З тих часів і до сьогоднішніх днів туманний Альбіон постійно лихоманить від терористичних актів, які відбуваються тут регулярно. Проте, якщо раніше розвиток тероризму в цій країні не мав практично жодного стосунку до України, то віднедавна і співгромадяни нашої держави залишили свій слід в історії.
Так, нещодавно інформаційний простір сколихнула новина про те, що Центральний кримінальний суд у Лондоні виголосив вирок українцю Павлу Лапшину. Українець визнав свою вину по звинуваченнях у вбивстві мусульманина та влаштуванні трьох вибухів біля мечетей в околицях Бірмінгема.
Чотири епізоди, по яких звинувачують Павла Лапшина, розташовані у хронологічній послідовності:
• 29 квітня 2013 року в околиці міста Бірмінгем сталося вбивство місцевого жителя пенсійного віку. Мохаммед Салім, повертаючись додому з мечеті, загинув від кількох ударів ножем.
• 21 червня 2013 року в місті Уолсолл в районі мечеті Айша пролунав гучний вибух.
• 12 липня 2013 року в місті Тіптон - вибух поблизу мечеті Канзул-Іман-Масджид.
• 18 липня поліція також виявила уламки вибухового пристрою біля центральної мечеті міста Вулверхемптон на заході Англії.
В день останнього з вибухів місцева поліція затримала двох українців, яких підозрювали в причетності до серії терактів. Згодом, одного з двох підозрюваних у вчиненні терактів, Дениса Негребу відпустили. А слідство зайнялось Павлом Лапшиним. На останньому судовому засіданні підозрюваний Павло визнав себе винним у всіх перерахованих вище епізодах. Британська Феміда винесла нашому співвітчизникові вирок, який є остаточним - довічне ув'язнення з правом подачі через 40 років клопотання про перегляд.
Згідно з британським законодавством за вбивство на релігійному підґрунті українцю загрожувало від 20 років до довічного ув'язнення, ще по 12 років йому додалось за кожен із вибухів, а також планування наступних.
Здається, після швидкого розслідування, оперативного оголошення суворого вироку та факту визнання власної провини, справу Лапшина можна було б покласти на віддалену полицю в одному з поліцейських архівів Британської корони. Проте, така оперативність у вирішенні даного питання навпаки наштовхує на багато питань без відповіді…
Великобританія: зразок правової держави чи колиска тероризму?
Як вже згадувалась, останні півстоліття в Об’єднаному королівстві часто відбувались терористичні акції різного напряму та спрямування. Але варто зазначити, що характер терористичної діяльності в країні дещо змінився, виріс з рамок місцевого протистояння та здобув всі ознаки глобального.
Підтвердженням цьому є дві жорстокі екстремістські акції, які відбулись практично одночасно з серією терактів Лапшина. Маючи різну географію, характер та цілі- ці акти радикального екстремізму об’єднані одним спільним фундаментом – британським корінням.
Так, 22 травня 2013 року в передмісті Лондона стався безпрецедентний за своєю жорстокістю злочин, який сколихнув не тільки Британію, а й весь цивілізований світ по обидва боки Атлантики. Мова йде, про жорстоке вбивство солдата британської армії Лі Ріґбі двома чорношкірими громадянами Британії, вихідцями з Нігерії. Як заявили самі вбивці, їхній вчинок є актом помсти за військові операції, в яких беруть участь британські війська. І хоча злочин стався практично одночасно з терактами Лапшина, британська Феміда не спішить виносити свій вердикт у цьому питанні. Незважаючи навіть на те, що доказової бази (відео, фото з місця злочину) більше, ніж достатньо.
Другий випадок стався 21 вересня 2013 року в столиці Кенії Найробі, що був влаштований терористами, яких зараховують до радикалів з терористичної організації Аль-Шабаб. Тоді, внаслідок атаки терористів, загинуло більше шести десятків людей. Одним з організаторів теракту називають британку Саманту Льютуейт, відому, як «біла вдова». Прийнявши в 2001 році радикальну течію ісламу, вона вийшла заміж за Абдула Джамала, який підірвав поїзд під час терактів у лондонському метро 2005 року.
Обидва ці випадки об’єднує не тільки наявність у підозрюваних паспортів Британської корони, а й той факт, що ними цікавились британські спецслужби. То чому ж потенційні злочинці, які діяли в країні. де працює одна з найкращих спецслужб, таки змогли вчинити свої злочини?
Чому мовчать британські спецслужби?
Загадкою №1 є питання, чому британські контртерористичні підрозділи дозволили вчинити злочини особам, підозріла діяльність яких вже давно була зафіксована спецслужбами. Чому легендарні борці з тероризмом не змогли нейтралізувати злочинців ні в першому, ні в другому випадках?
І чому сталося так, що в державі з потужною правовою основою та досвідченими професійними спецслужбами, терористичні організації розвиваються, як гриби після дощу? Чому натхненники джихаду можуть практично безкарно проповідувати свої догми безпосередньо в серці Європи? Чому в державі з віковими традиціями та звичаями проводиться вербування нових членів терористичних груп для діяльності в різних точках світу?
Варіантів відповіді маже бути два: або батьківщина прототипу одіозного Джеймса Бонда відучилася нормально працювати в сфері контртерористичної діяльності, або ж ця сама батьківщина дозволяє з тих чи інших причин продукувати таку діяльність на своїй території?
Як би там не було, але невміння британських органів безпеки запобігти серії злочинів у себе і за кордоном відчутно попсувало імідж непереможних британських спецслужб та може породити певну недовіру до такого авторитетного органу всередині самого Королівства. Тому не дивно, що після серії провалів британській стороні необхідно було показати хоч якісь натяки на роботу відомств та установ, на утримання яких з бюджету країни йдуть мільярди фунтів.
Цим можна пояснити ту оперативність, з якою проводилось розслідування та судовий процес над Павлом Лапшиним. Крім цього, про бажання швидко закрити справу Лапшина може свідчити заява судді, який розглядав справу українського терориста.
"Ви поділяєте екстремістські праві погляди про вищість білої раси і здійснили ці злочини на ґрунті релігійної та расової ненависті, сподіваючись, що це спровокує расовий конфлікт і змусить мусульман виїхати з вашого району" - сказав суддя.
"Таким поглядам, мотивам і ненависті не місце в нашому мультирелігійному і мультикультурному суспільстві", - додав він.
Саме бажання зберегти крихкий мультикультурний баланс та не викликати подальшої конфронтації в британському суспільстві може пояснити ту швидкість, з якою британська судова та правоохоронна система вирішили справу першого терориста з України.
Після цьогорічного загострення ситуації в британському суспільстві на расовому, а також релігійному ґрунті можна було очікувати на подальшу радикалізацію в обох таборах, що неодмінно призвело б до кровопролиття.
Наслідки для України
Без сумніву, справа Лапшина є унікальним явищем для незалежної України, яке може привести до небажаних наслідків. І наслідки ці в основному торкнуться звичайних громадян України.
Адже, якщо раніше негативний образ українця в очах працівника іноземної амбасади асоціювався з нелегальним робітником або ж дрібним контрабандистом, то зараз до цієї характеристики додалась ще ознака носія потенційної терористичної загрози.
На практиці це може вилитись в більш ретельну перевірку документів для виїзду за межі України, а також зростання кількості відмов у видачі британської візи. Особливо, якщо на стіні вашої сторінки в соцмережі опублікований пост ультраправого змісту, чи будь-яка інша потенційно-небезпечна для Британської корони загроза.