І на чому треба зупинитися окремо: позиція України впливає. Вельми знаковим був той факт, що президент Трамп під час саміту НАТО в Брюсселі, скасувавши ряд зустрічей таки зустрівся з Петром Порошенком. За словами президента України, мова ішла про посилення безпеки України в оборонній сфері, про звільнення заручників, і енергетичну сферу, про Північний потік-2, який Німеччина прагне побудувати в обхід України. Розмова двох президентів це не лише формальність, але і сигнал навколишньому світові, шо Вашингтон не відмовляється від України. Це особливо знаково напередодні зустрічі Трампа з Путіним.
Однак, зустріч двох президентів була, можливо, найвагомішии, але тільки епізодом у цілому ряді подій. Вони засвідчили, що питання вступу України до НАТО прописалося у порядку денному як України, так і самого Альянсу. Звісно, до самого вступу ще далеко, але інші члени організації вже сприймають наміри Києва серйозно. Про це свідчить їхня підтримка у протистоянні з Угорщиною, чия позиція зненацька стала перешкоджати Києву.
Україні вдалося подолати опір Угорщини, яка спершу намагалася блокувати участь України в саміті НАТО через своє невдоволення українським законом про освіту. Він, на думку Будапешта, дискримінує національні меншини. До того угорці кілька разів блокували проведення комісії Україна-НАТО на рівні міністрів.
Потім Угорщина погодилася на участь України в саміті НАТО і знизила вимоги до закону про освіту. Однак, обіцяла блокувати будь-який документ, який буде ухвалено за підсумками зустрічі з українським та грузинським лідерами. Наступні події показали, що вона не стала це робити.
Категорична позиція Угорщини змінилася не сама по собі. За Україну заступився Вашингтон. Державний секретар США Майк Помпео у кінці травня обговорив з міністром закордонних справ Угорщини Петером Сіятро важливість підтримки взаємодії України і НАТО на тлі російської агресії. Це вплинуло на Будапешт. Це вагома деталь. Вона свідчить про те, що, попри багатьом світовим проблемам, Україна не залишається на задвірках уваги США. Нагадаю, що нинішній радник з національної безпеки США Джон Болтон за часів адміністрації Джорджа Буша був палким прихильником вступу України до НАТО.
Крім того, Угорщину на Парламентській асамблеї НАТО критикували представники Канади і Литви. Вони заявляли про неприпустимість такої позиції.
У березні на сайті НАТО з’явилася інформація про те, що Альянс визнає прагнення України до набуття повнокровного членства у організації. Це повідомлення, яке ні кого ні до чого не зобов’язувало. Але воно свідчило, що почалися нові порухи Києва до НАТО після того, як 2008 року Києву не вдалося отримати План дій щодо членства (ПДЧ), а за часів Віктора Януковича було ухвалено рішення про позаблоковий статус України.
Повідомленню на сайті НАТО передував лист Петра Порошенка до ґенерального секретаря Єнса Столтенберга з проханням надати Україні ПДЧ для вступу до Альянсу. Практика показує, що негайно ПДЧ ніхто ніколи не отримував. Це забирає якийсь час.
Однак, у травні парламентська асамблея НАТО подала надію Україні і Грузії на вступ до Альянсу. А в липні президент Петро Порошенко взяв участь у зустрічі на найвищому рівні президентів-країн Членів НАТО.
Саміт НАТО ухвалив декларацію, яка підтвердила рішення Бухарестського саміту 2008 року про те, що Україна може розраховувати на членство. «Ми твердо переконані в тому, що Україна має право самостійно вирішувати власне майбутнє та зовнішньополітичний курс без втручання ззовні. Зважаючи на прагнення України до членства в НАТО, ми дотримуємося наших рішень на Бухарестському саміті та на наступних самітах».
Якщо перекласти це з дипломатичної мови на людську, то Альянс заявив, що Москва не може визначати, куди Україні рухатися. Це право України визначати, куди їй вступати і як їй розвиватися.
Саміт також ухвалив заклик до Москви вивести війська з України:
«Ми закликаємо Росію, - сказано у його декларації, - припинити політичну, фінансову і військову підтримку озброєних угруповань та припинити військове втручання у Донецькій та Луганській областях, а також вивести військові підрозділи, оснащення та найманців з території України».
Лідери НАТО також вкотре висловили підтримку територіальної цілісності та суверенітету України, а також Грузії і Молдови у межах їхніх міжнародно визнаних кордонів та закликали РФ вивести свої збройні сили з територій цих трьох країн.
Ці події неодмінно вплинуть на внутрішньополітичне життя України, де фактично стартувала президентська виборча гонка. Серед основних претендентів лише Петро Порошенко наголошує на необхідності вступу до НАТО. Інші уникають цього питання і головний акцент роблять на мирі, не пояснюючи механізми, яким чином його можна досягти.
Якщо врахувати, що євроатлантичну інтеграцію підтримують 44 відсотка українців, то замовчування цього питання не додасть балів кандидатам у президенти.