Він не став пояснювати ні під які відсотки готові російські банки надати кредити, ні на які терміни (на рік, два, чи 100 років?), ані будь-яких інших його параметрів. Тим більше, не може він обґрунтувати потреби такого кредиту для України – ніхто публічно не обґрунтував, чи нам потрібно розширювати ядерну енергетику (наприклад, до французького рівня), чи скорочувати (наприклад, як у ФРН), чи залишати на нинішньому рівні (приблизно 50% всієї електроенергії, яка виробляється в Україні).
Зрештою, було би дивно, якби Валерій Мунтіян став пояснювати щось про ядерну енергетику. Адже це не належить до його компетенції. Кредитування ядерної енергетики скоріше у компетенції Міністра фінансів і Міністра вугільної промисловості та енергетики України. Лише керівництво уряду, чи держави могли б відповісти на всі питання. Зокрема, чому вони догосподарювалися за майже чотири роки до того, що потрібно брати позики, які віддаватимуть українці, коли, напевно, давно вже не буде нинішньої команди при владі в Україні. Могли б. Але наразі так не сталося – керівництво держави та уряду, напевно, не вважають за потрібне вносити якусь ясність у питання кредитування.
Вперше про кредит російських банків у 5–6 мільярдів доларів США заговорив Володимир Путін – тодішній прем'єр-міністр Російської Федерації - 3,5 роки тому, в 2010-му. Йшлося тоді про будівництво за ці гроші 3-го і 4-го блоків Хмельницької АЕС. Наші керівники відразу погодились з цією ціною, не вдаючись у якийсь аналіз, обґрунтування, чи банальне порівняння. Власне порівняння. Бо ж не треба детально розбиратися в ядерній енергетиці, щоб задати собі питання: "чому такий самий проект (два російські реактори потужністю 1000 мгВт кожний) на АЕС Тяньвань в Китаї коштує 1,7 мільярдів доларів США, а для України добудова (підкреслюю – ДОБУДОВА. Яка має бути дешевшою, ніж будівництво з нуля, як у Китаї) має коштувати 5–6 мільярдів доларів США, тобто в 3–4 рази дорожче".
Тоді, очевидно зрозумівши, що інші люди в Україні вміють порівнювати, керівники відповідних галузей не ризикнули "освоювати" цих грошей. Три з половиною роки мовчанки і ніяких пояснень! А тепер, виходить, що "поставили стару ядерну платівку"?
Тепер же все-таки ситуація змінилася: ті самі 5–6 мільярдів доларів дають вже під два проекти: два реактори на Хмельницькій АЕС і завод з виготовлення ядерного пального. Тільки знов щось не складається з арифметикою. Завод оцінювався в цілому дешевше, ніж 1 мільярд доларів США, з яких, мабуть, вже більша частина освоєна. А тоді (навіть, якщо кредит складатиме 5 млрд доларів) два реактори на Хмельницькій АЕС коштують приблизно 4 мільярди доларів, тобто більше, ніж в два рази дорожче, ніж в Китаї. Чому? Ми, українці, вдвічі гірші для Російської Федерації і їх друзів?