Однією з важливих, ключових реформ, які сьогодні впроваджуються в Україні, має стати реформа підвищення ролі і значення парламенту, а також підвищення інституційної спроможності Верховної Ради. Аналізуючи ситуацію, яка склалася на сьогодні, можна зробити висновок, що пересічні українці від реформи парламенту чекають ліквідації пільг, надбавок, безкоштовних поїздок і великого штату помічників народних депутатів України. Також громадяни хочуть позбавити народних депутатів службового житла, автомобілів, приймалень і премій. Здебільшого, такі вимоги українців є цілком справедливими. У той же час, фахівці наполягають на реформуванні Апарату Верховної Ради України, ефективному використанні парламентських фінансів, зменшенні кількісного складу Верховної Ради України та удосконаленні законодавчого регулювання роботи народних депутатів України. І хоча кожен представник українського суспільства бачить реформу по-своєму, сходяться вони на одному: реформі українського парламенту – бути.
На моє глибоке переконання, однією з головних проблем законодавчого процесу в Україні є зловживання депутатами правом законодавчої ініціативи. У поєднанні з недостатньо активною роллю Уряду у законодавчому процесі, збільшенні функціонального навантаження на Апарат Верховної Ради через зростання кількості законопроектів, які вносяться на розгляд законодавчого органу, сьогодні український парламент потерпає від цілого цунамі законопроектів. Проте, якість багатьох з них залишає бажати кращого.
В Україні право законодавчої ініціативи використовується народними депутатами надзвичайно активно. За інформацією, що міститься у «Доповіді та Дорожній карті щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України», у період з жовтня 2014 року по жовтень 2015 року, народними депутатами зареєстровано 1 999 законопроектів, із яких 626 було обговорено, а 140 ухвалено, отже, коефіцієнт результативності дорівнює лише 7%. Це можна порівняти з 45-ма законодавчими ініціативами Президента (коефіцієнт результативності – 84%) та 215-ма законодавчими ініціативами КМУ (коефіцієнт результативності – 40%).
Не зважаючи на величезний обсяг законодавчих ініціатив, які подаються на розгляд Верховної Ради, цей процес залишається без бажаного результату. Про це, до речі, говориться і у доповіді Місії Європейського парламенту, що ретельно вивчала питання реформування українського парламенту. Непомірне навантаження від опрацювання значного обсягу законопроектів призводить до збільшення кількості нерозглянутих законопроектів та скорочення часу обговорення, навіть при розгляді важливих законодавчих актів. Тому тут варто говорити про дієвий механізм вирішення даної проблеми. Наприклад, у інших країнах окремий депутат має право подавати на розгляд парламенту обмежену кількість законопроектів. Таким чином, економиться час, який в Україні витрачається на обговорення законодавчих ініціатив окремих депутатів.
Ще одне питання, яке не можна оминати, є незадовільна якість законопроектів у законодавчому процесі. Досить часто законопроекти, ініційовані народними депутатами України, не відповідають вимогам конституційності, бюджетної нейтральності та узгодженості із зобов’язаннями в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом. Комітет Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя, як профільний комітет, часто визначає законопроекти такими, що не відповідають вимогам Конституції України. Однак, наразі не існує належного механізму реагування на такі висновки профільного комітету головним комітетом по законопроекту та суб’єктами права законодавчої ініціативи.
Переконаний, що зважене рішення з цих двох надважливих питань здатне кардинально змінити роботу Верховної Ради. Ми зможемо говорити про результативність тільки тоді, коли у парламенті буде системність, відповідальність та професіоналізм. Знаю, що Україні потрібні закони. Але такі закони мають бути якісними і такими, що вирішують проблеми. Час вже переходити від кількості до якості, в інакшому випадку нам ніколи не реалізувати реформ в Україні, адже усі вони будуть недієздатними.