Перш ніж щось робити, завжди потрібно мати відповідь на питання – для чого це потрібно? Новий варіант цього розділу Основного Закону Конституційна комісія напрацювала ще влітку 2015 року. Однак, для чого були потрібні місяці цієї роботи - сказати складно. Так, дійсно, для проведення в Україні реформи децентралізації, в Конституцію необхідно вносити зміни. Те саме стосується й судової реформи. Але норми розділу Основного Закону про права і свободи людини сьогодні вже ґрунтуються на положеннях універсальних міжнародних договорів, і є майже ідентичними у всьому світі. Тому говорити про їх застарілість не варто. Тим більше, напрацювання Конституційної комісії навпаки можуть звузити обсяг соціальних прав і свобод українців у порівнянні із сьогоднішнім рівнем.
Право на свободу: конкуренція судам
Нині питання обґрунтованості затримання особи вирішує виключно суд. У проекті від експертів Конституційної комісії передбачено, що «за наявності обґрунтованих і законних підстав для арешту або затримання, особа має негайно постати перед судом або іншою посадовою особою, якій належить за законом право на судовий розгляд…».
Ця пропозиція йде у розріз навіть із судовою реформою: в проекті змін до Конституції, в цій частині, немає жодної згадки про те, що правосуддя можу здійснюватися іншими органами чи то посадовими особами. Оскільки в тексті Основного Закону зберігається ст. 124, яка говорить, що делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Хочу зазначити, що у разі прийняття цих пропозицій, по-перше, виникнуть суперечності між нормами Конституції. По-друге, в Україні приймати рішення про арешт або затримання особи зможе, не лише суд, але і посадова особа; яка саме - депутати зможуть визначити на рівні закону. А тут з’являється широке поле для маневрів.
Право власності: Експропріація як «подарунок» для інвесторів
Замість того, щоб посилити захист інституту власності в Україні та включити до Основного Закону додаткові гарантії, відсутність яких насправді є суттєвою проблемою для притоку інвестицій в нашу державу, експерти Конституційної комісії пропонують діяти навпаки. А саме – розширити перелік обставин, які допускають примусове позбавлення права власності.
До таких підстав, як відчуження майна з мотивів суспільної необхідності і конфіскація, додається ще і націоналізація та експропріація. Цікаво, чи побільшає після цього охочих вкладати кошти в Україну?
Окрім цього, Основний Закон пропонується доповнити положенням про те, що «примусове заволодіння іноземною державою на тимчасово окупованих територіях України власністю України, її фізичних і юридичних осіб….не має жодних правових наслідків». Така норма є абсолютно правильною. Таким чином, ми не визнаємо, наприклад, факту заволодіння Росією майном, розташованим на окупованих українських територіях. Єдине зауваження викликає лише доцільність закріплення цієї норми на конституційному рівні, адже вона могла б бути визначена на рівні закону.
Охорона здоров’я: тільки в екстрених випадках
Сьогодні українці мають право на безоплатну медичну допомогу, що передбачене статтею 49 Конституції. Також Основний Закон гарантує те, що існуюча мережа медичних закладів не може бути скорочена. Ці норми пропонують виключити з проекту Основного Закону.
А держава залишить за собою обов’язок гарантувати надання мінімального обсягу безоплатних медичних послуг та безоплатної медичної допомоги, і лише в екстрених випадках, що встановлені законом.
З одного боку, гарантувати те, що держава не може виконати - не правильно. Реально безкоштовної медицини в Україні немає, для цього не вистачає коштів держбюджету.
Але ж обмежувати право на безоплатну медицину критеріями «мінімальності» та «екстреності», на мою думку, є ще більш злочинним. Він призведе до того, що в лікарів зникне обов’язок надавати допомогу якісно, а також, теоретично, дає право просто відмовити в наданні медичних послуг.
Невідчужуваність і непорушність прав людини
Часто закони України визнаються неконституційними саме через те, що вони звужують зміст та обсяг існуючих прав. Це положення ст. 22 чинної Конституції існує для того, щоб обмежити апетити влади та зберегти сталість суспільних відносин. Найбільш важливий акцент в цій нормі саме на слові «існуючих» прав.
Члени Конституційної комісії пропонують замінити лише одне слово: «не допускається звуження змісту і обсягу конституційних прав і основоположних свобод». Таким чином, не можна обмежувати лише ті права, які передбачені в Конституції, а щодо всіх інших прав, передбачених на рівні законів – заборони вже не буде.
Тому, ситуація за якої сьогодні, прикладом, громадяни мають право на безкоштовний проїзд у громадському транспорті, або ж пільги з оплати комунальних послуг, або ж безоплатну повірку лічильників, а після прийняття Конституції, в такій редакції, змушені будуть за це платити, стане цілком реальною. Хіба такі пропозиції розширяють права громадян?
Право на притулок або хвиля мігрантів?
Статтю Основного Закону, що регулюватиме право на отримання притулку в Україні громадянами інших держав, хочуть викласти в такій редакції: «ніхто не може бути висланий чи екстрадований у державу, в якій не скасована смертна кара або існує реальна небезпека того, що він може бути підданий катуванням чи іншим видам нелюдського чи такого, що принижує людську гідність, поводження або покарання».
Зважаючи, що норми Конституції є нормами прямої дії, це обернеться тим, що видворити з України, наприклад, громадянина США, Білорусі, Китаю, Афганістану чи Ірану, навіть, якщо вони не вчинили злочинів, за яких до них може бути застосоване найсуворіше покарання на їх Батьківщині, буде неможливо. Оскільки в цих країнах не скасована смертна кара. Це може спричинити цілу хвилю міграції.
Загальні враження: валіза без ручки?
Схоже, що в Україні зміни до Конституції України вносяться заради самих змін. Жодної користі для громадян, чи посилення їх конституційних прав даний документ взагалі не несе. Хоч якось пояснити необхідність змін до Конституції в частині прав і свобод людини можна було б, якби її запропонували доповнити новими положеннями, які виникли, у зв’язку з плином часу і появою абсолютно нових правовідносин. До прикладу, правом на збройний захист свого життя або додатковими можливостями на захист своїх прав в мережі Інтернет.
Але такі новели в проекті Основного Закону відсутні. Навіщо ж переписувати те, що і так написано добре?