотні. На запрошення колекціонера Генріха Тіссена Хмелюк більше року живе в Швейцарії, а в 1942 році в Інституті Тіссена відкрилася велика персональна виставка українського художника. У 1943 році наймогутніша французька галерея «Дюран-Рюель» запропонувала йому дуже вигідний контракт, після війни навіть французький уряд купує картини Хмелюка.
Портрет молодої жінки в капелюшку. Гуаш.
Василь Хмелюк помер 2 листопада 1986 року, похований на паризькому кладовищі Монпарнас. Драма українського мистецтва полягає в тому, що ім’я Хмелюка відоме надзвичайно мало, а його робіт в українських музеях всього три, втім у ХХІ столітті це не може стати на заваді дослідженню його творчості.