Проте вже з самого початку подання документів члени секретаріату Комісії спробували в супереч вимогам законодавства не допустити мене до проведення конкурсу. 09.09.2016 мене зателефонувала завідувач сектору забезпечення діяльності комісії з питань вищого корпусу державної служби Національного агентства України з питань державної служби В.В. Костик, яка повідомила про те, що мені начебто відмовлено у допуску до складання тестування через начебто невідповідність загальним вимогам кандидата на посаду категорії «А», а саме відсутністю у мене «досвіду роботи на керівних посадах у відповідній сфері не менш як три роки». Зазначена особа повідомила мене про те, що мені начебто поштовим зв’язком (простим конвертом) було направлено відповідне повідомлення. Проте у чинному законодавстві на відміну від терміну «стаж роботи» не визначено обчислення терміну «досвід роботи» в роках чи місяцях. Таким чином норма ч. 2 ст. 20 Закону України про «Державну службу» фактично не може бути реалізована. Більше того служба управління персоналом за законом повинна перевіряти лише відповідність документів, які подаються кандидатами на посаду – переліку документів, який встановлений законом, до яких наприклад не входить копія трудової книжки, яка відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Але кого цікавлять такі дрібниці, якщо прості активісти з Миколаївщини, які приїхали з мітингом під стіни Нацагентства, ще до початку конкурсу казали, що переможець конкурсу (Савченко) вже визначений. Голова відповідної Комісії, до речі уродженець Тули, та випускник факультету державного і муніципального управління Північно-Західної академії державної служби (Санкт-Петербург, Росія).
Не отримавши поштою листа про відмову від участі у конкурсі, з метою нарочного отримання відповідної відмови – 12.09.2016 у день проведення тестування я прийшов до приміщення Нацагенства за адресою м. Київ, вул. Прорізна 15 – де зустрів зазначеного працівника. Попросивши її надати мені офіціальний лист відмову у допуску до Конкурсу – мене попросили зачекати 30 хвилин поки виготовлять листа, проте після того як час сплив Костик повідомила мене про те, що мене вже допущено до Конкурсу, та про те, що трапилася начебто «технічна помилка». З метою фіксування відповідного переліку осіб, допущених до участі до Конкурсу, де моє П.І.Б. було відсутнє я спустився на третій поверх та достав телефон з метою сфотографувати перелік осіб. У той самий час В.В. Костик стала зривати списки осіб, які були допущені до Конкурсу та спробувала відібрати з моїх рук мою приватну власність – мій телефон.
Таким чином хоча мене і було допущено до участі у конкурсі – ще 6 осіб, яких за вірогідно за тими самим обставинами не допустили до конкурсу – були неправомірно позбавлені у праві брати участь у конкурсі. Виникає запитання, а що це за такий конкурс, якщо право участі в ньому лише для «избранных»? Очевидно, що це профанація конкурсу.
Тепер про етапи «конкурсу». За перший і другий етап можна отримати 0-2 бали, а от за третій — 10-12 балів. Тобто переможець визначається не за своїми знаннями чи досвідом, а за суб’єктивним ставленням членів комісії під час співбесіди. Цікаво що, перший етап конкурсу – тестування на знання законодавства відбувалося за допомогою програмного забезпечення, в котрому я перший раз сівши за тест виявив декілька суттєвих недоліків, які впливають на результати. Крім того, зазначений програмний комплекс скоріше за все не має передбаченого законом позитивного експертного висновку за результатами державної експертизи у сфері технічного та/або криптографічного захисту інформації. А це є важливим, тому що саме завдяки такому висновку може бути виключені факти стороннього втручання у систему та викривлення результатів тестування.
Йдемо далі, під час проведення розв’язання ситуативних завдань – самі формулювання завдань були складені у супереч положенням законодавства, члени Комісії не маючі відповідного спеціального фаху, без залучення експертів у сфері самоврядування(що передбачено законодавством) порушуючи вимоги Порядку проведення конкурсу не були в змозі належним чином справедливо та фахове оцінити результати презентацій кандидатів. За результатами проведення таких «презентацій» членами комісії на другому етапі було відсіяне ще понад 10 кандидатів. І хоча презентація Савченка у розв’язанні ситуативних завдань не відповідала вимогам наприклад Порядку розроблення та виконання державних цільових програм, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 106 – членами Комісії було прийнято позитивне рішення щодо допуску майбутнього переможця до останнього етапу – співбесіди.
Ну і «співбесіда» - вінець суб’єктивності, де члени Комісії на власний розсуд оцінювали кандидатів.
Чи є така процедура відбору справедливою? Чи повинні члени секретаріату Комісії штовхатися з одними кандидатами, а члени самої Комісії за політичними ознаками, порушуючи законодавство протягувати інших? Вважаю що ні.
Ну і вишенька. До окружного адмінсуду м. Києва мною подана відповідна позовна заява про скасування рішення Комісії з питань вищого корпусу державної служби про встановлення результату конкурсу на посаду голови Миколаївської обласної державної адміністрації.
Частиною 3 ст. 31 Закону України “Про державну службу” передбачено, що рішення про призначення на посаду державної служби приймається в разі оскарження результатів конкурсу - після прийняття рішення за скаргою суб’єктом розгляду скарги (органом, уповноваженим на розгляд скарги), але не пізніше 30 календарних днів після оприлюднення інформації про переможця конкурсу.
Відкрито звертаюся до Президента та прошу не порушувати вимоги Закону України “Про державну службу” та дочекатися проведення повної процедури судового оскарження включаючи можливо і апеляцію.