Залучення до спорту є одним з ефективних способів реінтеграції ветеранів після бойових дій як в Україні, так і в світі. Це підходить не всім, бо не кожен готовий приділяти цьому багато часу, але значний відсоток ветеранів таким чином повертається до цивільного життя. Такі великі медійні змагання, як Invictus чи Warrior Games, які пройшли цьогоріч замість Invictus, показують країні, ветеранам та суспільству, що є сотні людей, які були на війні, мають різного виду травми (не обов’язково видимі), але змогли повернути себе.
WARRIOR GAMES VS INVICTUS GAMES
Warrior Games – це закритий міжнародний мультиспортивний захід для військовослужбовців та ветеранів, які отримали травми під час виконання бойових завдань. У 2021 році українська збірна вперше змагатиметься у Warrior Games в США. Серед учасниць – команди з восьми країн світу, а саме з США, України, Австралії, Канади, Великобританії, Данії, Нідерландів та Грузії. Змагання проводяться з 2010 року у США, а з 2013 року його організатором стало Міністерство оборони Сполучених Штатів. У перші роки свого існування участь у турнірі брали команди родів військ американської армії: Сил спеціальних операцій, Сухопутних військ, Корпусу морської піхоти, Повітряних Сил, Військово-морського флоту спільно з Береговою охороною США.
Серед адаптивних видів спорту у програмі Warrior Games - стрільба з лука, гольф, кульова стрільба, легка атлетика, велоспорт, плавання, веслування на тренажерах, баскетбол на візках, регбі на візках, пауерліфтинг, волейбол сидячи.
Warrior Games та вже знайомі Україні Іnvictus Games мають цікаву історію. Warrior Games виникли раніше, а принц Гаррі, відвідавши їх, вирішив, що у Сполученому Королівстві має існувати своя альтернатива – так і з’явилися Іnvictus Games. Відрізняються також дисципліни та рівень відкритості змагань. Warrior Games – це закритий клуб, куди мають запросити. Потрапити туди самостійно неможливо. З пострадянських країн це вдалося лише Україні та Грузії.
Участь української збірної у Warrior Games – результат величезної роботи, комунікаційної передусім, адже потрапити на змагання подібного рівня важко, навіть маючи зв’язки на найвищому рівні. Фактично це заслуга Оксани Горбач зі StratСom Ukraine, яка запросила команду повітряних сил США в Україну, а вони, у свою чергу, стали нашим лобістом.
Як відбувався відбір української команди
У відборі учасників української збірної брали участь понад 300 учасників, з яких залишилося 40. Конкурс відбувся у травні в кілька етапів: реєстрація охочих, класифікація за видами спорту та рівнями, категоризація за рівнем травмування та 3 дні безпосередньо спортивних змагань у Києві та області.
Паралельно відбувалося інтерв'ювання кожного з учасників групою психологів, які визначали, чи готові учасники до змагань, якою буде реакція у випадку виграшу чи програшу, на скільки їм це потрібно у якості реабілітаційної складової, чи достатньо мотивована людина та чи готова вона дотримуватися спортивної етики. Це важливі складові, оскільки подібні змагання – це лише 50% про перемогу та спортивний результат, решта 50% – це рольова модель та реабілітаційний ефект. Спорт потрібно шукати в олімпійських та паралімпійських іграх, ветеранські змагання – це одна з моделей психологічногічної реінтеграції.
Як відбувається підготовка учасників
На етапі відбору конкурсанти тренуються самостійно. Уже потім команду готують тренери, реабілітологи та психологи. Проводяться збори команди. Оскільки це не основна діяльність учасників, вони не можуть віддавати підготовці увесь свій час, бо мають роботу, сім’ї та інші справи.
Частина команди, яка більш системно займається спортом, тренується у власних містах, де вони мають клуби, команди та спортивні спільноти.
Деякі учасники команди – це випускники Invictus Games, тому вони вже володіють певним рівнем підготовки та навичок. Разом з тим, для них не було ніяких поступок на етапі відбору: усі випробування проходили на рівні з іншими претендентами.
Тренування національної збірної відбуватимуться під Києвом, але частина локацій буде зайнята, тому доводиться шукати по Україні інші спортивні бази. Узагалі з наявністю та адаптацією приміщень для тренувань людей з інвалідністю є багато проблем. Виявилося, що наша паралімпійська збірна переважно тренується за кордоном, бо тренувальні бази України не пристосовані.
Ветеранський спорт тільки підсилює виклики. Наприклад, візки ветеранів ширші, ніж у паралімпійців, адже ветерани отримують травми у дорослому віці, коли організм уже сформований. Саме тому вони потребують складнішої інфраструктури, щоб банально проїжджати у двері.
Фонду “Повернись живим” вдалося відремонтувати 2 номери для проживання на базі Конча-Заспи, повністю переробивши їх під візочників. Ще 2 у планах. Зараз на базі відбувається будівництво – зводять легкоатлетичний манеж, басейн, зал відповідно до всіх потреб людей з інвалідністю. Але процес відбувається дуже повільно.
Приємним моментом стало те, що Всеукраїнська федерація гольфу відгукнулася і за символічні кошти допомагає приміщенням, знаряддям та тренерами для підготовки ветеранів у новій для нас дисципліні – гольфі.
Як взяти участь
Зазвичай перед стартом змагань організовується велика медійна кампанія і на основних ветеранських сторінках – “Повернись живим”, Міністерства ветеранів, Warrior Games та Invictus – розміщується оголошення про відбір та посилання на форму для реєстрації. У “Повернись живим” ми намагаємося кожні 5 днів нагадувати, скільки часу залишилося до завершення реєстрації.
Ми закликаємо долучатися усіх охочих, тому приїжджають люди з усієї України з різним ступенем травм та спортивних досягнень – ті, які вирішили спробувати без очікувань перемоги, та ті, що займаються спортом більш професійно. Остаточне рішення з відбору ухвалюється організаційним комітетом, відбірковою комісією та з урахуванням таблиці спортивних результатів. Спірні моменти вирішуються голосуванням.
Як один з організаторів, скажу, що, звісно, ми зацікавлені у гарному виступі України на змаганнях подібного рівня, але не женемося за першістю та спортивними результатами. Найкращий результат – це повернення ветеранів до нормального життя.
У нас є приклад людини з тяжкою хворобою, якій лікарі обіцяли лише кілька місяців. Він був абсолютно демотивований, але почав бігати та готувався до Invictus. Після озвученого діагнозу уже пройшло два роки, і він їхатиме на Warrior у США. Це показова історія, яка демонструє, що правильна мотивація людини може буквально здійснювати чудеса, які виходять за рамки медицини, математики та здорового глузду.
Як долучається фонд "Повернись живим"
Фонд запросили до організації Invictus як організацію, що гарантуватиме своєю репутацією та ім’ям незалежність, неупередженість та нейтральність відбору. Також ми займаємося частково медійними, організаційними та психологічним компонентами відбору. Наш Тарас Шпук є помічником головного тренера і займається роботою з командою, організацією, вирішенням усіх проблем, які виникають. Фактично ¼ частини фонду орієнтована лише на роботу з Warrior.
Участь держави
У фонду була зустріч з президентом Володимиром Зеленським близько півтора місяця тому. Ми запропонували, щоби Президент взяв під свій патронат проведення Warrior Games, відкрив змагання, провів зустріч із командою на етапі підготовки, а в подальшому – взяв участь у відкритті в Орландо або під час вручення нагород – це була б гарна мотиваційна історія.
Окрім того, ми хотіли б отримати фінансову державну підтримку для учасників Warrior. Частину коштів, передбачених у бюджеті Міністерства ветеранів, які повинні були покрити видатки на Invictus, мають перекинути на Warrior. Ми говорили з президентом про те, що українська бюрократія не підтримує ні спорт, ні ветеранів, ні ветеранський спорт. Поки чекаємо – грошей досі немає.
Левова частка фінансування – це спонсорські кошти. Президент обіцяв, що це питання також закриється з боку держави.
Частину витрат доведеться покривати коштами фонду, оскільки існують статті, які держава з різних причин не може оплатити. Умовно робота тренера, згідно з нормативними обмеженнями, не може коштувати більше 200 гривень на добу, тоді як професійний тренер обійдеться у 3000 гривень. Він, можливо, і готовий працювати за менші кошти, але не за 200 гривень – цю різницю хтось повинен компенсувати. Також частину закупівель не можна провести через державні тендери.
Ми намагаємося домовлятися зі спонсорами, які можуть допомогти з обладнанням, а такі роботи, як промо, піар, відео, реклама, ми намагаємося закривати силами фонду та партнерів. Це трохи довше та ресурсозатратно, але потрібно адаптуватися до умов заради поставленої мети.
Попереду хлопців та дівчат із збірної чекають місяці підготовки та тренувань, навчання та консультації з фахівцями і нарешті дебют в Орландо, США. Ми віримо в нашу команду, але головним результатом буде не спортивний, а реабілітаційний. Ветерани мають непересічну навичку – досягати своїх цілей попри всі перешкоди – їм потрібно лише пройти нелегкий шлях цивільної ресоціалізації. Спорт та бізнес – її успішні форми.
Окрім того, для України участь у Warrior Games – це певна інтеграція у світовий контекст за рахунок так званої “спортивної дипломатії”. Минулого року ігри у США відкривав Джо Байден, який нещодавно став Президентом. Це величезна подія національного масштабу, як, скажімо, в Україні вибори, – за рівнем залученості суспільства, органів влади, учасників та глядачів. Ми намагаємося наближати нашу державу до цих прозахідних цінностей та правильних форм роботи з ветеранами.