Так 18 травня 2020р. Головою комітету з питань правоохоронної діяльності ВР Монастирським Д.А. було внесено проект Закону України №3500, яким пропонується статтю 375 Кримінального кодексу України викласти в такій редакції:
«Стаття 375 Постановлення суддею (суддями) упередженого судового рішення (вироку, ухвали або постанови).
1. Постановлення суддею (суддями) упередженого судового рішення (вироку, ухвали або постанови), в якому завідомо неправильно застосовано норму матеріального права, або яке постановлено з грубим порушенням норм процесуального права, або в якому завідомо є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
2. Ті самі дії, що спричинили тяжкі наслідки або вчинені з корисливих мотивів, в інших особистих інтересах чи з метою перешкоджання законній професійній діяльності журналіста, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
У пояснювальні записці до законопроєкту зазначено, що з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання тиску на судову владу з боку правоохоронних органів пропонується зміною диспозиції статті перейняти позитивний досвід розвинених західноєвропейських країн, зокрема Німеччини та Франції. Також вказано, що сформованою позицією Верховного Суду відзначено, що «… на законодавчому рівні не визначено поняття «неправосудне судове рішення», не розтлумачено його і Конституційним Судом України, відсутні підстави ототожнювати його з такими поняттями, як «незаконне» та «необґрунтоване»…. крім цього наголошено, що поняття «неправосудне судове рішення» у поєднанні із вказівкою на «завідомість» його постановлення підкреслює цілеспрямований характер злочинних дій судді, його свідоме прагнення та бажання всупереч матеріальному чи процесуальному закону і (або) фактичним обставинам, встановленим у справі, постановити судове рішення, яке за своєю суттю не може бути і не є актом правосуддя…».
Головне науково-експертнеуправління Верховної Ради у своєму висновку зауважило про те, що відсутність у чинному процесуальному законодавстві визначення поняття «грубе порушення норм процесуального права» неминуче призведе до визнання останнього оціночним, а практичне застосування пропонованого складу злочину буде ускладнене також відсутністю вказівки на «завідомість» вчинення відповідного діяння.
Тобто, із внесенням до тексту законопроекту №3500 вказівки на «завідомість» вчинення діяння, та заміни поняття «грубе порушення норм процесуального права», наприклад, поняттям «умисне, з метою винесення упередженого рішення порушення норм процесуального права», пропонована диспозиція статті 375 КК буде відповідати вимогам законотворчості.
01.06.2020 групою народних депутатів (Новіков М.М., Костін А.Є., Дирдін М.Є., Павліш П.В., Мережко О. О., Задорожний А.В.) подано законопроект № 3500-1, яким пропонується відповідальність суддів за постановлення завідомо неправосудного рішення пов’язати виключно з умисним порушенням визначених законом процедур судочинства.
02.06.2020 народними депутатами України Демченком С.О. і Мамкою Г.М. подано законопроект №3500-2, яким пропонується із ККУ взагалі виключити статтю 375.
04.06.2020 Головою Комітету з питань антикорупційної політики Радіною А.О. подано законопроект № 3500-3, яким пропонується відповідальність суддів за ст. 375 КК пов’язати із вчиненням діяння з корисливих чи інших особистих мотивів, або якщо це завдало істотної шкоди охоронюваних законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Далі 11 червня 2020 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 7-р/2020 у справі за конституційним поданням 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 375 Кримінального кодексу України, яким визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), статтю 375 Кримінального кодексу України. Суд також визначив, що стаття «втрачає чинність через шість місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення».
Обгрунтовуючи Рішення Суд зокрема зазначив, що стаття 375 ККУ«…суперечить принципові верховенства права, а саме такому його елементові, як юридична визначеність, та не узгоджується з принципами незалежності суддів, обов'язковості судового рішення, а конституційні приписи щодо незалежності суддів нівелюються внаслідок юридичної невизначеності статті 375 Кодексу».
Окремо КС підкреслив, що оспорювані положення Кодексу, якими визначено діяння, що є злочинами, суб'єктом яких є суддя, має бути сформульовано законодавцем так, «щоб державний орган, будь-яка посадова особа були не в змозі використати їх як спосіб впливу на суддю та втручання у здійснення ним правосуддя», і, відповідно, «… Верховна Рада України має привести нормативне регулювання, встановлене статтею 375 Кодексу, що визнана неконституційною, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням…».
У той же час, на мій погляд, всім безстороннім та неупередженим спостерігачам є очевидним, що чинне формулювання диспозиції статті 375 КК Україниє цілком прийнятним як для захисту держави і суспільства від злочинів суддів проти Правосуддя, так і того, щоб «державний орган, будь-яка посадова особа були не в змозі використати їх як спосіб впливу на суддю та втручання у здійснення ним правосуддя».
І на це вказав у Окремій думці суддя Конституційного Суду Лемак В.В. (цитата): «…Формулювання статті 375 Кодексу не викликає серйозних претензій з огляду на принцип визначеності як складової верховенства права… йдеться про постановлення такого судового рішення, яке не відповідає природі акту правосуддя за двома основними підставами: а) не є законним (не спирається на норми матеріального і процесуального закону); б) не є обґрунтованим (не спирається на встановлені доказами факти)…».
Також суддя зазначив, що КСУ повинен визначати неконституційними лише ті з норм кримінального права, які очевидно й обґрунтовано порушують принципи і норми Конституції України, а не на підставі аналізу їх невдалого практичного застосування.
«У цій справі навіть якби Конституційний Суд України з’ясував проблемність у питанні якості статті 375 Кодексу, він мав можливість здійснити конституційне конфортне тлумачення…У цій же справі Конституційний Суд України, подібно до його Рішення від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі… щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 368-2 Кодексу,відмовився від тлумачення як інструменту надання правової визначеності в процесі правової аргументації, тобто віднайдення конституційного контенту в статті 375 Кодексу», підкресливдалі Cуддя.
Тим не менше, 11 грудня 2020 року спливають відведені законодавцю рішенням КС шість місяців для прийняття нової редакції диспозиції ст. 375 КК України, і, відповідно, Держава Україна зможе нарешті позбутися чи не найтяжчого у своїй новітній історії «тягаря», коли цілих півроку неконституційна норма «підривала» устрої державності. Відтак, не пізніше 10 грудня 2020р,Держава Україна має отримати нову редакцію статті 375 КК, яка опублікована та набрала чинності.
У разі ж, якщо Держава Україна до зазначеної дати не отримає нову редакцію цієї статті (а часу обмаль),то всі ті наші співгромадяни, які як судді,зраджуючи Закон, вчинили злочин проти Правосуддя (яке, як відомо, є основою держави) банально та за вже виробленою в Україні технологією уникнуть відповідальності. Що буде не тільки черговим цинічним викликом суспільству, а й вкрай небезпечним епізодом подальшого руйнування державності України.
Адже усе більше й більше з'являється незаперечних доказів того, що в усіх юрисдикціях сформувалися стійкі суддівські групи, які забезпечують прийняття та "захист" завідомо неправосудних рішень по всій вертикалі, включно з Верховним Судом. А протиправна діяльність суддів, які входять до складу таких груп або ж епізодично беруть участь у вчинюваних ними злочинах, підпадає під дію ст.255 КК України - створення злочинної організації
Відтак, всім нам має бути зрозуміло, що при таких підходах до державного будівництва - ми не тільки правової України не збудуємо, а й можемо не мати держави взагалі.
Як має бути зрозуміло і те, що ніхто не може бути впевнений у тому, що йому пощастить уникнути небезпеки навислої над Державою загрози хаосу та втрати керованості.
Отже, переконаний, що Президент Володимир Зеленський та Голова Верховної Ради Дмитро Разумков зобов’язані вжити належних заходів до недопущення або можливої безалаберності, або можливого умисного блокування/шкідництва/саботажу відповідними службовими особами процедури своєчасного прийняття нової редакції статті 375 КК України.