1933 року автор “Маніфесту футуристів” і вірний прихильник фашизму Філіппо Томмазо Марінетті відвідав Львів з нагоди прем’єри власної п’єси “Полонені”. На його честь навіть влаштували банкет у готелі “Жорж”. Цей один з найстаріших готелів Львова, який досі асоціюється із розкішшю. А сьогодні цей готель належить члену ВО “Свобода Ігореві Кривецькому, також відомого за прізвиськом “Пупс”. Українська преса не соромиться називати його, в кращому випадку, “сірим кардиналом” або навіть кримінальним авторитетом. Офіційно він, звісно, займається бізнесом і є одним з найбільших спонсорів ВО “Свобода”. Режисер ніби натякає на певну спадкоємність між італійськими фашистами і українськими націоналістами.
З цієї деталі починає свій фільм художник та режисер Микола Рідний, який останні кілька років досліджує мілітаристські та ультраправі тенденції в Україні в рамках виставки-серіалу “Озброєні та небезпечні”. Цього разу його герой потрапляє до Італії, але більшою мірою мова все ж йтиме про нас.
За власним визначенням Рідного, режисера, оператора і монтажера в одному обличчі, “Temerari” — фільм-месенджер. Головний герой, альтер его режисера, український художник в Італії, знімає на мобільний телефон кадри міста, паралельно обговорюючи зі своєю українською подругою різні теми — скандал з видавництвом “Залізний тато”, якому не дісталося стенду на Книжковому Арсеналі, ставлення до українців в Італії та справу нацгвардійця Віталія Марківа, якого звинувачують у вбивстві італійського фотографа Андреа Роккеллі під час війни на Донбасі і засудили на 24 роки тюремного ув'язнення.
Режисер використовує метод поліекрану і тому паралельно із розмовами безіменних героїв в кадрі з’являються фото колишнього італійського віцепрем'єра Маттео Сальвіні, відомого прихильника Володимира Путіна чи афіші Венеційської Бієнале часів Беніто Муссоліні. Крім цього, Рідний дає слово двом італійським акторам, які вголос зачитують з місцевих газет новини про справу Марківа та арешти італійських найманців з “ЛНР-ДНР”. Останній факт влучно прокоментує українська співрозмовниця героя: “Українські праві прославляють італійський фашизм, а італійські праві воюють проти них”.
Але експериментальний док Миколи Рідного не зводиться до злої іронії над українськими прихильниками Марінетті і Муссоліні. Мешап з новин про українських правих, робіт італійських футуристів і фрагментів фільмів про тифозі виливаються на глядача, подібно стрічці новин чи Facebook. Інформація тут живе недовго, тому не дивно, що герої фільму скачуть з теми на тему. Але відчувається переживання автора за свободу вираження поглядів, яку ставлять під загрозу і прихильники італійського ультраправого політика Сальвіні, і українські "футуристи-футбольники".
Зрештою, Рідний сам стикався із ситуацією, коли ультраправі зірвали лекцію “Участь молоді у крайніх правих рухах” в рамках виставки “Озброєні та небезпечні”, яку він курував. Так що кому говорити про українських шанувальників італійських футуристів, як не йому.
Автор: Роман Губа.