Треба нагадати, що перед самітом чимало аналітиків гадали, чи не стане Україна розмінною монетою, чи не здасть Трамп Україну Путіну. Навіть зустріч Петра Порошенка з президентом США напередодні саміту багато хто сприймав як формальність з боку Трампа, данину дипломатичній ввічливості. Зі слів Порошенка глави держав обговорили питання захисту України від агресора, а також енергетичну безпеку, зокрема, неприпустимість будівництва «Північного потоку-2», який є суто політичним проектом і має на меті підрив економічної, енергетичної і глобальної безпеки Європи. Навіть серйозність обговорюваних питань не похитнуло позицію скептиків.
З останньою тезою від CNN щодо вдалої для Путіна пре-конференції складно не погодитися. На прес-конференції Путін поруч з Трампом виглядам гігантом – складалося враження, що вони помінялися зростом. Президент Росії, як господар становища коментував міжнародну політику, в тому числі і українські справи, а президент США прислухався до нього, як слухняний школяр до вчителя і не заперечив йому навіть тоді, коли Путін розповідав про невтручання Росії в американські вибори. Путін також просив Трампа посилити тиск на Україну задля виконання нею Мінських угод. Отож, в плані піару Путін справді міг святкувати перемогу. Щодо всього іншого, то з тверджень анонімних джерел від CNN можна лише посміятися.
Путін з виглядом переможця коментував навіть позицію США щодо Криму, мовляв, Вашингтон вважає це неприйнятним, а ми там провели референдум і вважаємо, що Криму законно приєднався до Росії. Виглядало так, що США не згодні, але поважають позицію Росії.
Аж за кілька днів голова Державного департаменту США Майк Помпео виступив із «Кримською декларацією». Цей документ жорстко підтверджує позицію Вашингтона щодо Криму і посилається на політику США невизнання анексії Балтійських держав Радянським Союзом аж до розвалу останнього. «Разом з союзниками, партнерами і міжнародною спільнотою, - сказано в документі, - Сполучені Штати відкидають спробу Росії анексувати Крим і зобов'язуються дотримуватися цієї політики доки не буде відновлена територіальна цілісність України». Не інакше як саме ця новина для Кремля перевершила всі його очікування.
Лише через чотири дні після зустрічі у столиці Фінляндії Пентагон оголосив, що Україна отримає додаткову фінансову допомогу у сумі 200 мільйонів доларів для цілей безпеки. Кошти мають використовуватися для придбання обладнання для посилення командних можливостей української армії, забезпечення безпечної передачі оперативних даних та придбання пристроїв нічного бачення. Частина обладнання буде призначена для військовослужбовців, які проходять навчання. Ця новина також навряд чи була очікуваною для Путіна і його оточення.
Ще Путін виступив на прес-конференції з пропозицією провести референдум на Донбасі про статус цієї території. Через те, що Трамп не став заперечувати, в Україні дехто сприйняв цю звістку мало не як згоду Трампа на такий захід. Тим більше, що стався виток інформації у ЗМІ, згідно з яким Путін розповідав топовим російським дипломатам, що він обговорював це з Трампом.
За кілька днів після зустрічі в Гельсинкі речник Ради національної безпеки США Гаррет Маркіз заявив, що можливість для проведення референдуму не передбачена Мінськими угодами. До того ж, референдум на неконтрольованій території України буде нелегітимним, додав Маркіз. «Адміністрація не розглядає питання про підтримку референдуму на сході України. Організація так званого референдуму у частині України, яка не перебуває під контролем уряду, не матиме легітимності», - сказав він.
Отож, CNN мав би взяти від своїх анонімних інформаторів від спецслужб якісь більш докладні пояснення. Інакше це звучи.
Київ у цій ситуації може лише задоволено потирати руки. Всі балачки про те, що Москва і Вашингтон вирішуватимуть долю України без участі Києва виявилися безпідставними. Здається, позиція США щодо Россії після саміту лише зміцнилася.
Слід нагадати, що з перемогою Трампа очікувалося погіршення стосунків США і України. Говорили, що українська влада співпрацювала на виборах з опонентами Трампа і він цього ніколи не забуде.
Але давайте згадаємо деякі миротворчі ініціативи адміністрації попередника Тремпа Барака Обами. Зокрема, заступниця голови Держдепу США Вікторія Нуланд стояла за так званим планом Мореля. Формально його висунув французький дипломат П'єр Морель. План полягав у тому, щоб провести вибори в самопроголошених республіках на Донбасі поза контролем України, а потім все це інтегрувати в Україну. Розробила цей план саме пані Нуланд, атож, та сама, яка печеньки на Майдані роздавала. Важко повірити, що такий підхід не був узгоджений з тодішнім президентом США. Звісно, погоджувалися на нього і учасники мінського процесу Ангела Меркель і Франсуа Олланд. У результаті успішного втілення цього плану Україна потрапляла б під повний контроль Росії. Адже самопроголошені республіки могли б блокувати будь-які ініціативи Києва, котрі б не подобалися б Кремлю.
Київ тоді без конфліктів з партнерами, зумів пропетляти і не вліз у цю антиукраїнську авантюру. Зумів виявити гнучкість і твердість одночасно.
Ви можете собі уявити сьогодні, щоб представник Держдепу по Україні Курт Волкер., який призначений республіканським керівництвом, пропонував щось подібне? Та його позиція сьогодні ледь не жорсткіша навіть, ніж позиція української влади. Він не відділяє Донбас від Криму. Заявляє, що санкції можуть бути зняті лише після того, як Росія виведе війська з Донбасу і поверне Крим. Правда, сам Трамп не висловлювався з цього приводу. Але всі його високопосадовці не раз озвучували позицію, подібну до Курта Волкера.
Одне слово, якщо CNN раптом виявить, що у адміністрації президента України висловили велике задоволення підсумками саміту у Гельсинкі, то він не помилиться.