З собою вони привезли «гостинці»: сокири, бити, арматуру, пістолети й помпові рушниці. Гастролерів з Миколаєва, Одеси та Херсону супроводжувала й прикривала міліція. Кришували на найбільш владних висотах губернатор Миколаївської області Круглов та цезароликий генпрокурор Пшонка. Приїхали з однією метою – пограбувати й взяти під контроль чи не єдине непідконтрольне їм в області сільськогосподарське підприємство – Агрофірму Корнацьких.
Перед тим був податковий, суддівський терор, заблоковані рахунки, десятки кримінальних справ. У 2012 році приватизовані землі підприємства в незаконний спосіб розпорядженням голови райдержадміністрації "конфіскували" і повторно "приватизували", передавши для ведення особистого селянського господарства міліціонерам, бандитам і так званим бюджетникам – оце такі "селяни". Подонки-регіонали поступили у класичний рейдерський спосіб – сфабрикували "документи" для захоплення підприємства, тільки не рішенням суду, як зазвичай, а розпорядженням адміністрації. Але ми вистояли, бо насправді право власності на землю не було скасовано, це неможливо зробити розпорядженням чиновника, і підприємство продовжувало обробляти землю. Тому і вирішили показово зламати й розтрощити силою. Все це ОПГ прикрилося назвою «Партнер-Агро».
Що відбулося 18 червня 2013 року, побачила уся країна: прості люди дали бій озброєній тітушні. Бандити почали розстріл із пістолетів та вінчестерів, але люди з голими руками гнали бандитів по полях. В результаті бійні – 5 поранених працівників підприємства.
Події в Чаусово-2 сколихнули країну. Як на мене, тоді відбулося головне: ми показали, що навіть декілька сотень селян здатні дати відсіч банді, яка правила країною.
Буквально за декілька днів після Чаусово-2 була Врадіївка. А далі багато інших подій, які як енергетичні струмки народного гніву зібралися в повноводний Майдан Гідності.
Чаусово-2 було маленьким передвісником великого Майдану Гідності.
Після того сталося багато трагічних подій. Розстріл Небесної Сотні, страшна війна на Сході.
Ми разом з людьми з Чаусово-2 були на Майдані, ми збирали наших хлопців на війну, ми, на жаль, хоронимо наших воїнів.
По тих подіях Генпрокуратура спочатку на чолі з Махніцьким, потім на чолі з Яремою, потім на чолі з Шокіним – проводить кримінальне провадження.
Хоча кожен селянин на Миколаївщині знає, хто замовник. Наші люди по соцмережах вирахували й безпосередніх бандитів-виконавців, двох посадили, але решта поки що гуляє і продовжує розбої. Ну а слідство все триває.
А тепер про апофеоз подій. 4 липня цього року тітушня знову приїхала на поля агрофірми Корнацьких. Серед них наші люди упізнали старих знайомих – «тітушок», які вчиняли напад зі стрільбою на селян. І знову під керівництвом «Партнер-Агро». І знову з прикриттям із високих владних коридорів Миколаївської області. Помінялося прізвище "губернатора", але анітрохи не помінялася корупція і співпраця влади з бандитами.
Я розумію, що у Президента України не велика кадрова лавка. І я розумію, що Саакашвілі на кожну область України знайти важко. Але вірю, що припинити бандитизм в окремій взяті області владі з Києва під силу. Дуже надіюся. Бо інакше це зроблять люди. Люди, які мають Гідність й не будуть терпіти несправедливості більше жодного дня.