Коли проаналізувати довоєнні, мирні часи, душа отримує максимальну сатисфакцію щодо ряду приємних, хоча й дискусійних і невирішених питань стосовно рівності і нерівності. Так хочеться тут написати назву книги в контексті змісту статті «Фройд би плакав» (роман Ірени Карпи). То гендер є таки чи існує латентна або відверта дискримінація?
Можна ностальгувати за всім: за величезною імплементованою базою міжнародного законодавства до українських аналогів, можна почитувати динамічні дискусії визнаних експертів щодо проблемних і вже вирішених питань рівності. Можна слідкувати за позитивною, «квотною» динамікою на користь жінок у виборчому законодавстві України. Тут мав бути перелік норм міжнародного права та українських законодавчих актів, що захищають гендерні позиції. Дуже довгий, видалила.
І ніщо так не відображає реальний стан речей, як застосування норм закону у невизначений, складний, воєнний період. Питання не в досконалості чи недосконалості законодавства, а в тому, як посадові та відповідальні особи його використовують у діях, які впливають на долі людей. От зараз саме про це.
Перед тим, як розпочати аналіз реалій гендерної політики, варто зануритись у семантичний дискурс. Характерними рисами державної гендерної політики є вироблення (з подальшим втіленням) гендерних стратегій, імплементація гендерного конструкту у сфери суспільного життя, прийняття гендерного законодавства, вироблення державних механізмів забезпечення гендерної рівності в суспільстві та узгодження їх із громадськістю, гарантії здійснення державної та правової політик щодо гендерної рівності, гендерний аналіз соціальних процесів.
Гарно – так, демократично – так, переконливо – аякже.
А в практиці все є інакше. Так от. Ситуація стосується одинокої матері, яка евакуює тринадцятирічну доньку, дистанційно при цьому працює та вирішує нагальні й поточні питання галузі, плануючи повернення в Київ. І закони України повністю захищають трудові права жінок з відповідним статусом у даній ситуації. Зі змісту статей 40, 41, 184 Кодексу законів про працю України («Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу», «Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов», «Переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці», «Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей») випливає, що Закон повністю на стороні одинокої матері.
До того ж, ситуація додатково захищена Кримінальним кодексом України, Відповідно до частини другої статті 172 Кримінального кодексу України («Грубе порушення законодавства про працю»), злочином є незаконне звільнення працівника з роботи, якщо воно вчинено відносно одинокої матері, яка виховує дитину віком до 14 років і суворо карається. Щоб підтвердити свої законні права, доводиться готувати масу документів з розлогою юридичною аргументацією, які завершуються життєствердними формулюваннями. Ось перелік окремих з них: «прошу підтвердити чи спростувати…; ознайомити мене з…; вказати правові підстави та причину…; надати юридичне обґрунтування…; прийняти та невідкладно зареєструвати цю заяву про…; розпочати за цією заявою…; повідомити мене письмово у встановленому законом порядку про…; вжити всіх передбачених законом заходів для об’єктивного та неупередженого розслідування…; викладені обставини підтверджуються доданими документами згідно переліку». Так стається, коли права повністю захищені законами України і цілковито знівельовані чиновниками.
І хтось звичайно скаже: «Та нема такого, нерівності нема, просто рудименти». Гаразд. Не буду переконувати.
І все-таки, вважаю своїм обов’язком продовжувати працю для посилення гуманітарної та культурної позиції України (від міжнародного до локального рівнів). І з гендерних практик розпочну (про культурні плани в період війни напишу на днях). Бо це мною от щойно прожите, вистраждане. Я не хочу, щоб українські жінки залишалися на самоті і без юридичної підтримки, коли порушуватимуть їхні трудові й інші законні права. Тому: два аспекти – академічний і практичний.
Ну як без академічності, яку мені так часто приписують.
Комплексна та ефективна гендерна політика – це цілеспрямована діяльність державних інституцій із забезпечення та гарантування рівних прав, свобод та можливостей для жінок і чоловіків, утвердження гендерної демократії, формування гендерної культури в суспільстві, захисту від дискримінації за ознакою статі, що є визначальною умовою досягнення гендерної рівності.
Добре, правда?
Додамо до цього таке. І з практичності, яка і так мені притаманна, пропоную наступне. Могла б вкластися в розлогий правовий аналіз, але не буду. Тому, до справи. Передбачаю, що ситуація, яка склалася з моїм незаконним, необґрунтованим звільненням (а я налаштована на поновлення і відновлення репутаційних втрат) стосуватиметься багатьох українських жінок. Я захищатимусь і відстоюватиму свою честь і гідність до встановлення справедливості. Отже, найкращий внесок у розвиток гендерної політики на даний момент вважаю підкріплення інших жінок компетенцією та правовим супроводом у непрості часи. Впевнена, органічно прийшов момент відкрити український правовий гендерний фронт.
Є два шляхи участі в проекті: 1. Стати волонтером-юристом для захисту трудових прав жінок. 2. Звернутися за допомогою у відновленні законних прав. Ми будемо діяти разом із правозахисними організаціями, спільно підтримуватимемо жінок, що боротимуться за свої права. Точка входу: пошта [email protected] і мій FB. Маю на меті започаткувати для наших берегинь ініціативу «Український правозахисний гендерний фронт». Долучайтеся, об’єднуймося всередині, щоб своїми знаннями, вміннями, правдою і досвідом діяти у період війни і після перемоги. Прийматиму пропозиції як організаційного, так і концептуального характеру. Буду вдячна за зацікавленість та включення. Бо я готова прийняти бій за права українських жінок, за країну.