Учасники дорожнього руху – водії, мотоциклісти, велосипедисти, пішоходи дозволяють собі порушувати більшість правил дорожнього руху з трьох причин.
По-перше, є дуже багато правил ПДР, які жодним чином не контролюються, і за порушення яких неможливо отримати покарання.
По-друге, покарання, за ті порушення, які контролюються дуже невеликі.
По-третє, навіть ті порушення, за які можна отримати штраф, контролюються досить неефективно, як наслідок серед загальної маси порушень водій отримує штраф вкрай рідко.
Яскравим прикладом масового та безкарного порушення є одне з найбільш небезпечних порушень ПДР – перевищення швидкості.
В Україні вже більше двох років жоден водій не несе відповідальності за порушення цього базового правила. І обмежує водіїв в швидкісному режимі лише їх власний інстинкт самозбереження.
Крім перевищення швидкості, в Україні фактично неможливо притягнути до відповідальності за непристебнутий пасок безпеки, розмову по мобільному телефону. А порушення правил паркування є настільки масовими, що поліцейські фізично не здатні їх фіксувати.
Саме через усталену практику порушення ПДР, в Україні відбувається така велика кількість ДТП.
Щодня в ДТП гине близько 10 осіб та ще 100 зазнають травм. При цьому статистика з кожним роком не зменшується. І такі цифри є в двічі вищими ніж в інших країнах Європи.
Стабільно велика кількість ДТП підтверджує те, що трагедії на кшталт харківської будуть повторюватись і в інших містах до того часу, поки держава не займеться системно питанням безпеки на дорогах.
Попри булінг мажорів, депутатів та чиновників, які потрапляють у резонансні ДТП не вони є першопричиною жахливої ситуації із безпекою на дорогах.
І в резонансних, і у звичайних ДТП гинуть та травмуються люди. Зусилля держави, ЗМІ та громадськості мають бути направлені саме на підвищення загальної безпеки на дорогах та зменшення кількості ДТП з потерпілими.
Як цього досягти? Не потрібно придумувати велосипед. Необхідно впроваджувати досвід розвинених країн та рекомендації авторитетних організацій, таких як ВООЗ, Світового банку та інших.
• Найбільш важливо встановлювати такі правила, які можуть бути проконтрольовані і за невиконання яких відповідальність є невідворотною.
Тут однозначно допоможе автоматична фіксація. Це пріоритет номер один. Окрім системи камер, які будуть встановлені державою чи муніципалітетеми необхідно подумати залученням свідомим громадянам безпосередньо до підвищення безпеки дорожнього руху. До прикладу реалізувати досвід Росії, де будь хто може за допомогою смартфона, сфотографувавши порушника, по-суті притягнути його до відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки, паркування.
• Наступним кроком має бути розумна система штрафів та інших санкцій за порушення ПДР.
Пропозиції про кратне збільшення штрафів, які висловлені на фоні цієї трагедії є неправильними, і можуть призвести до зворотнього результату. Так, підвищення штрафів за керування в стані сп’яніння в 2015 році не зменшило кількість нетверезих водіїв, навпаки їх кількість лише зростає.
В той же час, потрібно будувати систему, де штрафи і відповідальність буде реально стримуючим фактором.
Доцільним виглядає запозичення досвіду Фінляндії, де розмір штрафу залежить від доходів порушника.
В Україні дуже добре може спрацювати градація розміру штрафу залежно від вартості автомобіля порушника.
Крім цього всі порушення мають сумуватись, і у випадку великої кількість, навіть різного роду порушень, водій має бути позбавлений права керувати ТЗ із обов’язковим повторним проходженням тестів на знання ПДР.
Історія порушень має також впливати на вартість страхівки та перевірятись при прийнятті на роботу водієм.
• Крім цього, надзвичайно важливо надати поліції та іншим органам, які покликані контролювати ПДР ефективні механізми профілактики, припинення та фіксації порушень ПДР.
Такі механізми мають бути виписані на законодавчому та підзаконному рівні. Так, чинний закон, який визначає правила за якими поліція притягує порушників до відповідальності прийнятий ще в 1984 році. Очевидно, що він потребує докорінних змін. В той же час, вже сьогодні в Верховній раді зареєстровано проект закону № 6479 щодо точкових змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, який усуває 5 найбільших проблем цього закону і може стати реальним інструментом підвищення безпеки дорожнього руху.
• Паралельно повинна значно покращуватись інфраструктура.
Дороги не лише потрібно ремонтувати, але й дбати про те, щоб фізично обмежити водіям можливість потрапляти в такі трагічні ДТП де потерпілими стають десятки пішоходів.
Вказані інструменти та багато інших, їх пріоритетність, черговість та моніторинг за впливом на реальне підвищення/зниження безпеки на дорогах повинно впроваджуватись на рівні багатьох міністерств та відомств, і в той же час координуватись з одного центру прийняття рішень.
Активна частина громадськості та преса мала б також значно більше уваги приділяти питанню безпеки на дорогах, замість того щоб брати участь політичній боротьбі та протистоянні владі.
Потрібно змушувати уряд та депутатів приймати дієві та потрібні рішення для дійсно важливих речей.
Як би не було прикро, але державний апарат та найвище керівництво поки примушують до дій лише трагічні та резонансні ДТП.