Політична кар’єра Азарова є практично ровесницею незалежності України, а от кадровий зліт політика розпочався вже за часів президентства Кучми і продовжувався до сьогоднішнього дня. Миколі Яновичу вдалося попрацювати на високих керівних посадах при трьох президентах – Кучмі, Ющенку, Януковичу… Зламати його чиновницько-політичну кар’єру не змогли ні кардинальні зміни в політичному житті країни, на кшталт Помаранчевої революції, ні класова війна з українськими підприємцями, названа в народі Азаровщиною, ні підкилимні війни всередині Партії регіонів.
В той час, коли значна частина «папередніків» і «сучасніків» Азарова вже перебуває на заслуженому відпочинку - виховує внуків та керує всілякими благодійними фондами/фундаціями, він і далі продовжує «покращувати» економічне становище України.
До останнього часу, за рівнем політичної плавучості, Миколі Яновичу не було рівних. Проте сьогоднішня політична криза докорінно змінила життя країни і сильно похитнула позиції прем’єра - однією з головних вимог Євромайдану була і залишається відставка уряду Азарова.
Той факт, що опозиція не змогла знайти достатньо союзників для вирішення цього питання у стінах Верховної Ради, підтвердив небажання Януковича позбуватися свого давнього соратника. Навряд чи таке рішення можна назвати правильним, скоріше навпаки. Адже навіть незначне переформатування уряду дозволило б зняти напругу в суспільстві. Відставка Азарова та кількох головних антигероїв Євромайдану (Табачник, Захарченко) продемонструвала б бажання Банкової йти на діалог та уміння прислухатись до вимог громадськості, але до цього чомусь ніхто так і не додумався…
Можливо Гарант зволив не демонструвати поступливість перед бунтівним суспільством, можливо сподівався, що все якось само собою «розсмокчеться», як би там не було, але в результаті маємо патову ситуацію – в Кабміні залишився Азаров, на вулицях українських міст залишились протестні настрої і вони постійно зростають.
Муза Євромайдану
Про причини, які консолідували український народ і вивели тисячі людей на вулицю, сказано вже багато. Але для того, щоб утримувати на Євромайдані тривалий час таку кількість людей – потрібно постійно посилювати протестний настрій серед мітингуючих. Частково ця роблять відомі особистості - суспільні авторитети в т. ч. музиканти, науковці, частково опозиційні політики, але пальму першості, без жодного сумніву, тримає діючий прем’єр.
Провокатори, злочинці, екстремісти – це тільки частина епітетів, якими Азаров за останні дні щедро обдаровував своїх співвітчизників. Не обійшлося і без погроз на зразок: «У нас достатньо сил... ви обов’язково будете нести відповідальність...».
Складається враження, що єдиним інформаційним каналом, по якому наш прем’єр отримує інформацію про перебіг подій на вулицях українських міст та столиці, є сумнозвісні «Вести недели» з Дмитром Кисельовим.
В підсумку кожна така заява Миколи Яновича, кожен його «логічний» висновок тільки збільшує кількість прихильників Євромайдану, адже люди бачать, що висока керівна інституція, яка б повинна захищати їх від посягань своїх підлеглих, всупереч здоровому глузду, обіцяє тільки нові покарання, ну а інша інституція, перебуваючи за шестиметровим огородженням в своїй резиденції, взагалі не усвідомлює того, що зараз відбувається в країні…
Ґрунтовні причини, по яких Азаров до сьогоднішнього дня залишається на своїй посаді, досі невідомі. Єдине, що могло б утримати прем’єра на своїй посаді - це ефективне управління країною, але за кілька останніх років ні в соціальній, ні в політичній, ні тим паче в економічній сферах, жодних достойних кроків зроблено не було.
Тому сьогодні переформатування, (навіть часткове) уряду є одним з найбільш оптимальних варіантів виходу з політичної кризи, і чим скоріше це зрозуміють в центрі прийняття рішень, тим легше буде одразу стабілізувати ситуацію.
Заміна Азарова на того ж Арбузова чи Вілкула, хоч і приведе до певних тектонічних коливань в середині партії влади, але все ж дозволить продовжити працювати Януковичу у звичному для нього оточенні, принаймні до 2015-го.
Ще одним варіантом вирішення питання з мінімальними моральними втратами для влади є те, що 17 грудня Микола Янович святкуватиме свій черговий день народження – 66-й і нарешті перетне межу граничного віку перебування на державній службі, саме цей час і може стати слушною нагодою для відправки прем’єра у відставку. Адже за таких обставин можна буде з усіма почестями відправити Азарова на пенсію, особливо не акцентуючи увагу на останніх критичних помилках уряду.
І наостанок
Чому саме Непотоплюваний Сем? Однією з найвідоміших тваринок в часі Другої світової війни є кіт на прізвисько - Непотоплюваний Сем, якому вдалось послідовно служити на німецькому лінкорі «Бісмарк», британському есмінці «Козак» та британському авіаносці «Ark Royal». Але цікавим є те, що всі три кораблі, на яких перебував кіт, пішли на дно а йому кожного разу вдавалось залишатися живим. Містика? Можливо.
Певну аналогію можна побачити аналізуючи біографію Миколи Азарова – все навколо нього валиться, змінюється президент за президентом, а він виходить з води, якщо і не зовсім сухим, то принаймні цілим і не ушкодженим. Тому про свою подальшу кар’єру варто задуматись вже Віктору Януковичу – він же третій по рахунку президент Азарова…