Не варто розганяти зраду щодо слів американського лідера або через переговори з Росією. Зрештою, ніхто нікого досі не “здав”, хоча вже 2 роки ми послідовно чуємо такі тези. Відповідь на вищезгадане питання за 7 років не змінилася: захищати себе маємо ми самі, і ніхто краще цього не зробить. Те, що може здаватися “нерішучістю” Заходу є звичайним захистом ними своїх інтересів. Ми ж маємо свою державу і свої інтереси, а відтак, лише ми можемо їх захистити.
Однак останні заяви підсвітили ще одну важливу тему — необхідність для України розвивати регіональні альянси для вирішення своїх стратегічних задач.
Міжнародна політика — дуже складна справа, особливо коли мова йде про глобальний рівень, де перетинаються інтереси та погляди величезної кількості гравців. Україна поки що не може нав’язувати там свій порядок денний, а чекати, що серед глобальних гравців колись визріє такий консенсус, який врахує хоча б частину наших інтересів — це марна трата часу.
Регіональна ж політика має більші перспективи як з погляду поступового зближення України зі своїми партнерами, так і для просування наших інтересів. На тлі мінливості міжнародної політики, регіональні процеси лишаються пріоритетними для України. Необхідно робити ставку саме на регіональній взаємодії: як на двосторонній основі (як це, наприклад, відбувається у нас із Туреччиною, Польщею, Молдовою, Румунією тощо), так і на різних інституційних платформах (ПАЧЕС, ГУАМ, “Асоційоване тріо”, Саміт східного партнерства, “Люблінський трикутник”).
По-перше, ніхто краще регіональних партнерів і сусідів тебе не зрозуміє. А з такими країнами, як Польща, Угорщина, Румунія, Молдова, Чехія, Словаччина, Естонія, Латвія, Литва, Грузія, у нас чимало спільних сторінок історії і дуже близьке розуміння ситуації з Росією.
По-друге, Україна вже має міцну основу для розвитку регіональної співпраці, причому у різних субрегіональних напрямках. Наприклад, Туреччина — наш головний партнер на південному напрямку та у Чорному морі, з нею ми маємо широкі зв’язки у питаннях захисту свободи судноплавства, морської торгівлі та ВПК. Польща та країни Балтії – стратегічні партнери України у Східній Європі та щодо ситуації у Білорусі. Крім того, у нас є з ними практичний досвід військової інтеграції — створення Литовсько-польсько-української військової бригади чисельністю 4,5 тисячі осіб у 2014 році. Румунія та Молдова — наші партнери на придністровському напрямку, а також наші “ворота” на Балкани. Грузія — наші друзі на Південному Кавказі, які також розуміють ставки у протистоянні з Росією через власний конфлікт з нею у 2008 році. У межах таких організацій як ПАЧЕС та “Люблінський трикутник” Україна може посилити регіональну інтеграцію з сусідами. А проривні ініціативи на кшталт “Тримор’я” є можливістю для України зав’язати свою інфраструктуру, логістику та енергетику на європейську систему через наших регіональних партнерів — те, що ми, власне, намагаємося робити відповідно до євроатлантичних прагнень.
По-третє, регіональні альянси стають все більш актуальними для багатьох країн у нинішні буремні часи. Невизначеність щодо майбутнього не дозволяє повноцінно розглядати можливість формування великих глобальних коаліцій, а відтак, найкращий шлях зберегти стабільність, знайти спільну мову та розвиватися спільними зусиллями — це зближення на регіональному рівні. Тим більше, у України для цього є все необхідне: ресурси, інституції, партнери, діалогові платформи тощо. Власне, саме за рахунок ринків дружніх держав-сусідів українські виробники зуміли переорієнтуватися з Росії на Європу після 2014 року. Лише наша торгівля з Польщею вже перевищила $ 5,5 млрд, витіснивши Росію з трійки наших найбільших торговельно-економічних партнерів.
Регіональна система безпеки та стримування, енергетичний альянс та транспортно-логістична регіональна мережа можуть стати нашою відповіддю на тлі останніх змін. Потрібно лише взяти ініціативу в свої руки та просувати ці питання на регулярній основі. Я, як голова української делегації в ПАЧЕС, та мої колеги докладаємо усіх зусиль для активізації регіональної політики, зокрема на чорноморському напрямку, який є одним із ключових для України та одним із найбільш перспективних. Наша робота, власне, й доводить, що все в наших руках, а ключ до регіонального лідерства України лежить через розвиток відносин із нашими сусідами.