Ірпінська рада та я особисто маємо стосовно цього питання принципову позицію – Біличанський ліс повинен належати громаді. Цілісно, а не якась його частина. Про вирубування дерев і будівництва на їхньому місці багатоповерхівок чи інших споруд не може бути й мови. Ірпінська міська рада гарантує, що зробить усе можливе заради збереження Біличанського лісу. Мушу сказати, що у нас є деякі побоювання. Відомо, що великі столичні забудовники наразі лобіюють приєднання селища Коцюбинське до Києва. Це означає, що Біличанський ліс досі залишається під загрозою. Сьогодні працюють ряд псевдоактивістів, які насправді відстоюють інтереси забудовника. Поки деякі активісти влаштовували проплачені пікети, відволікаючи увагу, Святошинське лісопаркове господарство вирубало десятки гектарів Біличанського лісу під виглядом санітарної чистки. Тому захищати ліс нам доводиться одразу на кількох фронтах.
Як відомо, у 2007 році Київська міська рада безкоштовно передала приватній особі більше ста гектарів нашого лісу. Ми не хочемо, щоб ситуація повторювалася. Долю лісу, який росте в Приірпінні повинна вирішувати наша громада, а не столичні чиновники. Для нас – це живі дерева. Для когось – лише земельна ділянка на карті.
Нагадаю, що в рамках децентралізації функції державного управління поступово передаються на місця. Це дозволить здійснювати ефективне управління містами і селами, наповнювати бюджет і розвиватися невеликим населеним пунктам. Ірпінь одним із перших в Україні створив інфраструктуру для того, щоб перейняти і успішно виконувати ці функції.
З лютого цього року відділ державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради отримав право і обов’язок слідкувати за виконанням судових рішень. Тому ми спільно з правоохоронними органами будемо повертати Біличанський ліс громаді, відповідно до рішень, які прийняті судами.
Усі ми розуміємо, що навіть закони України та вказівки найвищих органів влади часто не працюють на практиці. Але наша держава обрала європейський шлях розвитку. А це означає – жити у правовій державі, де є не просто буква закону, а дух закону. Де влада і люди усвідомлюють цінність лісу, річки, пам’яток історії та культури. В Ірпені ми обрали такий шлях розвитку. І з дороги не звернемо. Тому будемо повертати ліс не лише на папері, а й фактичною.
Ми усвідомлюємо, що буде спротив, буде багато палиць в колеса, будуть брудні маніпуляції. Але на нашому боці правда. Сподіваємося на розуміння і підтримку громади.