Зеленський підтримав офіційну позицію держави, що Крим належить Україні. Однак він ніяким чином не пояснив, як планує повертати контроль України над ним. Зеленський, зокрема, зазначив, що «Крим повернеться після зміни правлячого режиму в Росії». Однак чому він думає, що Росію невдовзі чекає зміна режиму, якщо Володимир Путін буде президентом Росії довічно? Крім того, його наївне ставлення до Росії проявляється в тому, що він ніби не знає, що 87% росіян схвалюють анексію Криму й тільки 10% ставляться до неї негативно. Зеленський також має усвідомити, що представники так званої російської опозиції, зокрема Олексій Навальний, здебільшого підтримують окупацію Криму.
Зеленський також прагне, аби Росія відшкодувала Україні збитки за анексію Криму й війну на сході країни. Однак незрозуміло, як, на його думку, Росія має виплатити таку компенсацію Україні, якщо Путін постійно запевняє, що Росія не причетна до «громадянської війни» на Донбасі.
14 із 39 кандидатів не згадали Крим у своїх передвиборчих програмах. Ті ж, що все-таки додали згадку про Крим, жодним чином не пояснили, як збираються припинити його окупацію, вирішити питання легального статусу окупованих територій чи гарантувати кримським татарам право на самовизначення на їхній батьківщині.
Зеленський також жодного разу не згадав Крим у своїй передвиборчій програмі. Він також не відповів на питання щодо Криму від Центру журналістських розслідувань і коаліції правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний».
Із трьох кандидатів, що здобули найбільше голосів, тільки Петро Порошенко і Юлія Тимошенко згадали Крим у своїх передвиборчих програмах.
Згідно з аналізом Центру журналістських розслідувань, саме Порошенко найбільш детально розглянув питання Криму у своїй передвиборчій програмі. Зокрема, було запропоновано такі кроки:
- Припинення міжнародних санкцій проти Росії як держави-окупанта повинно бути прив’язано до повної деокупації Донбасу і Криму та їх повернення Україні.
- Продовження політики, спрямованої на відновлення територіальної цілісності України; повернення окупованих Донбасу і Криму політичними й дипломатичними шляхами; підтримка проукраїнської коаліції на міжнародній арені; використання санкцій і механізмів моніторингових місій ООН на окупованому Донбасі.
- Притягнення Росії до відповідальності за переслідування й катування українців із окупованих територій, а також за завдані збитки; використання міжнародних правових механізмів для стягнення відшкодування.
- У передвиборчій програмі Порошенка не йдеться про створення кримськотатарської національної автономії, хоча раніше президент допускав, що може підтримати такий крок. Порошенко досяг домовленості щодо кримськотатарської національної автономії з лідером кримських татар Мустафою Джемілєвим і головою Меджлісу (представницького органу кримських татар) Рефатом Чубаровим.
Брак досвіду Зеленського і його наївність щодо Криму й інших складних питань, які стосуються Росії, становлять таку саму небезпеку, як і пропозиції Віктора Пінчука, викладені в його статті для «Wall Street Journal». Пінчук закликав українців «пристосуватися до нових реалій», інакше кажучи – змиритися з тим, що їхня країна перебуває у сфері впливу Росії.
Чи Зеленський думає так само?
Пінчук запропонував здійснити кілька кроків на внутрішній і міжнародній аренах.
У сфері внутрішньої політики Пінчук підтримав заклик Путіна провести вибори в «ДНР» і «ЛНР» до того, як Росія виконає умови Мінських угод. Інакше кажучи, до того, як відбудеться демілітаризація цих територій, Росія виведе звідти свої війська, а Україна поверне контроль над кордоном із Росією. Ігор Коломойський також виступає за переговори з «ДНР» і «ЛНР».
Пінчук також пристав на позицію лідерів-біженців Партії регіонів, зокрема Миколи Азарова, що Крим утрачено назавжди. Пінчук, Азаров і, можливо, Зеленський погодились би визнати російський суверенітет над Кримом.
У сфері зовнішньої політики Пінчук погодився із західними реалістами й русофілами на кшталт Генрі Кіссінджера, які пропонують Україні стати нейтральною державою, відмовившись від членства в ЄС і НАТО. Заклик Пінчука відмовитися від приєднання до ЄС прямо суперечить тому, що він із 2004 року спонсорує щорічний міжнародний форум «Ялтинська європейська стратегія». Пропозиція Пінчука також іде врозріз із громадською думкою українців, які переважно підтримують членство в ЄС.
Протягом останнього десятиліття Путін сприймав ЄС як ворожу організацію ¬– так само, як колись він сприймав (і продовжує сприймати) НАТО. Останніми роками Путін невпинно намагається знищити ЄС, підтримуючи радикальні антиєвропейські партії з країн-членів ЄС.
Пінчук схвалює прагнення Путіна й колишніх лідерів Партії регіонів повернути Україні позаблоковий статус, який він називає «нейтралітетом». У 2014 році позаблоковий статус Україні ніяким чином не допоміг їй уникнути агресії Росії, яка порушила Будапештський меморандум 1994 року й Договір про дружбу, співробітництво і партнерство з Україною 1997 року, анексувавши Крим і окупувавши Донбас.
Зеленського зроблено з того самого тіста, що й Пінчука та лідерів Партії регіонів, які переховуються за кордоном. Усі вони досі сповідують романтичні й наївні погляди на Росію. Разом із браком досвіду Зеленського на міжнародній арені це загрожує вкрай небажаними наслідками для національної безпеки України.