Увесь тенісний світ, затамувавши подих, стежив за фіналом Вімблдону-2021. І річ не лише у статусі турніру чи відповідальності матчу. «Великий і жахливий» Новак Джокович міг уперше в кар’єрі зрівнятися зі своїми головними конкурентами – Рафаелем Надалем і Роджером Федерером – за кількістю перемог на турнірах «Великого шолому» (ТВШ – найпрестижніша категорія турнірів у тенісі). Хто з цієї трійці найкращий в історії тенісу? – найсуперечливіша та найгарячіша тема для обговорення серед фанатів і експертів. Кожен готовий знайти десятки аргументів на користь свого фаворита. Одним із головних «доказів» тези, чому Джокович не є настільки великим, як Рафа та Роджер, завжди була менша кількість тріумфів на ТВШ. І саме в цьому матчі Новак міг це змінити.
Суперником чинної першої ракетки світу був двадцятип’ятирічний італієць Матео Берреттіні (9-та ракетка світу). Для Матео це був перший фінал на турнірах «Великого шолома», для Новака - 30-й.
За 3 години і 27 хвилин Новак Джокович здобув перемогу 6:7 (4), 6:4, 6:4, 6:3 і підняв над головою свій шостий кубок Вімблдонського турніру. Укупі з двома трофеями на «Roland-Garros», дев’ятьма на «Australian Open» і трьома звитягами на «US Open», цей успіх став для серба омріяним – двадцятим.
Не слід забувати, що перемога на цьогорічному Вімблдоні залишає Джоковичу шанси на ще одне історичне звершення – виграш календарного «Золотого шолома». Для цього потрібно виграти всі чотири ТВШ та Олімпіаду впродовж одного календарного року. В історії тенісу це ще не вдавалося нікому. Щоб стати першим, Новаку залишилося виграти Олімпійські ігри та «U.S. Open».
І все ж таки головне для Джоковича - це, звичайно, його двадцятий «шолом» – той самий, який нарешті зрівняв його з Федерером і Надалем. Саме це тема номер один для обговорення в тенісному світі. Для більшості фанатів це, звісно, аж ніяк не хороша новина. Ні для кого не секрет, що в тенісному світі Джокович – своєрідний «антигерой», на противагу позитивним Рафі та Роджеру.
Головних причин декілька: перша – репутація Новака. Серб за час кар’єри не раз був помічений у симуляціях, затягуванні часу з метою збиття настрою і тонусу суперників, виконанні довгих пауз перед подачею для більшого відпочинку. За всю кар’єру Джокович жодного разу не отримував нагороду Стефана Едберга, яку вручають за спортивну поведінку і чесну гру. А друга – це, звичайно, стиль гри. Головною особливістю тенісу серба є руйнування гри супротивника, провокування на помилки. Тоді як і Федерер, і Надаль завжди будують свою гру через власні активні дії. У підсумку їхні матчі виходять більш захопливими та видовищними. Саме тому Джокович має порівняно невелику кількість прихильників за межами рідної Сербії, а нейтральні вболівальники частіше підтримують суперників Новака.
Але це ніяк не заважає Новаку бути злим генієм для Роджера та Рафи. І якщо повернутися до аналогії про героїв і антигероїв публіки, то схоже на те, що в цій історії зло в результаті візьме гору над добром. Джокович уже має кращу статистику особистих зустрічей зі своїми візаві та рекорд найдовшого перебування на першому рядку рейтингу. І, схоже, серб не збирається на цьому зупинятися…
Суперництво Федерера, Надаля та Джоковича однозначно є найвидатнішим епізодом в історії тенісу та одним з найцікавіших в історії спорту загалом. Зараз ця гонка за тенісну корону виходить на фінішну пряму. І Новак тепер є беззаперечним фаворитом, бо Федереру 39 років, у те, що він здобуте ще хоча б один «шолом», схоже, не вірять навіть його фанати. Надаль постійно потерпає від травм, які не дають йому можливості стабільно грати у свій найкращий теніс. А Джокович зараз перша ракетка світу і перебуває у фантастичній ігровій і фізичній формі, штампуючи перемогу за перемогою. Враховуючи вік серба (34 роки) без травм, він зможе грати на такому космічному рівні ще кілька років, а значить, має всі шанси стати одноосібним лідером за кількістю перемог на турнірах «Великого шолома» й увійти в історію як найвеличніший гравець тенісу.
