Чи справді зарплати медиків суттєво зростуть?
На сайті Національної служби здоров’я України (НСЗУ) можна знайти статистичні дані про середню зарплату медиків. За останньою наявною інформацією, середня зарплата лікарів первинної ланки (це ваші сімейні лікарі, педіатри, терапевти) минулого року перевищувала 16 тисяч гривень, їхніх помічників-медсестер — майже 10 тисяч гривень. Лікарі в лікарнях у середньому отримували майже 15 тисяч, а медсестри — 11 тисяч. «Найбагатшими» були лікарі та медсестри екстреної меддопомоги — 33 та 25 тисяч гривень відповідно.
Тобто обіцяні нові зарплати, що їх медики почнуть отримувати у 2022 році, не суттєво відрізняються від попереднього середнього рівня зарплат.
А раніше зарплати не зростали?
У 2020 році медики первинної ланки в середньому отримували 15 тисяч (лікарі) та 8 тисяч (медсестри) гривень. Лікарі вторинної ланки — майже 11 тисяч, а їхні медсестри — 9 тисяч гривень. Зростання на рівні екстреної медицини найбільш помітне, оскільки у 2020 році вони отримували 21 (лікарі) та 18 тисяч (медсестри). Тобто у 2021 році зарплати вже зросли порівняно з 2020, хоча ніяких особливих розпоряджень, указів чи доручень стосовно обов’язкового рівня зарплат МОЗ, Кабмін чи ОП не ухвалювали. Чому ж зарплати росли?
Через епідемію коронавірусу влада звернула більше уваги на систему охорони здоров’я, лікарні отримали більше коштів завдяки «ковідним виплатам» та зростанню бюджету Програми медичних гарантій (це ті гроші, які НСЗУ платить медичним закладам за надані пацієнтам послуги).
Тобто рецепт простий: ти виділяєш більше грошей із державного бюджету на охорону здоров’я — і доходи медиків починають пропорційно зростати.
Тепер більше грошей отримають всі медики?
На жаль, ні. І ось чому.
Завдяки реформі системи охорони здоров’я успішні та конкурентоспроможні лікарі вже почали заробляти більше. Ефективні керівники медичних закладів змогли організувати роботу своїх лікарень так, аби підвищити зарплату своїм командам. Замість однакової по всій країні сітки зарплат з’явилися колективні договори, нові системи преміювання та оцінювання роботи лікарів та медсестер. Деякі заклади почали вводити додаткові показники якості надання послуг та преміювати медиків за те, наскільки якісно вони надають допомогу пацієнтам, а не лише за сам факт надання медичної послуги. Це все призвело до того, що хороші лікарі в ефективних закладах почали заробляти більше.
Зараз влада починає штучно піднімати зарплату не тим лікарям, котрі на це справді заслуговують, а усім. Примусово. Незалежно від того, чи цей лікар якісно виконує свою роботу, професійно росте, навчається, чи посередній. Держава чомусь вирішила, що з Печерських пагорбів їй видніше, як оцінити роботу кожного медика країни. Вона не довіряє місцевій владі та керівникам лікарень самостійно розв'язувати ці питання, як робить будь-який управлінець у своїй організації.
Але виділених державою коштів на гідні зарплати всім не вистачить, оскільки частка державного бюджету на охорону здоров’я виросла не настільки суттєво. І ті, хто заслужено вже отримував більше, подібним рішенням влади будуть позбавлені своїх високих зарплат. Тобто у хороших гроші заберуть і роздадуть усім порівну, «по-чесному».
Ви пам’ятаєте випадки, коли штучне державне регулювання призводило до чогось хорошого? Я — ні.
Як можна було інакше стимулювати ріст зарплат медиків?
Інвестувавши ресурс у роботу з місцевою владою та керівниками лікарень. Системно, поступово, пояснюючи, навчаючи, допомагаючи. Команда Українського центру охорони здоров’я, співзасновницею котрого я є, протягом останнього року постійно працювала з місцевою владою та управлінцями з усіх регіонів країни. Запит на навчання від них — величезний. Вони щиро хочуть розібратися та зрозуміти, як зробити свої заклади ефективними, успішними. Заради добробуту громади.
Як подібні задачі вирішуються у бізнесі? Ти береш десяток найуспішніших кейсів, розкладаєш їх на молекули. Вивчаєш, чому вони змогли показати круті результати і як їх реплікувати. Далі вибираєш ті заклади чи регіони, яким робота у нових умовах реформи дається складно, знову вивчаєш, розбираєш та аналізуєш. І багато та довго допомагаєш їм втілити потрібні зміни. У результаті найкращі діляться досвідом, допомагають «середнячкам» та тим, хто відстає, стати сильнішими, а усі зміни відбуваються природньо та логічно.
Звичайно, ці процеси займають час. Роки системної роботи. Часом ці еволюційні процеси можна прискорити правильними стимулами з боку держави. Але просто перескочити десяток сходинок чи штучно виростити дитину за рік — неможливо.
А що з цього всього пацієнтові?
Скоріше за всі, нічого.
Штучне регулювання зарплат лікарів може призвести до чергового протистояння між медиками та пацієнтами. Адже з кожного екрану пацієнти чують — ми підняли зарплату лікарям! І ти йдеш у лікарню, і розраховуєш, що ось тепер — нарешті — ти зможеш отримати обіцяну безоплатну допомогу у повному обсязі.
Але зарплата твого лікаря насправді зросла на рівень інфляції і ще трошки. А якщо твій лікар чи лікарка класні — то вона, скоріш за все, навпаки зменшилася. Тому що у них забрали гроші, аби заплатити ось тим хлопцям.
Навіть якщо все супер, керівник медичного закладу зробив неможливе і почав платити більше усім своїм медикам — цієї зарплати лікареві все одно не буде достатньо. Під час проведення фокус-груп та опитувань, про які мені вдалося знайти інформацію, більшість медиків первинної ланки та поліклінік називали бажаною суму зарплати в $1000. А лікарі певних спеціальностей — гінекологи, хірурги тощо — $3-5-10 тисяч. Це означає, що, з великою ймовірністю, пацієнти продовжать доплачувати медикам за їхню роботу з власних кишень.
А ще заради того, щоб штучно підняти зарплату медикам, лікарні можуть почати купувати менше медикаментів чи витратних матеріалів, перестануть робити ремонти, у них знову не вистачатиме грошей для технічного обслуговування обладнання або купите нове.
Тобто штучне прискорене підвищення зарплат медикам перетворює правильну формулу спільної боротьби за життя та здоров’я кожного громадянина на формулу протистояння лікарів проти пацієнтів. Ми знову опинимося у ситуації, коли не задоволеними будуть і медики, і пацієнти. І замість об’єднання зусиль та спільної боротьби із хворобами, ми збільшуватимемо прірву непорозуміння між лікарем та пацієнтом.
Замість висновку
Будь-які рішення, що приймаються на національному рівні, проходять довгий цикл погоджень у міністерствах, службах та агенціях. Коли ти політик, це все здається зайвою бюрократією, а результат хочеться отримати вже тут і зараз. Так було, коли у 2019 році приймався новий Закон про державну службу: потрібно було дуже швидко звільнити поганих та чужих чиновників і привести хороших, своїх, без зайвих обмежень та процедур. Так продовжувалося далі, коли працював «турборежим» Верховної Ради, закони ухвалювалися «сирими», з помилками та без урахування довгостроковий наслідків.
На жаль, цього разу непродуманий штучний вплив на природні процеси заради отримання короткострокових політичних дивідендів, скоріш за все, матиме негативні наслідки і для системи охорони здоров’я, і для пацієнтів. Але цього ще можна уникнути, якщо не «причиняти добро» медикам країни, а допомогти їм вирости і стати сильнішими. Поступово та природним шляхом.
Автор: Ірина Немирович, співзасновниця, директорка Українського центру охорони здоров’я (UHC).