Працював богомазом у селі Матусів, розписував іконостас Лебединського монастиря, а в 1932 році поїхав у Петербург вступати в Академію мистецтв. Роки навчання запам'яталися тим, що бідував, дружив із петербурзькими українцями, хворів на сухоти, заробляв на життя копіюванням класиків в Ермітажі. Сошенко ввійшов в історію культури передовсім як людина, що в розгледіла в молодому кріпакові, який малював вночі у Літньому саду, художній і людський талант і організувала кампанію з викупу його з кріпацтва, Сошенка-художника, чесно кажучи, ми знаємо і пам’ятаємо мало.
Пейзаж. Олія, полотно.
Шевченко і Сошенко були надто різні, щоб дружити: спокійний, урівноважений Сошенко, наполегливий, працьовитий, старанний, для якого мистецтво було і місією і нагородою, і запальний, яскравий, щедро наділений талантами Шевченко, якому все давалося легко – і друзі, і успіх, і жінки, і поезія з мистецтвом. Сошенко писав про Шевченка: « ...зовсім змінився. Познайомившись через Брюллова з найкращими петербурзькими домами, він часто їздив на вечори, гарно вдягався, навіть з претензією на comme il faut. Одне слово, на деякий час у нього вселився світський біс. Досадно мені й боляче було дивитися на його безладне життя, не властиве нашому братові художнику, для якого все життя в мистецтві. Отак, — думав я собі, — зрозумів він волю, що коштувала йому великої боротьби, таких страшенних зусиль?».
Битва О.Македонського з Дарієм.
Сучасники Сошенка писали у спогадах, що той був надзвичайно доброю людиною, старанною, совісною, найбільше любив малювати скривджених дітей, покинутих старих і бездомних тварин. Пейзажі, портрети, багатофігурні композиції, ікони – Сошенко вправно малював в різних жанрах, і до того ж міг навчати цьому ремеслу інших: працював учителем каліграфії й малювання в Ніжинському училищі (отримував 200 рублів асигнаціями за рік), потім у Немирівській гімназії, в кінці життя – у Київській гімназії. У мистецтві Сошенко був безкомпромісним, тому до нього і не йшли замовники, їхній «ринковий» смак і його освіта та відчуття прекрасного не мали точок перетину.
Продаж сіна на Дніпрі. Олія, полотно.
Єдине вдале замовлення – настоятелька жіночого монастиря Аполінарія замовила художнику престольний образ Успіння Божої матері з фігурами в натуральну величину, півтора роки Сошенко писав роботу, і вона настільки сподобалася замовниці, що крім 600 рубів сріблом, вона подарувала мистцю ще й невеликий будинок біля річки. В кінці життя йому почали замовляти портрети царя Олександра ІІ для різних офіційних установ і Сошенко нарешті вибрався зі злиднів.
Портрет Гудим-Левкової. Акрил, полотно.
Помер художник 1876 року.