Ще одна ідеологічно застаріла робота скульптора – барельєф Дзержинського на станції метро «Либідська». Крім Леніна, за якого платили щедрі радянські гонорари, Макар Вронський ліпив Тараса Шевченка – пам’ятники в Донецьку, м. Шевченко(Казахстан), Палермо(Канада), Переяславі-Хмельницькому, селі Моринці, Богдана Хмельницького - пам’ятник у Чигирині, Михайла Коцюбинського - пам’ятник у Вінниці. Із станкових композицій – портрети Лесі Українки, Устима Кармелюка, Івана Кавалерідзе, Миколи Амосова.
А премії він отримував за Шевченка: у 1951 році – Сталінську ІІ ступеня (разом із Олексієм Олійником) за пам’ятник Шевченку в м.Сталіно(Донецьк), у 1984 - Шевченківську (разом із скульптором В. Сухенком та архітектором Є. Федоровим) – за пам’ятник Шевченку в м. Шевченко.Вчився Макар Вронський у Київському художньому інституті, з 1963 року – викладав у цьому ж закладі. За словами доньки скульптора Олени, Вронський ніколи не любив радянську владу – у нього були репресовані батько і брат, він просто грав за радянськими правилами – був людиною практичною і трохи цинічною. Для душі робив невеликі скульптури на виставки. Помер у 1994 році.
