Нагадаю, що в результаті дії Закону Савченко з установ виконання покарань та слідчих ізоляторів було звільнено 7 086 осіб.
Із них - 919 осіб засуджені за умисне вбивство, 583 – за умисне тяжке тілесне ушкодження, 1750 – за вчинення крадіжки, 1 244 – за грабіж, 998 – за розбій та 765 осіб - за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів.
За словами Міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова, із вказаної кількості звільнених осіб 785 – вже вчинили злочини повторно. З них - 22 умисні вбивства, 18 – тяжкі тілесні ушкодження, 10 - зґвалтувань, 405 - крадіжки, 131 - грабежі, 66 – розбої, 39 - шахрайства, 20 – хуліганство та ін.
Цифри вражаючі. Для всіх очевидно, що застосування й надалі положень цього закону є небезпечним для життя і здоров’я громадян.
Гуманізація правоохоронної системи
Парламент має розглянути два законопроекти, які стосуються порядку зарахування строку попереднього ув'язнення у строк відбування покарання.
Законопроектом №4548 пропонується внести зміни до статті 72 Кримінального кодексу України, згідно з якими один день попереднього ув’язнення буде зараховуватися, як один день фактичного відбування покарання у вигляді позбавлення волі, у разі вчинення особою тяжких та особливо тяжких злочинів.
Ще один законопроект №4032 також передбачає, що норми Закону Савченко не поширюватимуться на осіб визнаних винними у вчиненні тяжких або особливо тяжких злочинів.
Із цього можна зробити висновок, що не зважаючи на усі негативні наслідки цього Закону, його ніхто скасовувати не збирається. Пропонується і надалі зараховувати один день перебування в СІЗО за два дні відбування покарання у вигляді позбавлення волі, якщо особа визнана винною у вчиненні злочинів невеликої та середньої тяжкості.
Тому той факт, що у майбутньому, через недолугі закони, вбивці на волі передчасно не опиняться, - звісно, не може не тішити.
Чого не скажеш про педофілів. Адже відповідно до ч.1 ст. 155 Кримінального кодексу України за статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, особа максимально може бути засуджена до покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі. А такий злочин визнається злочином середньої тяжкості. Тому, навіть, в разі внесення запропонованих змін, педофілам і на дальше буде вигідно чим по довше посидіти в слідчих ізоляторах.
Окрім цього, поданими законопроектами залишається невирішеним ще одне питання – що сьогодні робити з тими, кого уже достроково звільнили та з тією великою кількість осіб, які згодом також передчасно вийдуть на волю?
Переконаний, що єдиним можливим способом вплинути на таку вкрай негативну ситуацію - є встановлення адміністративного нагляду за усіма особами, яких достроково звільнили з місць позбавлення волі завдяки Закону Савченко.
Адміннагляд - це комплекс заходів, які здійснюються державою в першу чергу для того, щоб особи, яких звільнили з місць позбавлення волі, не вчиняли нових злочинів.
Такий нагляд здійснюється працівниками Національної поліції на підставі судового рішення. Конкретні форми нагляду встановлюється судом в залежності від характеристики засудженої особи та тяжкості вчиненого нею злочину. Тобто, в кожному конкретному випадку суд вирішує, які обмеження будуть ефективними щодо певної особи. Таким чином, універсальної формули немає, однак є загальний порядок.
Відповідний Закон у нас уже є. Його прийняли ще у минулому столітті — у 1994 році, на зорі української незалежності. Тоді ми просто калькували радянські закони. Переписали усю ту систему, яка нам дісталась у спадок від Радянського Союзу. У результаті - послуговуємось адміністративним наглядом 60-70-х років. З того часу закон не зазнавав концептуальних змін.
Наразі у нас нагляд за колишніми ув’язненими здійснюється, якщо начальник виправно-трудової установи подав документи до суду. Якщо ж він «забув» це зробити, то жодного нагляду немає. Єдиний виняток встановлений для осіб, які вчинили злочин пов'язаний із обігом наркотиків – за ними адміннагляд встановлюється в будь-якому разі.
Такий порядок здійснення нагляду за колишніми засудженими не може бути ефективним, містить корупційні ризики, а тому, очевидно, потребує суттєвих змін.
Іноземний досвід та українські реалії
В країнах Європи і США вже дуже далеко пішли в питанні впровадження нових форм нагляду, які доцільно було запровадити і в Україні.
У низці європейських країн практикують заборону особі, яка вчинила злочин щодо членів своєї сім’ї, наближатися до них. Якщо злочин здійснено в стані алкогольного сп’яніння, то застосовують заборону вживати алкоголь. Такі правила, до прикладу, встановлені в Данії, Німеччині, Угорщині, Бельгії, Італії, Польщі, Естонії та деяких інших державах.
Щодо статевих злочинів вчинених щодо неповнолітніх, то на Заході, навіть, після відбуття покарання особою, з неї не знімають електронний браслет і забороняють наближатися до місць, в яких потенційно можуть перебувати діти, як от школи чи дитячі садочки.
В Голландії і Данії звільнений засуджений, який відбував покарання за вчинення статевого злочину щодо неповнолітніх, контролюється в реальному часі уповноваженим представником держави.
Адміністративний нагляд — складова частина реформи правосуддя
Реформуючи систему правосуддя, треба реформувати і пенітенціарну систему, і систему адміністративного нагляду. Є дуже багато конвенцій і документів, які стосуються правил організації адміністративного нагляду чи пробації, як її ще називають.
Отож, внесення концептуальних змін до Кримінально-виконавчого кодексу України, а також Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» є запорукою попередження скоєння повторних злочинів. І це дійсно – той механізм, який може врятувати країну від непоправних наслідків дії Закону Савченко.
Це матиме позитивний вплив на забезпечення безпеки громадян та засвідчить щире бажання гуманізувати правоохоронну сферу.