Партія-аксакал української політики вибрала оптимальний момент для виходу з правлячої коаліції і максимального дистанціювання від провладних сил, що по суті є підготовкою до переходу в опозицію. Зробивши це напередодні можливих дострокових парламентських виборів, «Батьківщина» подала заявку на першість серед інших претендентів на роль лідера опозиційних партій. Цей крок і подальша активна позиція політсили з успішним ребрендінгом самого лідера – шлях до успіху в майбутній парламентській кампанії. А це загроза і для майбутнього проекту Саакашвілі, і для «Самопомочі», і для Радикальної партії: електорат проектів перегукується.
Найгаласливіший опозиціонер Олег Ляшко дав фальстарт, вийшовши з коаліції декілька місяців тому. Ситуація як в анекдоті: «Лікар: Ви курите? Пацієнт: Ні. Л: Шкода. Якби ви зараз кинули курити, це б вам допомогло». Тож Ляшко зарано заявив про свою опозиційність. Якби радикали дотерпіли до цього моменту, ефект був би більший. Зараз він також намагається створити інформаційну хвилю заявами про нову коаліцію, але толку від цього набагато менше.
«Самопоміч» на старті затрималась. Заявити зараз про вихід – це фактично віддати лідерство Тимошенко, піти її стопами, оскільки вона, окрім заяви про вихід своєї фракції з коаліції, закликала інші фракції та окремих депутатів залишати провладну більшість. Тож, у третьої потенційно опозиційної сили зараз нелегкий вибір. З одного боку, у «Самопомочі» в руках «золота акція» в коаліції. Вони можуть почати торги, і за великі преференції зберегти коаліцію. Але тоді вона понесе значні іміджеві втрати, оскільки повним складом підтримала відставку уряду на цьому доленосному голосуванні. До речі, вчорашнє саботування роботи парламенту їм також не додає балів – формально в коаліції, а на засідання не прийшли, ніби опозиціонери. В будь-якому разі, момент вони вже втратили. Можливо, на сьогоднішньому екстреному засіданні партії спробують якось врятувати ситуацію.
У БПП найближчим часом у парламенті настануть нелегкі часи: фракцію, скоріше за все, помалу залишатимуть окремі депутати. Тому формальній більшості весь час доведеться домовлятися. Тут, до речі, теж зростає вага «Батьківщини» у парламенті. Формально вона в опозиції і нічого нікому не винна. Тож для прийняття важливих законів (а їх так чи інакше доведеться приймати – для імплементації угоди про асоціацію з ЄС, бюджетні поправки тощо) пропрезидентські сили будуть ходити на поклон до новоспечених опозиціонерів.
Є невелика можливість створення нової більшості на основі демократичних сил (про що заявляє Ляшко; таку можливість не відкидають і в «Батьківщині»). Але це не буде справжнє об’єднання – скоріше, тимчасове, аби трохи зняти напругу та мінімально впорядкувати хаос, який вже почався у парламенті. Проте – лише до виборів. До них всі вже морально готові.
Зараз трошки дивно через свою монолітність виглядає Народний фронт. На його основі, можливо, з’явиться новий проект під проводом Парубія і Турчинова, якщо вони не знайдуть себе у президентських формуваннях. Це лише здогадки. Одне можна сказати впевнено: у тому вигляді, в якому НФ є зараз, йому нічого не світить.
Ну і для справедливості згадаю нашу номінальну опозицію – Опоблок та «Відродження». В контексті демократичних сил нема сенсу розглядати ці партії як політичну опозицію. Вони скоріше виступають як опозиція до України. Тому в опозиційних перегонах вони участі не беруть, а на виборах просто займуть звичну для себе нішу.