Єврофедерація ризикує стати політичним феноменом, якщо вона буде втілена. По-перше доволі хитка євроспільнота не має навіть усіх рис конфедеративного утворення і реальної політичної єдності, немає спільної «ідентичності» яка могла би скріпити утворення зсередини, немає єдиної армії, існують серйозні проблеми з бюрократією. Європейська бюрократія певим чином стала найгіршим для громадян країн, що є в ЄС. І перспективи підпасти під її контроль ще більш загрозливі для пересічного громадянина, аніж якісь евфемерні кризи демократії, загрози популізму чи ера постправди.
Разом з тим, частково такі заяви є продовженням «промацуванням грунту» перед спробою реалізації поглиблення влади євроінституцій у Старій Європі. У Східній Європі довіра до євроінституцій ще нижча, з огляду на місцеву специфіку. Зокрема, днями Угорщина, Польща та Хорватія не підтримали фінансування абортів з бюджету країн ЄС, яке запропонувала Данія у відповідь на скасування їх фінансування з держбюджету США Дональдом Трампом. І такі події свідчать не лише про політико-економічний, але і про ідеологічно-ціннісний розлад всередині ЄС: Стара і Нова Європа живуть різними ідеалами.
Поява такого федеративного утворення на карті можлива, однак іміджеві втрати для ЄС будуть просто колоссальні. Не зовсім однозначною є позиція країн Скандинавії, однозначно негативно до втрати суверенітету можуть поставитися в Будапешті та Варшаві, наростає напруга між Брюсселем та Португалією і Іспанією, проти яких керівництво ЄС ввело санкції за проблеми з економікою. Україна ж вкотре не залучена до внутрішньоєвропейських процесів, однак потенційне утворення федерації замість ЄС робить потенційне членство нашої країни у євроспілці ще менш можливим.