Покажу окремі аспекти стратегічного підходу до її планування та управління, щоб краще розуміли проблематику окремих питань бюджету.
Загальний бюджет програми цього року становить 5,9 млрд грн.
За 9 місяців ціього року мало бути використано 5,9 млрд грн або 100% від планової суми на рік. На жовтень-грудень по цій програмі видатків в помісячному розписі державного бюджету - 0 грн.
Це означає, що всі закупівлі, процедури та інші заходи повинні закінчитися до 1 жовтня.
Джерело: Державне казначейство України.
За цей період МОЗ використало 1 млрд 296 млн грн. (22% від планової суми). Іншими словами, 78% запланованих видатків не здійснено. Не здійснено з різних причин.
Упустимо історію про те, що на частину коштів Мінфін не відкрив асигнування (дав дозвіл на проведення видатків), для простоти. Навіть у травні він зменшив їх на 1,6 млрд грн. І правильно зробив, навіщо МОЗ такі великі кошти, коли вони не можуть їх витратити у визначений термін.
На жаль, така історія повторюється з року в рік. Вона ж повторюється з іншими бюджетними програмами та в інших державних відомствах.
До кінця року МОЗ скоріш за все використає більшу частину даних коштів, але ж навіщо так «якісно» планувати свою роботу?
Окрім цього, існує ряд ризиків, які унеможливлюють витрачання коштів в повній мірі.
Перший ризик – його назва «кінець року». Його характеристика полягає в тому, що всі бюджетні видатки "полізуть нагору", оскільки ынакше вони анулюються з 1 січня. Буде новий бюджет і нові видатки.
Другий ризик – коштів на кінець року може і не бути, враховуючи значні виплати за борговими зобов’язаннями, ризик №1 та проблема виплат пенсій пенсіонерам (Пенсійному фонду у 2018 році потрібно позичити у Державного казначейства приблизно 12 млрд грн, щоб здійснити планові виплати у цьому році).