По-перше, соціальні видатки трактуються як тягар, що гальмує розвиток економіки. І тому, кожного разу при формуванні бюджету, вони визначаються в останню чергу і за остаточним принципом. А, по-друге, соціальна політика розглядається ледь не як абсолютно легітимний інструмент підкупу владою електорату. Причому це стосується не лише влади нинішньої, а й усіх попередніх. І тому періодичні приступи «доброчинності» влади під вибори, насправді обертаються катастрофічними наслідками для економіки, бо мають не системний та хаотичний характер.
Чи можна зламати цю порочну практику? Безумовно! Проте не варто розраховувати на чудо, що дозволить за помахом руки розчистити усі об’єктивні завали та оминути штучно створені тупики.
В першу чергу слід позбавитись наявних стереотипів та поглянути на соціальну політику як на ефективний засіб впливу держави на економічний розвиток. Насамперед, через стимулювання внутрішнього споживання, без якого будь-яке виробництво глохне, як авто без пального. Але мушу попередити, що за цим ззовні невибагливим рецептом стоїть принципово відмінне ставлення держави до своїх громадян.
Адже, коли влада практикує періодичну «роздачу слонів» під вибори, вона фактично зізнається в тому, що зневажає їх і розглядає виключно як об’єкти своєї «турботи». І це не дивно, бо такими залежними від державної допомоги об’єктами значно легше маніпулювати, ніж коли кожен громадянин вважає себе і, насправді, є суб’єктом, що власною працею та ініціативою творить не лише особистий добробут, а й цю саму державу. А про те, наскільки громадяни України є залежними від подачок влади можна судити, хоча б з того, що їхня зарплата складає всього половину середньостатистичного доходу, а все інше вони «добирають» за рахунок всіляких виплат, дотацій та пільг, які призначають можновладці.
Отже, ключове завдання нової влади в сфері соціальної політики полягає у повернені громадянам України гідності. Аби добробут кожної працюючої людина максимально залежав від її продуктивності та підприємливості, а не від «доброї волі» чергового керманича чи рятівника Вітчизни.
Переконаний, що успішне виконання цього завдання стане поворотним пунктом у формуванні принципово нової соціальної політики. Коли вона нарешті постане не лише в якості системного інструменту впливу на економічні процеси, а й відбудеться як засіб докорінного оновлення всього українського суспільства, ствердження України як соціальної Держави.