Законопроект 9073, вочевидь, покликаний хоча б частково виконати передвиборчі обіцянки Партії регіонів і зокрема її лідера Віктора Януковича — надати російській мові статус другої державної. Втім, назвати це виконанням обіцянки не можна: статусу державної російська мова не отримає, хоча для багатьох виборців “регіоналів” важливо саме зрівняти дві мови в їх законному статусі. Але навіть без державного статусу російська мова після прийняття законопроекту отримає всі ті самі права, що їх має українська. І буде існувати, так би мовити, в статусі “коханки”.
Отже, законопроект Ківалова-Колесніченка дозволить громадянам України взагалі не стикатися з українською мовою — в усіх без вийнятку ситуаціях замість неї можна буде послуговуватися однією з регіональних мов або мовоюнаціональних меншин. До них законопроектом віднесені: російська, білоруська, болгарська, вірменська, гагаузька, ідиш, кримськотатарська, молдавська, німецька, новогрецька, польська, ромська, румунська, словацька, угорська, русинська, караїмська, кримчацька.
Якщо на певній території мешкає 10 і більше відсотків носіїв регіональної мови — вони можуть застосовувати “заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин”. Користуватися своєю регіональною мовою в суді, в держустановах, в місцевому діловодстві, в навчанні, всюди. За згодою сторін або заявою — фактично ж, це україномовним мешканцям Донецької, наприклад, області доведеться просити вести судове засідання державною мовою.
Визначати кількість носіїв мови чиновники будуть за переписом 2001-го року. Тепер найцікавіше: за даними перепису, в Україні 13 регіонів, в яких більше 10% мешканців назвали російську мову своєю рідною. В тому числі — Київ та Севастополь. Це означає, що в усіх цих регіонах російська мова буде визнана державною та може вільно використовуватися в усіх сферах життя.
Більше того: тепер нав`язлива українська мова не турбуватиме електорат Януковича з телевізора. “Рекламні оголошення, повідомлення та інші форми аудіо- і візуальної рекламної продукції виконуються державною мовою або іншою мовою на вибір рекламодавця”, - проголошує законопроект. Відповідні зміни вносяться до Закону про рекламу. Крім того, законопроект дозволяє не дублювати українською мовою іноземні фільми — втім, такий дозвіл вже надала скандальна постанова №168.
Найсмішніше, що в законопроекті 9073 аж двічі прописано, що “жодне положення цього закону не може тлумачитися як таке, що спрямоване на звуження сфери використання державної мови”. Повторюється, як закляття, - от тільки не на всіх воно справляє магічну дію...
Єдине, що залишили україномовним громадянам Колесніченко та Ківалов, - це обов`язкове володіння українською для держчиновників (віват, “кровосісі”!). Втім, хто дізнається про те, що чиновник не володіє українською, якщо він весь час говоритиме російською?
Один з авторів законопроекту — “регіонал” Сергій Ківалов в коментарі LB.ua зазначив, що якщо Рада відмовиться розглядати цей законопроект, то їй доведеться розглядати більш радикальні — зокрема, проект Симоненка-Єфремова. “Якщо, припустімо, для Львова, Тернополя, Житомира цей законопроект не дуже актуальний, то він актуальний для Одеси, Криму, Донецька, Луганська, багатьох східних і південних регіонів. Так що ж нам — заборонять спілкуватися російською? Ми даємо свободу вивчення тих чи інших регіональних мов. І ні в якому разі не ставимо питання про державну мову. Державна мова у нас одна!”, - переконував Ківалов кореспондента LB.ua.
В опозиції, здається, чіткого плану протидії мовним ініціативам більшості немає. Народний депутат від НУ-НС Олесь Доній сказав LB.ua, що опиратися має громадянське суспільство, а не опозиція. “Йдеться не лише про спротив черговій ініціативі Партії регіонів, але й про саме існування української мови, української культури і нації. Мають бути як вуличні акції протесту, так і акції інтелектуального спротиву. Ті, хто хоче зберегти українську мову і культуру, не мають віддавати ні голосу за Партію регіонів", - перевів Доній розмову у передвиборчу площину.
А на думку депутата від БЮТ Степана Курпіля, прийняття законопроекту дестабілізує ситуацію в Україні. Що з цим робити — політик ще не знає, але обіцяє, що опозиція порадиться і визначиться найближчим часом.
Отож, здається, вся надія дійсно на громадянське суспільство — можливо, під впливом таких обставин воно нарешті сформується в Україні?