Виконується Основний Закон теж в муках і постійних намаганнях зруйнувати конструкцію балансів і компромісів, закладену авторами. Проте потенціал, закоалений ще у 1996-му далеко не вичерпано.
А чи потрібно все таки Конституцію змінювати? Дискусії з цього приврду точаться невпинно, час від часу то затухаючи, то відновлюючись з новою силою.
На мою думку, напевно так, потрібно. Як мінімум варто забрати дуалізм влади, зокрема щодо зовнішньої політики, а також безпеки і оборони. Як максимум, - перетворити форму управління державою на чисту парламентську, по прикладу провідних демократичних держав світу, - Німеччини, Канади тощо.
Я особисто за програму максимум. Бо в нас, після Леоніда Макаровича, якому можна було ще багато чого пробачати, адже родом з КПРС, як не президент, то нежданчик із сюрпризами. То дерибанщики ключових свобод і державної власності, то любителі глечиків і меду, то ще якесь чудо.
З такими експериментами, та ще й за відсутності механізму законного відсторонення від влади (імпічменту), можна і країну втратити з якимось черговим "месією" чи кимось типу вічної "принцеси" з косою чи й без неї.
Але це все не сьогодні. Конституційний процес вимагає виваженості, інклюзивності, політичної мудрості і слушності моменту. Прогнозую, що проводити цю, безсумнівно ключову для України, реформу треба у 2019 році, одразу після президентських і парламентських виборів. І то Президету і тим політичним силам, які ризикнуть взяти на себе програмне зобов"язання на виборах забезпечити оперативне проведення Конституційної реформи, отримавши мандат від виборців.
А сьогодні вітаю всіх європейських українців з Днем Конституції України! 21 рік - це термін. По всіх канонах це і щасливе число і повне повноліття.
Шануймося, бо ми того варті!