Цвинтар на околиці селища Широка Дача (Інгулець), поблизу Кривого Рогу. Два ікаруси з родичами і знайомими і з десяток легкових авто. 24 листопада тут провели перезахоронення Сергія Конопацького, який зник без вісті під час виходу з Іловайського котла 29 серпня 2014 роки. 3 роки його мати, Любов Іванівна, не вірила в загибель сина.
Цього дня вона теж не збиралася приїздити на похорон. Кинути грудку глини на труну - означає визнати.
14 вересня 2014 року волонтери-пошуковці “Чорного тюльпану“ знайшли тіло Сергія неподалік селища Чумаки.
Він був похований 7 серпня 2015 року в Запоріжжі як невідомий солдат. За результатами ДНК-експертизи (були порівняні зразки ДНК мами та фрагментів тіла) було встановлено, що тіло належить Сергію.
Сеньковський Юрій, заступник командира 40-го батальйону звернувся до батьків Сергія:
“Низький уклін рідним та близьким Сергія. Дякую вам, що виховали такого героя, патріота, який не сховався від воєнкомата, не виїхав за кордон, а пішов виконувати свою чоловічу роботу - захищати Батьківщину. І завдяки таким, як Сергій, у нас зараз не падають бомби, на Криворіжжі, на Дніпропетровщині, діти можуть вчитися в школах спокійно. Він і такі, як він, зупинили ворога. Ви маєте пишатися ним. І якщо є хоч крапля сумнівів, то хапайтеся за цю соломинку і вірте, моліться, надійтеся. Ще раз дякую за патріота, за героя від всіх наших побратимів. І вибачте нас будь-ласка за прокляту війну, що допустили таке, що гинуть наші кращі хлопці”.
Читайте також історії про те, як українські військоі виходили з оточенного Іловайську, у нашому спецпроекті AFTERILOVAISK