З самого початку активного спротиву української сторони російській окупації на Сході та Півдні України склалося враження, що цей супротив носив скоріше бутафорний характер і в жодному разі не був націлений на результат. Тільки так можна пояснити цілу серію провалів, які супроводжували і продовжують супроводжувати антитерористичну операцію, а також не зовсім зрозумілу тактику правоохоронних структур, які зайняли позицію «швейцарського нейтралітету» і мовчки саботують свої прямі обов’язки та добросовісно продовжують отримувати за це заробітну плату з українського бюджету. Яскравою ілюстрацією є поведінка правоохоронців на проукраїнських мітингах в Харкові та Донецьку, де вони виступили спостерігачами за побиттям учасників мітингу з українською символікою проросійськими екстремістами. Міністерство оборони не краще. Чого варті роззброєні десантники, які умудрились не тільки провалити завдання, а й фактично доставити терористам повносправну військову техніку.
Але все це дрібниці в порівнянні з одіозним рішенням в.о. президента про призупинення операції на період Великодніх свят. В історії антитерористичних операцій це перший і мабуть унікальний випадок. Варто тільки на мить собі уявити, що одне з міст в Ізраїлі повністю захоплюють терористи, а ізраїльський міністр відправляє свої спецслужби додому – маци поїсти і з родиною посидіти. Ситуація сюрреалістична, але на жаль вона ще й сумна, бо доки силовики святкували, то в Слов’янську, контрольовані Росією терористи, безкарно і жорстоко вбивали мирне українське населення.
Тактика толерантної боротьби себе вичерпала
АТО розпочалась 15 квітня і на сьогоднішній день її результат залишає бажати кращого – тактика толерантної боротьби не дає очікуваного результату та дозволяє терористам тримати весь регіон в напрузі. Уникаючи радикальних дій, українські силовики практично повністю віддають ініціативу екстремістам, які відчуваючи повну безкарність, мають можливість закріплювати свої позиції та залучати нові сили підтримки.
Сьогодні на кожен відбитий силовиками блокпост, сепаратисти відповідають захопленими адмінбудівлями, взятими в полон бійцями спецпідрозділів та навіть цілими містами. В такій боротьбі особливо яскраво відзначається вище керівництво країни, а також міністри профільних відомств.
Історія з Сергієм Пашинським і польотом гелікоптером на рибалку в момент коли сепаратисти захоплювали будівлі ОДА та УСБУ на Сході стала наявною демонстрацією того як бореться з сепаратизмом сьогоднішня АП.
Ще катастрофічніша ситуація з МВС, яке його сьогоднішній очільник в окремих регіонах фактично не контролює. Можливо якби Аресен Аваков більш детально займався кадровою та організаційною роботою у ввіреному йому відомстві, то таких інцидентів як побиття проукраїнських демонстрацій в Харкові та Донецьку вдалося б уникнути.
Але натомість міністр, маючи цілих два місяці на підготовку до розвитку подібного сценарію Москви, не зробив жодного помітного кроку аби підготуватися до можливого вторгнення, про яке ще в лютому не говорили тільки ліниві. На жаль сьогодні така «працьовитість» очільника МВС дає свої плоди – кількість терористичних угруповань в проблемних регіонах росте в геометричній прогресії…
Діяти потрібно негайно
Якщо найближчим часом Київ не замінить діючу сьогодні тактику боротьби з тероризмом на більш ефективну, то вже зовсім скоро втратить можливість повернути контроль над захопленими територіями Донбасу.
Перш за все необхідно визнати, що сьогоднішній очільник МВС не справляється зі своїми обов’язками і повинен залишити посаду. В умовах реальної неоголошеної війни відомством не може керувати людина беж жодного досвіду на подібній роботі – це невиправдана розкіш, за яку доведеться заплатити велику ціну. На місце Авакова повинен прийти спеціаліст, який тривалий час проробив в системі і знає її від самих низів. Жодних партійних квот, жодних політичних уподобань – офіцер з досвідом, вагомим послужним списком і хорошою репутацією.
Оптимальна кандидатура - Геннадій Москаль, який в 90-х вже мав досвід у боротьбі з озброєними бандами на території Криму та організованою злочинністю на Закарпатті. Такі ж самі зміни повинні пройти і в Міністерстві оборони та СБУ – робота цих відомств також не відзначалась якимись особливими досягненнями.
Друге і найголовніше. Необхідно переосмислити саму концепцію боротьби. Сьогодні в захоплених приміщеннях державних установ сидять не мирні протестувальники, а добре озброєні і треновані терористи, які дозволяють собі викрадати та жорстоко українських громадян. В таких випадках пошук діалогу, переговори і т.д. є банальною втратою часу, яка дозволяє бойовикам укріплювати свої позиції. Жодних переговорів або діалогу з убивцями бути не може. Тільки швидкі радикальні методи боротьби можуть дати в цій ситуації позитивний результат. Застосовувати їх необхідно незважаючи навіть на загрозу повномасштабного військового вторгнення зі сторони Російської Федерації.
Важливим моментом в такій боротьбі є інформаційна підтримка антитерористичної кампанії. Проти України діє одна з найпотужніших в світі мілітарних машин і в умовах такої війни кожен громадянин повинен максимально підтримувати уряд і допомагати йому. Фахівці силових відомств повинні проводити з населенням роз’яснювальні роботи - що робити коли на автобусній зупинці ви побачили підозрілий непрозорий пакет або куди телефонувати у випадку якщо у вашому мікрорайоні (який знаходиться поруч з військовою частиною) поселилась компанія молодих чоловіків спортивної зовнішності, яка викликає у вас підозру.
Також, в зв’язку з можливою загрозою терактів та провокацій зі сторони спецслужб РФ необхідно заборонити будь-які масові заходи, а особливо ті, де потужний акцент ставиться на ідеологію. Звичайно такі дії керівництва країни наштовхнуться на певне народне невдоволення, особливо в період травневих свят, але іншого виходу немає - на дворі війна і будь-який шанс зменшити можливість дестабілізувати ситуацію в країні необхідно використати на 100%.