Сьогодні нечуваної швидкості набрав процес мобілізації виборців за рахунок ідей та обіцянок, а також за рахунок пайків та інших матеріальних благ. Для рядового кандидата в депутати це звичний процес: він звик думати, що все купується й продається, звик до пасивної гри, адже набагато легше задовольнити виборця гречкою або чаєм, аніж зустрічатися з ним й відповідати, дивлячись йому у вічі.
Враховуючи рівень політичної культури в країні, до такої затертої часом системи звик і самий народ. Щоправда, існує лише одна проблемка – молодь. Незвіданий депутатами прошарок суспільства, з яким майбутні депутати за соціологічними опитуваннями більш за все бояться працювати. Але кандидат в депутати, як той солдат до присяги, має пройти усі найнезручніші етапи, так званий «курс молодого бійця», аби отримати мандат.
Громадський та освітній проект Campus 3.0 завжди розпочинався з дзвінка будильника, що символізував спробу «розбудити» країну. 15 жовтня на телеканалі ТВі відбулась остання зустріч кандидатів в депутати по мажоритарним округам із університетською спільнотою молодих і небайдужих студентів, новоспечених виборців держави, за ініціативи яких був створений дискусійний майданчик для роботи й активного діалогу з потенційною владою.
Студенти Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка мали змогу зустрітися з лідерами провладних політичних сил та опозиції, подискутувати з мажоритарниками на суспільно значущі теми. За допомогою Skype та соцмереж (facebook, twitter) на зв’язку завжди перебувала молодь з інших міст України.
Як відомо, молоді люди – радикали й бунтарі за своєю позицією. Вони до останнього запитували у пана Пилипишина «Для чого він «купує» виборців чаєм?» або «Як відреагував Тігіпко та його колеги по партії на скандальне побиття журналістів?», або «На скільки зарплат живе пан Терьохін?».
Важливою й винятковою особливістю «Кампусу» є те, що політики без будь-яких радників чи «секундантів» виходили на дискусійний «ринг» проти відкритої до спілкування молоді. На запити студентів поділитись чітким механізмом реалізації утопічних обіцянок, кандидати,не маючи реальних ресурсів для запровадження своїх ідей, рятувались своїми ідеально вивченими передвиборчими програмами. «Політики вважають молодь недосвідченою й вразливою у сфері політики, а тому часто вдаються до маніпуляцій», - так вважає журналіст Кампусу Володимир Древаль.
На перший погляд здається: що може бути легше, як продебатувати з молодими людьми й відповісти на декілька наївних запитань, в той же час провести гарну саморекламу в період розпалу передвиборчої агітації? Однак ті політики,які йшли на зустріч зі студентами з подібними міркуваннями, опинялись у пастці своїх же бажань. Діалог завжди був більш ніж конструктивний, інколи молодь не давала відпору народним обранцям навіть після ефіру.
Чуть меньше 1/3 населения Украины – это молодежь от 14 до 35 лет. Они более других зависимы от результатов выборов 2012, а их выбор или пассивность лежит в основе будущего Украины
Ідеалізувати ситуацію зі свідомою українською молоддю, яка готова стати рушійною силою в соціально значущих процесах країни, також неправильно. Хоча б тому, що більша частина молодих людей продовжують залишатися аморфними й плисти за течією байдужості та безвідповідальності до соціальних потрясінь держави.
«Campus 3.0» створений для формування свідомої політичної активності наших співвітчизників. «Мені 18 років і подібні зустрічі допомагають формувати персональну думку щодо політики. Адже я не хочу стати жертвою ідей минулого покоління. Мій вибір – це свідомий вибір», - ділиться враженнями після дебатів студентка 1-го курсу Інституту журналістики Галина.
28 жовтня не за горами. Пам’ятайте: вибори до Верховної Ради є шансом для молодих інтелектуалів формулювати завдання для народних обранців, визначати новий порядок денний у країні й боротися за його впровадження у життя.
P.S: На десерт невеличкий творчий доробок молоді про те, що вона готова голосувати