ГлавнаяОбществоНаука і релігія

Станіслав Довгий: Кожна дитина талановита!

Народний депутат і вчений Станіслав Довгий вже шостий рік очолює Малу академію наук України. Розмову з президентом МАН 15-річна Анна Гольцберг, участниця журналістського проекту академії, веде в його робочому кабінеті, де на почесному місці стоїть бюст Леонардо да Вінчі.

Станіслав Довгий: Кожна дитина талановита!

У дитинстві у кожного є мрія. Хтось хотів бути космонавтом, хтось дослідником... А ким бачили себе ви?

Я, мабуть, як і будь-яка звичайна дитина пройшов всі етапи. Спочатку хотів стати космонавтом. Коли перша людина полетіла в космос, я був ще зовсім малою дитиною. Тоді уявляв собі ті далекі планети, космічний корабель, у якому можна полетіти далеко-далеко, в інші галактики. Потім в мене з´явилося велике бажання стати вченим. І моя мрія здійснилася! Я закінчив механіко-математичний факультет Київського державного університету. Згодом пройшов весь науковий шлях від аспіранта до директора інституту.

Що саме посприяло здійсненню вашої мрії?

Якщо чесно, більше за все цьому сприяла моя упертість і бажання все робити навпаки! Батько мій був письменником, працював у редакції і, звичайно, його друзі та знайомі думали, що я буду вступати на факультет журналістики або філології. Але мій внутрішній опортунізм сприяв тому, що я зробив все навпаки і вибрав математику.

І як вам в сім´ї лірика вдалося все ж таки стати фізиком?

Це якесь внутрішнє бажання дослідити, дізнатися щось, чого в книжці ще не написано... Коли я був студентом, Інтернету не було, тому якщо я не знаходив відповідної літератури, було цікаво дізнатися те, про що ще не знаю! Я любив перечитувати «Маленького принца» Екзюпері (у мене була досить хороша мовна підготовка, тому читав в оригіналі): от перечитував, і уявляв, як літають ракети на інші планети, які вони. Все це було мені цікаво.

Зараз серед молоді прагнення змінилися. Думаючи про своє майбутнє, більше мріють про власний бізнес, ніж про науку. Як ви вважаєте, чим це обумовлено?

Працюючи з дітьми у МАНі, я б не сказав, що це настільки типове явище, коли діти хочуть стати бізнесменами. У системі МАН ми зробили статистику, яка свідчить: вже цього року 250 тисяч дітей хочуть стати науковцями. І вже у 8-му, 9-му класі беруть собі наукового керівника, який допомагає їм робити дослідження. Діти із великим задоволенням присвячують цьому свій вільний час. І вони щасливі!

Скажіть будь ласка, а чи був у вас в дитинстві зразок для наслідування? Хто більше вплинув на ваш світогляд?

Звичайно був! Перша така людина - це мій дідусь. Він все життя працював, був дуже енергійною і гармонійною людиною. Сіяв хліб, орав, косив, столярував. Окрім того, в ньому була закладена любов до прекрасного. Він відчував музику дерева, робив перші бандури для хору Верьовки. Я з дитинства пам´ятаю, як на печі сушились ті скрипки, балалайки, гітари, бандури та інші музичні інструменти. Безумовно, я від нього навчився багато чого робити своїми руками. Окрім того, у селі, де він жив, не було жодної хати, яка б будувалася без нього! Він завжди був для всіх консультантом і помічником.

Але щодо світогляду, то в першу чергу на мене вплинув Леонардо да Вінчі. Я все життя цікавився його особистістю. Це дійсно людина-всесвіт, що поєднувала у собі і мистецтво, і науку, і техніку, і винахідництво. Мені були цікаві його ідеї та думки... Я їх сприймав, міркував, і вони мене стимулювали у житті!

Як ви думаєте, чи можлива наука у чистому вигляді, без практики? Наука заради науки?

Є навіть такий жарт, що науковець - це така людина, яка задовольняє власні духовні потреби та цікавість за рахунок держави. Наука має два напрямки: фундаментальні наукові дослідження і ті, які мають прикладний аспект. Без наукових фундаментальних досліджень, без встановлення істини як такої розвиток науки взагалі неможливий! Ми маємо багато прикладів, коли математичні теорії, які мали суто науковий характер, знаходили своє практичне впровадження і ставали стимулом для якихось відкриттів. Наприклад, у квантовій механіці дуже багато таких випадків.

А зараз взагалі у правильному напрямку йде розвиток науки і техніки?

Це велика дискусія! Знаменитий фізик Кембріджського університету Стівен Хокінг висунув таку тезу: у науці найближчим часом не варто чекати якихось серйозних фундаментальних відкриттів. Тому що всі видатні відкриття вже зроблено (за його версією, це теорія походження всесвіту - великого вибуху, квантової механіки, теорія відносності Ейнштейна, теорія тяжіння, теорія походження видів Дарвіна.). А все що буде - лише більш поглиблені аспекти цих основоположних відкриттів.

Тоді чи є якісь перспективи у майбутніх науковців щодо нових відкриттів?

Безумовно! І я дотримуюсь думки, що найближчим часом нас чекають нові видатні відкриття. В першу чергу, вони пов´язані з походженням всесвіту, будовою матерії. Ще в радянський період вчені розуміли, що настала пора зміни наших класичних уявлень про матерію, час. Радянський фізик професор Козирєв вважав: час - це матеріальна субстанція, що має такі характеристики, як щільність, швидкість і так далі. Поблизу неврівноважених процесів час може ці характеристики змінити. Професор Козирєв таким чином вимірював відстань між зірками! Але найближчим часом, коли молодь прийде у науку, я впевнений, що нові кроки будуть зроблені, і наше розуміння стане глибшим і повнішим. За досить короткий час світ змінився. А зміни, які відбуваються - настільки динамічні і непередбачувані, що довгострокові прогнози робити небезпечно. Але я оптиміст, тому думаю, що роботи тим молодим, які зараз займаються наукою, вистачить.

А як у вашому житті з´явилася Мала академія наук?

Я ще зі студентських років займався організацією конкурсів та олімпіад. Оскільки у мене мама вчителька, я весь час був тим чи іншим чином дотичний до роботи з дітьми, до виховання, вчительської роботи. І мені це подобалось. А в 2003 році президент Національної академії наук Борис Євгенович Патон запропонував мені очолити МАН і я згодився. Вірю, що допомагати тим, хто хоче займатися творчою науковою роботою, це одне з найголовніших завдань суспільства.

Є така думка, що сучасна молодь інфантильна, нічим не цікавиться, мало читає... Ви згодні з цим?

Дуже важко з цим погодитися. Але, на мою думку, це питання не до дітей, а до дорослих - батьків та педагогів. От сьогодні люди старшого покоління бояться комп´ютерів, мобільних телефонів. А дитина, якій 5 років, спокійно може користуватися мобільним, читати щось в Інтернеті. І спробуйте його відірвати! Казати, що діти нічим не цікавляться - необ´єктивно і неправильно. Інша справа, що треба створити умови для творчої роботи.

Я переконаний: кожна дитина талановита! І проблема для дорослих - знайти саме ту грань дитячої обдарованості. Та дитина, яка має внутрішнє устремління пізнати одну з галузей науки - фізику чи математику - занурюється, живе у цьому світі. Завдання дорослих - допомогти дитині, підтримати її. Це питання досить делікатне, бо обдаровані діти - дуже вразливі. Треба вчасно виявити і почати розвивати здібності дитини.

Я нещодавно перечитував Сухомлинського, і в одній зі своїх публікацій він описує хлопчика, якому було дуже важко вчитися - не встигав за однолітками. І постало таке питання: чи залишати його на другий рік? Тоді вчителі вирішили травмувати дитину і все ж таки його перевести, можливість наздогнати інших. Всі домовилися, що будуть шукати особливий підхід до цього хлопця. А в нього були проблеми із точними науками. І ось одного разу, восени, коли діти пішли гуляти, Сухомлинський дав їм завдання знайти листочки з різними відтінками, а хто більше знайде - той буде переможцем. А коли порахували, виявилося, що цей хлопчик знайшов набагато більше, ніж інші діти. Біля 30 відтінків! А на уроках праці вчителі побачили його зацікавленість бути з природою ближче. З часом він став видатним садівником, винайшов біля 30 сортів вишні. Таким чином дитина знайшла себе. Тож, якщо б не було цих педагогів, людей, які люблять дітей, які розуміють їхні проблеми - мабуть він міг мати трагічну долю...

Моїх друзів, які прагнуть до науки, цікавить таке питання: відомо, що дітям, які пишуть МАНівські роботи, намагаються відмінити пільги при вступі у ВНЗ. Як ви вважаєте, це справедливо?

Я думаю, що будь-які пільги - це взагалі не дуже добре. Всі діти повинні мати рівні умови. Але в сьогоднішніх реаліях створити однакові умови навчання дуже складно. Наприклад, дуже відрізняється матеріально-технічна база міських і сільських шкіл - обладнання, забезпечення літературою, комп´ютерами. Мала академія наук дає можливості проявити свої здібності під час виконання наукових досліджень. Тут учні набувають умінь пошуку інформації поза межами шкільної програми та поєднання знань і навичок з різних галузей. Це діти з глибоким аналітичним і синтетичним мисленням, творчі, креативні. Я вважаю, що оскільки МОН зберегло пільги переможцям олімпіад, то ці пільги повинні бути збережені в тій же мірі і для переможців МАН. І це не наша примха - це обов´язок держави, яка думає про своє майбутнє.

Якими якостями повинна володіти людина, яка йде у науку?

Перш за все, повинна бути величезна внутрішня мотивація. Друге - це працездатність. Наука не любить ніякої суєти. Для того, щоб мати результат, треба днями і ночами працювати. Ну і третє, безумовно, треба бути оптимістом. Є навіть теорія, що коли людина позитивно мислить і настроює себе на перемогу, то її бажання матеріалізуються. Треба вчасно визначитися із своєю місією на землі, вірити. А до перемоги веде та дорога, яку прокладаєш сам!

Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram