Громадськість може пригадати його участь у конфліктах із суддею-викривачкою Ларисою Гольник, журналістами і поліцією. Також він проходить у справі про хабарництво міського голови Полтави.
Нещодавно заступник голови суду Ганна Андрієнко у відповідь на запит, повідомила сенсаційну новину. Виявляється, одіозний голова Октябрського суду складав присягу 6 липня 1990 року, тобто у період існування СРСР. В порушення права на доступ до інформації Андрієнко не надала копію присяги, однак про її зміст легко дізнатися з бази минулого законодавства.
Зокрема, згідно з указом Президії Верховної ради УРСР «Про присягу суддів і народних засідателів судів» від 1989 року зазначений повний текст присяги. Так, наш герой зобов’язувався віддатися справи побудови соціалістичної держави:
«…всі свої знання, здібності і досвід віддати справі побудови соціалістичної правової держави, зміцнення законності і правопорядку, виховання громадян у дусі поваги до радянських законів».
В 1992 році уже в незалежній Україні ухвалили Закон «Про статус суддів», стаття 10 якого встановлювала новий текст присяги. В 1994 році указ Президії Верховної ради УРСР, за яким приймав присягу Струков, втратив чинність. За новим законом «Про судоустрій і статус суддів» від 2016 року теж покладено обов’язок судді складати присягу і затверджений її текст (статті 56-57) і навіть передбачена відповідна церемонія.
Цікава деталь: в усіх українських законах про судоустрій і статус суддів до 2016 року однією з підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності було прописано «порушення присяги судді». А оскільки полтавський служитель соціалістичної Феміди не складав її народу України, виходить, що ця стаття закону на нього не діяла.
Парадокс і абсурд. Здається, таке можливе лише у нас. Понад двадцять років, із попранням українських законів у Полтаві працює суддя, який не має повноважень здійснювати судочинство. Увесь час він проголошував рішення «іменем України», вирішував долі людей – громадян України, хоча присягався на вірність неіснуючої нині «соціалістичної держави».
Більше того, свого часу суддівська влада призначила його головою районного суду, хоча перед цим мала би вивчити досьє. Заступник голови Октябрського райсуду Ганна Андрієнко, дізнавшись цей аспект після мого запиту, мала би терміново скликати збори суддів та вжити всіх можливих заходів для відсторонення неповноважного судді від роботи. Але цього не відбувається. Більше того, Олександр Струков навіть подав у Київ документи на своє кваліфікаційне оцінювання.
Чи вистачить політичної волі Вищої ради правосуддя, аби, нарешті, навести порядок і відновити законність в Октябрському районному суді Полтави? Або ж ВРП продовжуватиме захищати улюбленця судді Конституційного суду України Олександра Касмініна? Також лишається відкритим питання, як бути з тими рішеннями, які «наштампував» неповноважний голова суду за період своєї сумнівної діяльності.
Дана правова вакханалія яскраво показує нам, який безлад чиниться в судовій системі України. І Дух Закону, і Літера Закону давно покинули стіни судових органів, а їхня вертикаль за своєю поведінкою все більше нагадує ієрархію мафіозного угрупування. Маємо усвідомлювати, що без встановлення режиму законності нам ніколи не побудувати демократію.