Знаєте де такий «двір-сцена»? – питаю.
Так це ж наш двір… І ви вже прийшли!
Майже як в старому анекдоті. Я посміхнувся й почав знайомитись з молоддю. Професійна цікавість всюди мене «виводить» на самих поінформованих. Хлопці й одна дівчина по черзі відривають погляд від екрана комунікатора й розповіли що в них у дворі дуже весело. Бувають концерти, фільми дивляться, лекції різні.
- На день міста до нас телебачення набігло, повний двір. Потім чай пили з цукерками, на сцені музиканти справжні виступали.
- А ще ми разом квіти саджали та ярмарок проводили.
У кожної ініціативи є батько. Не може бути так, що все це відбувається само по собі. Так виявилось й у цьому дворі. Мітя Ковбасюк – лідер місцевої громади виявився неабияким адептом розвитку культури добросусідства. На вході у “Двір-сцену” познайомились ми з ним.
Рудобородий з уважним поглядом, дуже ввічливий й привітний зголосився вгамувати мій інформаційний голод.
- Мета нашого проєкту — відновити культуру сусідства. Це означає не тільки проводити спільні фестивалі, події, але й робити найпростіші дії разом. Як кажуть - партисипативні практики. Відчищали від бруду нашу браму, висаджували квіти. Проводили, поки це можливо було Школи культури добросусідства для всіх небайдужих з інших дворів й навіть міст. Створили програму підтримки й розвитку мікроспільнот під час пандемії за підтримки forumZFD.
Мітя витяг з кишені гаджет, запустив youtube й показав цілий канал розвитку культури сусідства «Виживуть тільки сусіди» який він з командою наповнює.
- Ми хочемо зібрати та поширити різний корисний досвід як у наших дворах налагодити атмосферу приязні поміж сусідів. Не всі з першого заклику відгукаються, але ми вже випустили декілька епізодів в яких розповідаємо як стали можливі наші зусилля по відновленню двору. Ці відео ми поширюємо в глобальній мережі й нам на заклик почали надходити листи від незнайомих людей з лайфхаками.
А дійсно, чому всі дбають тільки про матеріальні проблеми співвласників багатоквартирних помешкань? Більший дефіцит серед нашого міського люду саме у якості відносин. Роками мешкаємо поряд, а не знаємо прізвище, чи навіть ім’я сусідів. Про яку культуру, чи довіру можна казати в цьому разі! В тих самих дворах могла б панувати взаємодопомога, але… не навчені. Тому справедливо що у цьому одеському дворі розпочали з просвіти мешканців.
Серед спільноти організаторів «Школи культури сусідства» опинились не тільки мешканці двору-сцени. Долучився “Фонд розвитку міста Одеси” – громадська організація. Потім, підтримав forunZFD, USAID, УКФ у часи пандемії долучився. Запросили відомих експертів з урбанізму, історії, культури, які розповідали не тільки про загальновідомі факти, але й про свої унікальні засоби соціального конструювання.
- До нас у двір тепер заходять не тільки з близьких дворів на Ніжинський, але й з Молдаванки. Двір на Середній таку смачну юшку зварив на день міста у вересні… Приїздили за досвідом хлопці з Чернігова, а з однодумцями з Чернівців онлайн батл провели: чий двір краще.
Вже смеркалось. Мітя мене провів до рогу де яскраво освітлена «шаверма» зібрала десяток земляків. Всі вітались один з одним й посміхались, наче й карантину немає. Знайомі люди швидше дійдуть згоди та побудують щось конструктивне, подумав. Саме це в дефіциті тепер у наших дворах.