Серед зазначених 12 кандидатів найбільше уваги цим завданням приділяє чинний президент Петро Порошенко. Він же говорить про них найбільш відверто. Серед чотирьох кандидатів, що наразі займають лідируючі позиції, Порошенко згадує НАТО і ЄС у своїй програмі найчастіше – шість і сім разів, відповідно. Його бачення стратегічних завдань зовнішньої й безпекової політики України чітке і зрозуміле. Зокрема, у його програмі йдеться: «Наша місія – вступ до Євросоюзу і НАТО. Лише повноправне членство в Європейському Союзі та Північноатлантичному альянсі остаточно і безповоротно гарантує нашу українську державну незалежність, нашу українську національну безпеку». Крім того, там зазначено таке: «У 2023 ми подамо заявку на вступ до ЄС, отримаємо і почнемо виконувати План дій щодо членства в НАТО».
Порівняймо чітку передвиборчу програму Порошенка з аналогічним документом Юлії Тимошенко, яка згадує про НАТО лише раз – у контексті модернізації української армії. Однак і тут вона не пропонує нічого нового, адже НАТО співпрацювало з Україною, тренуючи українську армію і допомагаючи втілити військову реформу, ще з часів укладення Хартії про особливе партнерство в 1997 році. У Тимошенко немає ніяких нових пропозицій щодо цього, і вона й досі не підтримує членство України в НАТО – як і у 2008 році.
Партія Тимошенко «Батьківщина» є членом правоцентристської Європейської народної партії (ЄНП). Україна підписала Угоду про асоціацію з ЄС, отримала від ЄС безвізовий режим й інтегрується в ЄС завдяки Угоді про поглиблену та всеохопну зону вільної торгівлі. І водночас передвиборча програма Тимошенко жодного разу не згадує про ЄС!
І «Батьківщина», і Радикальна партія Олега Ляшка демонструють дуже непослідовний підхід до зовнішньої політики. З одного боку, вони голосують за конституційні зміни, які передбачають закріплення в конституції курсу на членство в НАТО і ЄС. З іншого боку, ні Тимошенко, ні Ляшко не приділяють цим питанням ніякої уваги у своїх передвиборчих програмах.
Іронічним виглядає той факт, що Юрій Тимошенко підтримує членство в НАТО і ЄС, а Юлія Тимошенко – ні.
Ще одним сюрпризом стала програма Анатолія Гриценка – колись проєвропейського політика, який збився зі шляху. У його програмі також не знайшлося місця ні НАТО, ні ЄС! Ніхто, в тому числі й сам Гриценко, не знає, яким є його бачення зовнішньої політики й політики безпеки.
Тоді як 72% українців переконані, що Україна й Росія перебувають у стані війни, Тимошенко і Гриценко звернули увагу на цей факт тільки після початку виборчої кампанії. Автор цієї статті зміг відвідати зону АТО разом із волонтерами й журналістами п’ять разів, однак два громадяни України, що прагнуть здобути найвищу державну посаду, чомусь вважають, що їм цього не потрібно.
Нічого про членство в НАТО і ЄС не йдеться і в програмах Романа Безсмертного, Ольги Богомолець і лідера партії «УКРОП» Олександра Шевченка.
Ще один проєвропейський кандидат Андрій Садовий коротко згадує про НАТО у своїй програмі, обіцяючи співпрацю з цією організацією, яка з часом має дозволити стати її членом. Однак у його програмі не згадано членства в ЄС, а йдеться лише про посилення співпраці з ЄС і приєднання до його митного й інших союзів.
Ще 7 кандидатів включили згадку про членство в НАТО і ЄС у свої програми. Зокрема, підтримує приєднання до обох організацій кандидат від «Свободи» й інших націоналістичних сил Руслан Кошулинський. Кошулинський – представник однієї з небагатьох націоналістичних сил у Європі, які підтримують інтеграцію в НАТО і ЄС, тоді як багато партій націоналістичного ухилу є проросійськими євроскептиками.
Цікаво, що ніхто з кандидатів не наважився задекларувати опозицію до членства в НАТО і ЄС у своїй передвиборчій програмі. Здебільшого кандидати висловлюють свою позицію з цього питання вкрай заплутано. Наприклад, Аркадій Корнацький хоче боротися з корупцією в ЄС і США через міжнародний трибунал. Побажаймо йому успіхів у цьому! Юрій Дерев’янко підтримує «повноцінну участь» у ЄС і НАТО, однак чомусь не вживає терміну «членство».
Ще одним яскравим прикладом є Володимир Зеленський, який знає дуже мало про політику загалом і міжнародні відносини зокрема. Перша зустріч Зеленського з дипломатами країн ЄС у Києві перетворилася на катастрофу, коли він не зміг відповісти на їхні питання. У програмі Зеленського один раз згадано НАТО і тричі згадано ЄС.
Однак брак його професійного досвіду можна чітко простежити в його закликах провести референдум щодо членства в НАТО й інших «безпекових об’єднаннях» – а таким іншим об’єднанням може бути лише Ташкентський договір. «Рух України до НАТО та інших безпекових об’єднань – запорука нашої безпеки, в яку я вірю, та яка повинна отримати підтвердження через всеукраїнський референдум», – йдеться в його програмі. Зеленський, вочевидь, і гадки не має, що Україна ніколи (навіть у період Януковича) не планувала приєднуватися до безпекових організацій СНД.
Водночас цьогорічні вибори, напевне, стали першими в історії України, на яких жоден кандидат не обстоює будь-якої форми інтеграції в євразійські структури. Це і зрозуміло: у часи війни з Росією такі заклики не здатні привабити виборців, адже сьогодні менш ніж 10% українців підтримують членство в Митному союзі СНД. Три кандидати, що представляють або представляли раніше «Опозиційний блок» – Юрій Бойко, Олександр Вілкул і Євгеній Мураєв – у своїх програмах висловлюють підтримку вже дискредитованому позаблоковому статусу. Саме такий статус Україна мала у 2014 році, однак це не зупинило російську анексію Криму і вторгнення на схід України.
Практично кожен кандидат запевняє, що здатен зупинити війну, однак це є звичайним симптомом антивоєнного популізму й тому такі обіцянки не варто сприймати всерйоз. Єдиною людиною, яка може покласти край війні на Донбасі, є той, хто її розпочав – Путін. Натоміть деякі кандидати, зокрема з «Опозиційного блоку», готові виконати умови Путіна й капітулювати перед ним.
Практично всі 44 президентські кандидати наповнили свої передвиборчі програми порожніми популістськими слоганами у сфері внутрішньої й зовнішньої політики, і лише 12 із них включили до власних програм цілі приєднання до НАТО і ЄС. «Батьківщина» й Радикальна партія проголосували за євроінтеграційні зміни до конституції, однак їхні лідери «забули» про НАТО і ЄС під час виборів. «Громадянська позиція» Гриценка ніколи не мала парламентського представництва, втім він також «забув» про НАТО і ЄС.
У сучасних демократіях передвиборча програма повинна мати хоч якийсь сенс. Однак серед всіх кандидатів лише кілька представили у своїх програмах чітке бачення розвитку України протягом наступних п’яти років – безповоротний вихід з орбіти «русского мира» і приєднання до трансатлантичної спільноти демократій.