Хто, на вашу думку, на сьогодні є громадським сектором майдану?
У громадськості є багато схожого з політичною опозицією: купа штабів, лідерів і різних думок. Назва громадський сектор тепер має також подвійне значення: з одного боку, громсектор - це всі громадські спільноти, які є на Майдані. А з іншого - це конкретне утворення, дуже близьке до штабу. Загалом, за моїми підрахунками, є близько 25 різноманітних самоорганізованих ініціатив и об'єднань на Майдані.
Можете назвати декілька з цих 25?
Для прикладу: Громадська рада Майдану, той же громадський сектор, Автомайдан - группа автомобілістів на базі “Дорожнього контролю”, вона виникло давно; об'єднання медиків - є штабне, а є ініційоване громадськістю; Сила людей — об'єднання, членом якого я є. Окремо існує об'єднання інтернетчиків та маркетологів. Є аж два вуличні університети! Багато спільнот навіть не існувало до Майдану, вони виникли прямо на ньому. Кажуть, що всі ці ініціативи не координуються між собою, і це нібито велика проблема. Але насправді ми всі працюємо в єдиному інформаційному просторі, і наш головний інформаційний ресурс - це фейсбук. Плюс декілька видань і листівки. Цього досить для того, аби всі знали, хто чим займається, хто які акцій на завтра анонсує.
Але величезний позитив - нема якось єдиного місця, по якому влада могла б вдарити, щоб Майдан зник. Ні, він житиме ще дуже довго. Навіть якщо не буде опозиції, Майдан все одно буде жити. Навіть якщо це не буде на площі. Народилася сильна хвиля національному спротиву.
Наскільки вдалою вам видається ідея обрати людей, які будуть представляти Майдан і говорити від імені громадськості Майдану?
Поки я та багато інших людей займалися практичною роботою, дехто мав час посидіти у фейсбуці, провести стратегічні наради і нав`язати громадськості свій порядок денний. В том числі — думку про необхідність консолідації та координації в єдиному штабі під єдиним керівництвом.
Вибрати людей, звичайно, можна. Але навколо яких вимог ми будемо об`єднуватися?
Громадськість, нагадаю, не хотіла сідати за стіл переговорів з владою і опозицією, поки невинні люди сидять в тюрмі, а ті, хто їх туди посадив, не понесли за це відповідальності. Крім того, громадськості абсолютно не цікава заміна Януковича на якогось іншого кандидата в президенти з іншим прізвищем, але з такими ж повноваженнями. Громадськість виступає за зміну системи, а не за зміну політиків.
Тобто, ви вважаєте, що об`єднанням Майдану все ж таки варто консолідуватися і брати участь в політичних процесах?
Чи варто громадським діячам займатися не лише миротворчою роботою, допомогою людям, правозахистом, а й висувати політичні вимоги? Я вважаю, це ключова роль громадськості на Майдані - висувати політичні вимоги. Тому що лише громадськість може висунути конструктивні вимоги по зміні системи.
Однозначно громадськості варто консолідуватися навколо спікерів. Цими спікерами можуть бути люди, які не очолюють політичні партії, які ведуть прикладну практичну роботу на Майдані і які завоювали практичною діяльністю пітдримку Майдану и авторитет.
Наприклад?
Представники тих же самих 25 ініціатив, які ми згадували. Лідерів багато, є з кого обирати. Хоча дехто, звісно, не захоче переходити в політику.
Всіх цих лідерів Майдану ми з вами побачимо в місцевих радах з 2015 року, якщо зможемо відстояти демократію. У влади зовсім інший план - добитися спрощення шенгенського режиму і відправити всіх цих людей в ЄС, погрожуючі їм кримінальними справами, пресуючи їхні родини, знищуючи їх бізнес.
— Олександр Солонтай
А ви збираєтесь продовжувати свій шлях в політиці?
Так. Іншого способу дати країні якісну політику я не бачу. Не можна вічно критикувати владу й опозицію. Якщо знаєш, як треба - візьми і зроби.
Вчора було створено народне об’єднання «Майдан», чому Ви не ввійшли до його складу?
Ну по-перше нас не запрошували, а по-друге для того, щоб діяти, мені чи інших представникам «Сили людей» посади не потрібні. Ми не хочемо об’єднуватися з тими хто однаковою мірою, як і влада, винен в тому що сталося, і тим більше з тими, про яких ми неодноразово критично висловлювалися та вимагали їх політично люструвати. Але разом з тим, на час Майданів ми зупинили публічну критику опозиції, щоб не шкодити справі європейського та демократичного вибору. Нам досить інформаційного обміну з опозицією, в деяких акціях та вуличній активності – координації дій, але не більше.
На вашу думку, чи буде це об’єнання дієздатним ? В такому форматі, як воно є зараз, воно приречене на розпад. Без визначення єдиного кандидата, спільних цілей, розуміння, що нам потрібні серйозні конституційні зміни, опозиція і далі буде сваритися між собою та конкурувати за право посісти президентську посаду замість Януковича. Ми не хочемо нести відповідальність за те, що безперспективно від самого початку. Тому або опозиція змінить формат і оголосить всю правду, а ми зможемо переглянути своє враження або ми будемо відмежовуватися від цього та концентруватися на практичній роботі. За будь-яких обставин наш пріоритет зараз – створення системи колективної безпеки учасників протестів. Робоча назва – Сила вільних людей. Ми хочемо зробити так, щоб всі громадяни, які включилися в боротьбу за іншу країну, були захищеними. От тут ми можемо консолідуватися з усіма, опозицією, навіть владою та міжнародними державними організаціями, правозахисниками тощо.
Ви говорите, що передбачили події 30 листопада, 1 і 8 грудня. Передбачте, що буде далі.
Я досі не знаю, скільки було людей на Майдані 8 грудня. Але я знаю, що більшої акції я в Україні не бачив. На вулицю вийшла критична маса людей. Достатня для того, щоб опозиціонери перейшли до активного наступу, по-справжньому заблокували урядовий квартал... І, як я і передбачав, з того моменту почалося марнування енергії Майдану. Шкода, що наша опозиція така нерішуча.
По-справжньому заблокувати це як?
Це коли люди заполоняють вулиці так, щоб урядові установи не могли працювати. Щоб жодна з 90 урядових установ не працювала. І тоді президенту стало б зрозуміло, що його виконавці, охоронці, діловоди та інші, весь цей так званий «уряд Азарова», не можуть виконувати його волю і накази, тому що народ протестує і вимагає відставку.
Цей час був втраченний і змарнованний. І тепер в нас нема жодного іншого варіанта, ніж повернутися до такої ж загальнонаціональної акції, після якої перейти до загальнонаціонального страйку. В робочі дні люди повинні перестати працювати, зробити паузу на 1-2 дня. Це все одно менше затрат часу, ніж щодня приділяти Майдану 4-5 годин.
Консолідовано зупинивши роботу Києва, зробивши окупацію людьми урядових установ і Межигір`я, ми зможемо добитися відставки Януковича. Це єдиний варіант, якщо ми хочемо справді зміни влади. І от тут рішення не за громадськістю, рішення за опозицією, чи готова вона брати на себе відповідальність.
Ви думаєте, кияни готові страйкувати?
А вони готові стояти 2-3 місяці або півроку на Майдані? Що краще: зробити страйк, на три дні зупинити Київ чи кожен день три місяці ходити на Майдан?
Є ще один варіант, радикальний - зібрати справжню чоловічу частину країни, тисяч 100 людей. І зробити окупацію Межигір`я, з усіх сторін обступити його так, що Янукович зрозумів: він святкуватиме Новий рік в нашій компанії. І щоб він боявся, ми будемо лізти через паркан і проситися до столу. Але, як на мене, це варіант більш складний і менш реалістичний. Тому пропоную концентруватися на загальнонаціональній акції та страйку.
Але опозиція вже намагалася оголосити страйк...
Особисто для мене не має значення, що опозиціонери кричать зі сцени. Страйк має робити страйковий комітет. Я веду пошуки авторитетних людей, які б могли цим зайнятися. Просто опозиція могла менше кричати, а більше зробити це вже зараз. Без опозиції ми це теж зможемо зробити, але не зараз, нам потрібно значно більше часу.