Ретроспектива
«Нас звинувачують, що ми хочемо скасувати люстрацію. Щоб усі зрозуміли, що ми не збираємося скасовувати люстрацію, ми пропонуємо її посилити», — такий вступ зробив Володимир Зеленський, анонсуючи свій законопроект про люстрацію.
Очевидно, подібна позиція нового президента пов'язана із закидами йому у тому, що він призначив главою своєї спочатку Адміністрації Андрія Богдана, що за критеріями, передбаченими в Законі "Про очищення влади" (від 2014 року), не мав права займати посаду в органах влади впродовж десяти років (тобто до 2024 року).
З грудня 2010 по березень 2014 Богдан працював заступником міністра Кабінету Міністрів — Урядовим уповноваженим з питань антикорупційної політики.
Так, його прізвище не було у відповідному реєстрі осіб, що потрапили під люстрацію. Оскільки Богдан звільнився "за власним бажанням".
До слова, розпорядження про звільнення Богдана саме з таким формулювання підписав тоді прем'єр-міністр Арсеній Яценюк 5 березня 2014 року.
Наприкінці червня у команді Зеленського анонсували переїзд із Банкової і перехід на "більш сучасний і європейський термін" — Офіс президента. Хоча під цією, здавалося б, деталлю криється спроба відбити удар по Богдану. Адже зміна вивіски означає, що він уже не підпадає під люстрацію — такої посади як глава Офісу президента в цьому законі немає.
Але повернемось все таки до законопроекту Зеленського.
Підміна терміну
"Посилення" люстрації для Зеленського фактично полягає у підміні терміну, який застосовують для посадовців, що повинні підпадати під заборону працювати на державу.
Так, у нинішньому законі йдеться про люстрацію (заборону займати посади в органах влади і місцевого самоврядування) щодо осіб, котрі займали визначені в законі посади не менше одного року у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року (період влади Віктора Януковича, продовж якого той узурпував владу (ст.1 Закону), підірвав національну безпеку та оборону, що в результаті призвело до анексії Криму та бойових дій на Донбасі). Зеленський пропонує поширити люстрацію на тих, хто працював за часів Петра Порошенка — з 23 лютого 2014 року по 19 травня 2019 рік.
У чому полягає його логіка? У пояснювальній записці законопроекту, що власне і повинна містити його головну ідею, йдеться: "На сьогодні питання люстрації в Україні – це не тільки питання відновлення суспільної довіри до державної влади, але й питання державної безпеки. Люстраційний процес з його специфічними ознаками, притаманними Україні, полягає в тому, що за змістом люстраційних процедур, закладених у діючому Законі України "Про очищення влади", наразі значна частина членів парламенту, уряду, представників органів виконавчої, законодавчої, судової влади за визначеною ідеологією і критеріями підпадають під дію Закону "Про очищення влади".
"Очевидно, що такими особами чиниться тиск з метою не допустити завершення вже розпочатих процесів люстрації або ж проведення люстрації взагалі. У центральних органах виконавчої влади відшукуються різні способи уникнення від звільнення відповідно до прийнятого Закону, наприклад здійснюється своєрідне тлумачення Закону (коли департаменти, управління, відділи визнаються не самостійними структурними підрозділами центральних органів виконавчої влади), а деякі категорії посад щодо яких має застосовуватися процедура очищення взагалі не враховані в Законі України "Про очищення влади", — йдеться в записці.
Риторичним в цьому контексі, мабуть, є питання: а як же історія з Богданом?
Порошенко і Ко
Зеленський пропонує фактично замінити в законі команду Януковича на команду Порошенка. Зокрема, в його варіанті 10-річну люстрацію потрібно застосувати до:
- президента, голови Верховної Ради, першого заступника і заступника голови Верховної Ради, прем’єр-міністра, першого віце-прем’єр-міністра, віце-прем’єр-міністра;
- міністра, керівника центрального органу виконавчої влади, який не входить до складу Кабінету Міністрів;
- голови Нацбанку, голови Антимонопольного комітету, голови Фонду державного майна, голови Державного комітету телебачення і радіомовлення, їх першого заступника, заступника;
- Генпрокурора, голови Служби безпеки, голови Служби зовнішньої розвідки, начальника Управління державної охорони, керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, керівника центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, їх першого заступника, заступника;
- керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Міністерства внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та/або реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
5-річне очищення президент пропонує застосувати до наступних посадовців за відповідним рішенням суду (!):
- голови та члена національної комісії, що здійснює відповідно державне регулювання природних монополій, державне регулювання у сферах зв’язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг;
- глави Адміністрації президента, керівника Державного управління справами, керівника Секретаріату Кабміну, Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, їх першого заступника, заступника;
- члена Вищої ради юстиції, члена Вищої ради правосуддя (крім голови Верховного Суду України, голови Верховного Суду), члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів, голови Державної судової адміністрації, його заступника;
- керівника, заступника керівника самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату) Генпрокуратури, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Міністерства внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та/або реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції.
Виняток становлять лише ті, хто отримав статус учасника бойових дій (хоча й сьогодні діє така ж норма, попри те, що відомі факти, коли окремі посадовці перебували в далеких від активних бойових дій місцях, аби отримати таке посвідчення і уникнути люстрації).
Кандидатів у президенти, міські, сільські голови, народні депутати чи депутати обласних, районних, міських рад можуть не зареєструвати, якщо вони не подаватимуть заяви про (не)підпадання під люстрацію.
Крім того, Зеленський пропонує ввести люстрацію для суддів, котрі ухвалювали рішення, щодо яких Євросуд з прав людини констатував порушення прав людини. А також — заборонити ставати адвокатами (або позбавити свідоцтва) усіх тим, до кого застосовується люстрація.
Важливо, що вищеперераховані особи не можуть займати усі ті ж посади, в тому числі бути президентом, народним депутатом, депутатом місцевої ради.
Хоча люстрація щодо виборних посад категорично засуджується міжнародними експертами, в тому числі Венеціанською комісією.
Уже очевидно, що окрім самого Порошенка, прем'єра Арсенія Яценюка і Володимира Гройсмана, майже усіх міністрів часів двох Кабмінів, Генеральних прокурорів, голів СБУ тощо, під "люстрацію Зеленського" (у випадку ухвалення саме такого законопроекту) підпадає заступник глави Офісу президента Вадим Пристайко, секретар Ради з питань нацбезпеки і оборони Олександр Данилюк, голова Нацради "Укроборонпрому" Айварас Абромавічус.
Не виключено, що під час підготовки відповідного проекту закону в команді Зеленського розуміли, кому загрожує подібна люстрація. А відповідна ініціатива, можливо, мала на меті демонстрацію того, мовляв, ми готові і "своїми" пожертвувати.
Мета люстрації
Запровадження люстрації — це крайній крок. Досвід європейських країн (Польщі, Словаччині, Литві, Латвії, Румунії тощо) свідчить, що таке штучне очищення державного апарату здебільшого використовувалось щодо осіб, котрі працювали на комуністичні режими або владу, що діяла всупереч інтересам суспільства.
Правда, навіть з такою ціллю держава має право запровадити люстрацію (що апріорі буде порушенням Конституції, оскільки заперечує право кожного займати будь-яку посаду) щодо певних державних посадовців, котрі були причетні до серйозних порушень прав людини або займали високі посади в установі, що відповідала за організацію серйозних порушень прав людини.
Парламентська асамблея Ради Європи ще в 1996 році висловилась, зокрема, що "нікого не може бути піддано люстрації виключно за особисті думки чи переконання, а сама люстрація повинна бути індивідуальною (не колективною) відповідальності".
Важливо при цьому оцінювати масштаби і наслідки такого кроку, аби не призвести до колапсу державного апарату чи боязні громадян йти працювати на ці посади. Подібні застереження в 2015 році українській владі давала Венеціанська комісія. Щоправда, навіть ті правки, які вона рекомендувала внести в нині чинний закон, парламент не спромігся прийняти.
Скарга на конституційність люстрації з 2015 року лежить на розгляді в Конституційному Суді. І вже кілька разів в інформаційному просторі поширювалися чутки, що судді мають намір скасувати відповідний закон.
***
Із виступу Зеленського, де він анонсує свій варіант люстрації, видається, що на підготовку цього законопроекту його підштовхнуло спілкування з місцевими чиновниками. Хоча як невігластво останніх прямо пов'язане з необхідність люструвати представників колишньої влади? І чому запровадженням люстрації команди Порошенка президент пропонує фактично виправдати посадовців часів Віктора Януковича?
Більш вірогідний варіант, що новий президент заговорив про люстрацію, аби мобілізувати перед виборами свій електорат, серед яких рівень негативу до влади часів Порошенка просто зашкалює. А в боротьбі за кількість мандатів в майбутній Верховній Раді, очевидно, всі методи виправдані.