Чому політики бояться публічних дебатів?

«Говори, щоб я тебе побачив»

Сократ

Уникати дискусії там де вона потрібна, говорити забагато там де це зайве - комунікативний стиль більшості українських політиків.

Кілька місяців триває дискусія про так званий закон «Купуй українське» Радикальної партії. Закон одразу розкритикували в Мінекономіки. Підтримав державну інституцію Посол Європейського Союзу в Україні Хьюг Мінгареллі на презентації урядового звіту з питань євроінтеграції за 2017 заявив, що аргументи на захист законопроекту "Купуй українське, плати українцям" - помилкові.

«Ви лобіюєте олігархів та допомагаєте їм в доступі до державних коштів», кажуть експерти та наближені до Мінекономрозвитку і викликають автора закону Віктора Галасюка на публічні дебати.

На цьому напади на «радикалів» не зупинились. Лідера Олега Ляшка взагалі назвали «фріком», а саму партію «фейковою». На це наважився лідер Аграрної партії Віталій Скоцик. В свою чергу радикали не спішаться відповідати. Окрім цього вони не спішать йти на теледебати щодо законопроекту «купуй українське».

Ми запитали у  пана Галасюка чому не йде на теледебати? На що депутат відповів, що готовий до них, але лише з першим заступником міністра економрозвитку Максимом Нефьодовим. Інші «псевдо експерти» Віктора Валерійовича не цікавлять. Очевидно за «псевдо експертів» має на увазі доцента економіки Пітсбургського університету та директора Київської Школи Економіки Тимофія Милованова.

В фейсбуці відомий експерт з енергетичних питань Андрій Фаворов запустив навіть тоталізатор кошти з якого обіцяв скерувати на благодійність аби змусити Галасюка йти на дебати.

Публічні дебати – загальноприйнята європейська практика. Більшість західних політиків і чиновників не бояться виходити в медіа не тільки перед виборами, але й на захист своїх поглядів та законопроектів важливі для країни, які, однак, критикують експерти. Виходить так, що представники Радикальної партії не вважають за потрібне роз’яснювати народу свою позицію.

Доволі дивно, враховуючи той факт, що Олег Валерійович дуже любить голослівні виступи. Мабуть йому краще виходять сольні виступи, бо до дебатів слід готуватись та вміти захищати свою позицію фактами, і що важливо, якщо це стосується економічних законів.

Не бажання дебатувати стосується й інших депутатів, особливо молодих «єврооптимістів», які теж полюбляють робити демарші з дискусій, де опоненти не вигідні. Пригадується ефір на телеканалі NewsOne коли Світлана Заліщук та колеги єврооптимісти гучно покинули ефіру так і не захистивши аргументовано свою точку зору щодо важливої теми Євромайдану. Цей сам крок згодом повторив депутат від БПП Іван Вінник.

Дозволю собі дати пораду політикам ще раз – не уникайте публічних дебатів, якщо бажаєте втримати рейтинг, оскільки люди що думають, оцінюють слабкі кроки політиків. Якщо ти вже став депутатом, ти зобов’язаний відстоювати інтереси делегованих тобі законотворчих прав громадянами. Втеча з поля бою – це вияв слабкості та боягузтво.

Однак ближче до виборів навряд чи депутати різних партій уникатимуть телебачення, вони будуть шукати різних шляхів, щоб туди потрапити, але не задля дебатів по законопроектах та реформах, а для для підняття рейтингу, і найкраще це робити через телебачення, бо серед всіх каналі комунікації, українці найменший критичний спротив чинять інформації, яка виходить з нього. Ось так і повертаємось до вихідної точки чотирьохрічної давності коли популізмом можна залучити підтримку.

Однак варто знати, що психологічний портрет виборця змінюється. Все більше тих, кому не цікаві пусті політичні війни, людей цікавить результат, а він оцінюється через покращення або погіршення якості життя і добробуту. Так оцінюватимуть практичну площину реформ. Захід вже теж втомився від постійних обіцянок та тих, хто прагне захищати олігархів.

Можливо ми ще не досягли того рівня «розвиненості» щоб такі питання обговорювати відкрито на дебатах? Якщо ні, тоді давайте нарешті дорослішати. І було б добре якби це не тривали 30 років.

Без дискусії та реальних прикладів успішної політики не буде партій з реальною політикою. Таким фейковим, як казав пан Скоцик,  партіям нічого, по великому рахунку, не буде представити народу, окрім популізму. Вона існуватиме лише за рахунок олігархів та обслуговуватиме їхні інтереси. Такі проекти не далекоглядні і.  

Тарас Семенюк Тарас Семенюк , політолог
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram