З яких причин покупців менше, ніж зазвичай? Хто винен? Економічна ситуація? Відсутність державної підтримки? Ні, винні ми, видавці, які багато років чекали на зовнішню допомогу від урядовців.
Нинішній президент Львівського Форуму видавців Олександра Коваль зробила чи не найкраще книжкове свято за 25 років існування Форуму. Купа селебріті, зустрічі з письменниками, круглі столи, дискусії, презентації. Більше ніж 800 подій за 5 днів. Це неймовірний результат.
Але середній чек зменшився майже на всіх ятках: покупців усе менше.
Порівняємо книжковий ринок з іншою, дотичною галуззю. Є багато приводів подарувати квіти: Перше вересня, день народження, Восьме березня (хоч це і свято імені Клари Цеткін, квіткарям байдуже, адже троянди і тюльпани цього дня розкуповуються добре)… А до того – день Святого Валентина, екзамени у школі. Навіть похід на кладовище не обходиться без квітів.
Виникає питання: чи достатньо ми, видавці, робимо для промоції читання в Україні? Чи існує в нашій країні традиція дарувати книги? Коли йдемо на день народження, чи завжди ми несемо книгу в подарунок? Чи багато видавців приходять до шкіл, щоб розповісти дітям про сучасні видання?
Пам’ятаю, як я спілкувався з керівником великого видавництва, пропонуючи спільно промотувати читання серед дітей. І що отримав у відповідь? «Це ж тобі потрібно. “Ранок” видає літературу для дітлахів, тому й пропагуй самостійно». Мої аргументи, що діти виростуть, і якщо не привчити їх читати, щезне попит на дорослу літературу, щезне ринок книжок як такий, аж ніяк на нього не подіяли.
У сусідній Польщі великі гравці книжкової галузі років з двадцять тому об’єдналися та переконали батьків, що найкращий подарунок дитині на день Святого Миколая – не солодощі, не іграшки, а – книга. Тому кожній дитині в ніч на 19 грудня обовʼязково кладуть під подушку книжки.
Перепрошую, але невже видавцям так важко об’єднатися для прооції читання?
Невже щорічно оплачувати дослідження GFK чи Nilsson для всієї галузі – нездійсненна місія? Невже неможливо зробити електронний ресурс, куди кожний видавець додаватиме дані про книжки, що плануються до видання, і про ті, що є в наявності?
Невже важко домовитися з журналістами, щоб вони запитували політиків у кожному інтерв’ю, яку останню книгу ті прочитали? Завдяки цьому книжкові новинки будуть затребувані в книгарнях набагато більше. Будь-яка публічна фігура посоромиться, мабуть, сказати, що останньою книжкою, котру вона прочитала, був «Кобзар» Шевченка (зрозумійте мене правильно, я не проти Тараса Григоровича). Доведеться спочатку робити вигляд начитаної людини, а потім, може, й прочитати щось з творів Фергюнсона чи Нейла.
Чи так важко нам, видавцям, лобіювати законопроекти у ВР про захист та підтримку книжкової галузі? Подивіться на аграріїв, у яких намагалися забрати пільги з ПДВ. Відразу дороги буди перекриті. Я не закликаю перекривати дороги, але лобіювати розвиток книжкової галузі, боротьбу з піратством і контрафактом через Українську асоціацію книговидавців та книгорозповсюджувачів нам ніхто не забороняє.
Якщо пам’ятати, заради кого і заради чого ми працюємо, можливі великі спільні проекті зі створення єдиного каталогу і відкритої акціонерки з книжкового роздробу.
Видавництво «Ранок» цього року інвестувало власні кошти у відкриття двох книгарень «Книголенд» у Львові. Ми запитали видавців, чи дадуть вони додаткову знижку для щойно відкритих «Книголендів». Пʼять з двохсот постачальників відгукнулися позитивно. Мало? Так, але це вже прогрес.
За наступний рік ми плануємо відкрити ще 27 книгарень власним коштом. Обіцяємо, що там продаватимуться не лише наші книжки. І цього року за місяць до свята Миколая ми так само власним коштом кошт проводитимемо пропаганду книжкових дарунків діточкам.
Разом ми зможемо набагато більше. Об’єднуємося? Чи на кладовище з квітами?