Гарний початок
Ми розпочали із безпрецедентного виходу одразу трьох українських клубів спочатку в 1/16, а потім – в 1/8 фіналу Кубка УЄФА (досі саме цей бар‘єр був нездоланним для наших співвітчизників у Кубку). Однак цього разу хтось мав вийти до чвертьфіналу, адже в одному раунді зійшлися українські «Динамо» і «Металіст»: динамівці вирвали перемогу «на зубах» за рахунок досвіду, але й «Металіст» залишив про себе класне враження в Європі історичними перемогами над власниками євротрофеїв – італійською «Сампдорією», португальською «Бенфікою», турецьким «Галатасараєм». У той же час «Шахтар» «побив» спочатку англійський «Тотенхем», а потім російський ЦСКА і теж вийшов до вісімки найкращих у другому за престижністю єврокубку. Згодом «Динамо» і «Шахтар», синхронно здолавши в ¼-ій французьких «ПСЖ» і «Марсель», створили із себе ще одне українське дербі, цього разу у півфіналі. «Гірники» змогли підтримати амбіції свого президента Рината Ахметова: мінімально здолавши киян вдома, вони вперше вийшли до фіналу європейського клубного турніру.
Перший і останній кубок
До минулої весни лише київське «Динамо» могло пишатися виграшем євротрофеїв. Однак у травні цього року свій єврокубок взяв і «Шахтар»: Ахметов говорив про виграш саме цього призу останні років сім і таки досяг свого – донецький клуб переміг у фіналі німецький «Вердер» і першим з українських клубів виграв Кубок УЄФА. Водночас цей трофей став останнім: з наступного розіграшу турнір отримав нову назву – Ліга Європи. Успіх «Шахтаря» – для України, безсумнівно, колосальний: за часів незалежного футболу найвищим досягненням був вихід «Динамо» до півфіналу Ліги чемпіонів сезону 1998/1999 років.
Гра ж проти «Барселони» у матчі за Суперкубок УЄФА показала, як багато «східноєвропейському “Реалу”» ще потрібно зробити, щоб вийти на конкурентний рівень в елітній Суперлізі, однак Ахметов означив тенденцію розвитку, а те, що він вміє досягати мети, мільйонер уже не раз доводив.
Фото: Униан
Локальні тріумфи творять історію
Радість «Шахтаря» була настільки сильною, що гірники не зауважили, як програли фінал національного Кубка провінційній (зате чіпкій і наполегливій) «Ворсклі» з Полтави, котра стала другим після одеського «Чорноморця» клубом, що зумів розірвати «ланцюгову реакцію динамівсько-шахтарських перемог» – вперше з 1994 року. В той же час «Динамо» й собі зробило історію, вигравши чемпіонат і разом з цим одразу здобувши місце в груповому турнірі Ліги чемпіонів. Досі такого не бувало: українські клуби неодмінно проходили крізь сито кваліфікації, але успішність попередніх сезонів далася взнаки.
Юнацький «саммертайм»
Літнє міжсезоння у клубному футболі було позначене яскравою перемогою юнацької збірної України. Юрій Калитвинцев зі своїми 18-річними хлопчаками, здавалося, здійснив неймовірне: обіграв у фіналі саму збірну Англії (2:0) і створив ще одну безпрецедентну подію для української футбольної історії. Досі «синьо-жовті» не вигравали нічого, крім Універсіади, а тут – перемога на турнірі з віком гравців до 19 років: за 2–3 роки найкращі з цих хлопців можуть уже забивати в Лізі чемпіонів.
Фото: goall.net.ru
Тривога за доросле Євро
Успішне проведення юнацького Євро не послабило занепокоєння щодо «легітимності» формату «4Х4» Євро-2012: у травні виконком УЄФА підтвердив господарський статус чотирьом польським містам, а в Україні визнав таким лише Київ, та й то поставив під знак питання проведення фіналу турніру в українській столиці. Усім претендентам був даний час до кінця листопада 2009-го, аби вивести темпи підготовки на належний рівень.
Фото: revisor.od.ua
Повернення Шеви
Подією року стало повернення в «Динамо» його зоряного вихованця. Підкоривши Європу в «Мілані» і зіпсувавши собі виняткові показники у «Челсі», Андрій Шевченко повернувся в «Динамо». За цікавим збігом обставин, підтвердження правдивості цього трансферу прийшло у день відкриття ультрасучасної «Донбас Арени». Новий стадіон «Шахтаря» став красномовним свідченням здатності України прийняти елітні матчі Євро-2012. Водночас повернення Андрія Шевченка привернуло увагу Старого Світу до українського футболу і породило віру вітчизняних уболівальників у двох речах: Шевченко зможе повернути своє значення у великій грі, а «Динамо» – вийти у плей-офф Ліги чемпіонів. Тепер ми знаємо, що це справдилося наполовину: Шевченко постійно додавав у фізичній формі і під кінець осені став справжнім лідером «Динамо», однак його молоді партнери поки не дозріли до того, щоб витримувати протистояння з грандами до останніх хвилин. Що цікаво: «Донбас арена» і Шевченко, про народження і повернення яких дізналися в один день, «перетиналися» цього року двічі, але, схоже, гармонії поки не знайшли. Великий футболіст двічі їхав з елітного стадіону переможеним.
Фото: www.dzhebel.com
Ліга чемпіонів: «веселі» старти – «траурний» фініш
Новий розіграш Ліги чемпіонів для нас розпочався із ляпу «Шахтаря», котрий у кваліфікації спочатку вдома не зміг обіграти скромну румунську «Тімішоару», а потім не пробив мур оборони у матчі-відповіді, і з тріском вилетів до Ліги Європи. «Динамо» виступ у групі Ліги чемпіонів розпочало із вольової перемоги над «Рубіном», чим відчутно обнадіяло своїх прихильників. Перспектива наростала рівно до перерви домашньої гри з «Інтером»: ведучи у рахунку після голу Шевченка, динамівці «сіли» у захист і сталося те, що рано чи пізно мало відбутися, – команда пропустила, причому двічі. Так з першого місця у групі кияни скотилися на останнє. Газзаєву є над чим попрацювати до наступного сезону: його команда все ще недостатньо мобільна і не здатна перелаштовуватися на ходу і коли програє, і коли виграє.
Незагоєна рана
Ніхто би так не переживав, якби збірна України програла 6 червня у Хорватії. У Михайличенка упродовж цього відбору за великим рахунком ніхто й не вірив. Однак у Загребі «синьо-жовті» показали моменти цікавої гри, «вивезли» важливу нічию: так народилася ще одна мрія, якій не судилося реалізуватися. Реальність виходу із групи українці поставили під сумнів незрозумілою грою і нульовою нічиєю у Білорусі. Знову, наче фенікс, відродилися з попелу після яскравої і водночас інфарктної перемоги над Англією. А потім … Чергове розчарування у плей-офф – четверте поспіль в історії. Ціла низка тренерських прорахунків у складі і відповідно тактиці призвела до програшу: хитрий стратег Рахегель тактично «обставив» молодшого на 24 роки Михайличенка. Емоційні за природою греки діяли дисципліновано і злагоджено, в той час як українці билися об стіну захисних редутів.
Програвши матч року, Михайличенко, втім, не подав у відставку, висловивши бажання працювати далі. Президент ФФУ Григорій Суркіс, кажучи, що відставка Михайличенка – не факт, зробив спочатку публічне, а потім письмове запрошення Мірчі Луческу очолити збірну України, але вже отримав публічну відмову. Більшістю ці заяви оцінюються як продовження обміну словесної війни між Суркісом і Ахметовим, що відновилася після «вербальної атаки» останнього на Федерацію за високі ціни квитків на матч «Україна–Греція» і продовжилася пропозицією викупити ці самі квитки за третину вартості.
Фото: fanat.com.ua
Перемоги не на полі
Змазаний поразками збірної України і «Динамо» сезон підправило рішення виконкому УЄФА підтвердити господарський статус на Євро-2012 чотирьох українських міст, а за Києвом закріпити фінал. За останні півроку Україна готувалася до чемпіонату так як ніколи. Де-факто УЄФА остаточно підтвердив, що Євро точно відбудеться в Україні і Польщі, якщо тільки… українська влада вчасно фінансуватиме будівництво інфраструктурних об‘єктів.
Фото: Макс Левин